12 грудня 2022 року справа № 580/4784/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Фірма "Генезис-Агро" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування ППР,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробнича Фірма "Генезис-Агро" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач) в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2021р. №0093891805, №0093901805.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, відповідачем складено Акт в якому встановлено не своєчасність сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання по податку на додану вартість та нараховано штрафи відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України у розмірі 25 % та 50 % відповідно, за затримку сплати грошового зобов'язання. Позивач вказує, що приписи ст. 124.2 з'явилися у ПК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким передбачено зокрема, що зміни до статті 124 набирають чинності з 1 січня 2021 року, тобто, як вказує позивач, на час спірних відносин, які відповідно до Акту відбувалися у 2020 році, діяли попередні норми, що відображались у попередній редакції ст. 124 ПК України - за попередньою нумерацією ст. 126 ПК України, у зв'язку із чим до спірних відносин необхідно застосовувати норми законодавства, що діяли на момент таких правовідносин в силу статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Позивач звертає увагу, що податковий орган наводить норми Податкового кодексу України чинні з 01.01.2021р., що не діяли під час спірних правовідносин. Щодо факту умисності, вказано, що сплатити вказаний податковий борг позивач не мав можливості через відсутність коштів та арешт рахунків у зв'язку із наявністю виконавчого провадження на час спірних відносин, у зв'язку із чим вказано, що позивач мав реальні, об'єктивні причини на затримання погашення податкового боргу, однак відповідач не надав жодної оцінки вказаним обставинам. Крім того, вказано, що Акт про результати камеральної перевірки та оскаржувані ППР не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявниня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2015 року №728.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.12.2022р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Крім того, зазначив, що позивач не скористався своїм правом на оскарження Акту перевірки, заперечень від позивача не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
СТОВ НВФ «Генезис-Агро» зареєстрована юридична особа, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Черкаській області як платник податків.
За наслідками проведення Головним управлінням ДПС у Черкаській області камеральної перевірки СТОВ НВФ «Генезис-Агро» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, складено акт перевірки від 24.09.2021р. №6727/23-00-18-0507/32745663.
Перевіркою на підставі аналізу даних інтегрованої картки платника (далі - ІКП) встановлено, що СТОВ НВФ «Генезис-Агро» в порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.1 ст. 203 ПК України, сплачено узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ від 17.01.2020 (реєстраційний № 9331643789), від 18.02.2020 (реєстраційний № 11764078), від 19.08.2020 (реєстраційний № 9205090191), від 19.09.2020 (реєстраційний № 9237611111), 19.10.2020 (реєстраційний № 9270460393), від 21.12.2020 (реєстраційний № 9339469206). від 19.01.2021 (реєстраційний № 93694455758) у загальному розмірі 306 460,70 грн. із затримкою до 90 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання та у сумі 150 112,00 грн., із затримкою більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Черкаській області, на підставі п. 124.2 ст. 124 ПК України винесено ППР від 22.11.2021:
1) №0093891805, про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 25% погашеної суми податкового боргу на суму 76 615,18 грн.
Згідно розрахунку штрафної санкції до ППР №0093891805
- дата операції - 22.03.2021р. -31.12.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 21.12.2020 №9339469206 J02001, кількість днів - 82, сума штрафу -3702 грн.;
- дата операції - 20.04.2021р. - 31.01.2021р. Податкова декларація з податку на додану вартість від 19.01.2021р. №9369445758 J02001, кількість днів -78, сума штрафу -5775 грн.;
- дата операції -05.11.2020р. - 01.09.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2020р. №9205090191 J02001, кількість днів - 66, сума штрафу -21399,75 грн.;
- дата операції - 22.02.2021р. -31.12.2020р. Податкова декларація з податку на додану вартість від 21.12.2020р. № 9339469206 J02001, кількість днів - 54, сума штрафу - 144,25 грн.;
- дата операції - 20.03.2020р. - 31.01.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 17.01.2020р. №9331643789 J02001, кількість днів -50, сума штрафу-2806,93грн.;
- дата операції - 16.03.2020р. - 31.01.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 17.01.2020р. №9331643789 J02001, кількість днів -46, сума штрафу -2325,00 грн.;
- дата операції - 05.11.2020р.- 01.10.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 19.09.2020р. № 92376 11111 J02001, кількість днів - 36, сума штрафу -10543.25 грн.;
- дата операції -20.03.2020р. - 02.03.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 18.02.2020р. №11764078 J02001, кількість днів - 19, сума штрафу - 389.50 грн.;
- дата операції - 05.11.2020р. - 31.10.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 19.10.2020р. №9270460393 J02001, кількість днів - 6, сума штрафу -29529.50 грн.
2) №0093901805, про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу на суму 75 056,00 грн.
Згідно розрахунку штрафної санкції до ППР №0093901805:
- дата операції - 20.04.2021р. -01.12.2020р., Податкова декларація з податку на додану вартість від 21.12.2020р. №93394692061 J02001, кількість днів -111, сума штрафу -75056 грн.
01.12.2021р. позивачем подано скаргу на вказані ППР, в якій вказано зокрема про неможливість застосування до спірних правовідносин 2020 року, приписів п. 124.2 ст. 124 ПК України, що набрали чинності з 01.01.2021р. Крім того, вказано про відсутність у діях позивача умислу з огляду на арешт рахунків позивача та відсутності, після сплати коштів по виконавчому провадженню, необхідних коштів на рахунках позивача.
За наслідками розгляду скарги, ДПС України рішенням від 26.08.2022р. №9739/6/99-00-06-03-01-06 ППР від 22.11.2021р. №0093891805 та №0093901805 - залишено без змін, скаргу без задоволення.
Вважаючи оскаржувані ППР протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 203.1., 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Із аналізу зазначеного, що платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання із податку на додану вартість у податковій декларації, що підлягає сплаті в бюджет та вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ, а фактичні перевірки - ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
У статті 76 ПК України зазначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України.
Із зазначеного слідує те, що законодавчо закріплено правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань під час проведення камеральних перевірок.
Пунктом 87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податковою боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 ПКУ або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти, а також інші суб'єкти у випадках, прямо передбачених ПК України, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.
Згідно з п. 11 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Так, відповідно до п.124.1 ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПК України чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 124.2 статті 124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 ст.124 ПКУ, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Пунктом 124.3 статті 124 ПК України, діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
З матеріалів справи слідує те, що позивач несвоєчасно сплачено самостійно задеклароване податкове зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій: від 21.12.2020р. №9339469206 J02001, від 19.01.2021р. №9369445758 J02001, від 19.08.2020р. №9205090191 J02001, від 21.12.2020р. № 9339469206 J02001, від 17.01.2020р. №9331643789 J02001, від 17.01.2020р. №9331643789 J02001, від 19.09.2020р. № 92376 11111 J02001, від 18.02.2020р. №11764078 J02001, від 19.10.2020р. №9270460393 J02001, від 21.12.2020р. №93394692061 J02001, терміни сплати по яким визначені п. 203.2 ст. 203 ПК України.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, діяв недобросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов'язань на строк до 30 календарних днів, а також понад 30 календарних днів, при обізнаності платника податків із наявністю обов'язку щодо своєчасної сплати податкового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм.
З 01.01.2021 законодавцем введено новий інститут, що надає право контролюючим органам звільнити від відповідальності платника податків або застосувати санкцію у розмірі меншому ніж передбачений нормою статті за наявності окремо визначених обставин. Такі положення нададуть можливість контролюючим органам при розрахунку штрафних санкцій за результатами розгляду заперечень до акта перевірки платника податків чи у процедурі адміністративного оскарження можливість враховувати наявність/відсутність об'єктивних обставин у платника податків, що зумовили вчинення ним правопорушення та/або наявність вини останнього.
Платник податків, відповідно до п.п.17.1.16 п.17.1 ст.17 ПК України, має право надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому Кодексом.
Положення ПК України закріплюють на законодавчому рівні повноваження Комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень (п.п.86.7.1. п.86.7 ст.86 ПК України).
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки, з фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 цього Кодексу), вони мають право подати до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки): свої заперечення; додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відповідно до ПК України:
- відсутність вини (п.42-1.10 ст.42 ПК України);
- наявність пом'якшуючих обставин (ст.112-1 ПК України),
- обставин, що звільняють від фінансової відповідальності (п.112.8 ст.112 ПК України).
Судом встановлено, що позивачем було отримано Акт перевірки від 24.09.2021р. - 02.10.2021р. (штрихкодовий ідентифікатор - 1800106644535), однак до 22.11.2021р. (дати прийняття оскаржуваних ППР) позивачем не було подано до контролюючого органу заперечень на Акт перевірки, як і не було подано жодних доказів на підтвердження: відсутності вини, наявність пом'якшуючих обставин, обставин, що звільняють від фінансової відповідальності.
Таким чином, позивач у період з 02.10.2021р. по 22.11.2021р. не повідомив контролюючий орган про наявність обставин, що викликали об'єктивну неможливість вчасного виконання позивачем податкових зобов'язань.
Разом з тим, позивач звернувся 01.12.2021р. зі скаргою на спірні ППР, в якій вказано зокрема про неможливість застосування до спірних правовідносин 2020 року, приписів п. 124.2 ст. 124 ПК України, що набрали чинності з 01.01.2021р. Крім того, вказано про відсутність у діях позивача умислу з огляду на арешт рахунків позивача та відсутності, після сплати коштів по виконавчому провадженню, необхідних коштів на рахунках позивача.
Суд зазначає, що надані позивачем банківські виписки з АТ “Райффайзен банк” за 30.01.2020р., 02.03.2020р., 30.10.2020р., 30.12.2020р., 29.01.2021р. не вказують на наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали позивачу своєчасно сплатити самостійно задекларовану суму податку на додану вартість, оскільки можуть свідчити виключно про недостатність коштів для погашення податкових зобов'язань у дати за які надано виписки, однак не надані виписки не можуть бути беззаперечним доказом відсутності у позивача коштів протягом всього часу несплати податкових зобов'язань. Крім того надані позивачем банківські виписки з АТ “Райффайзен банк” не можуть слугувати достатнім доказом відсутності у позивача рахунків у інших банках, натомість жодних належних доказів відсутності у позивача рахунків у інших банках позивачем, а ні до контролюючого органу, а ні до суду не надано.
Доводи позивача, що на рахунки позивача був накладений арешт у період з 12.08.2020р. по 03.11.2020р., внаслідок чого, виплативши виконавчий збір 30.10.2020р., позивач не мав на рахунках коштів, суд вважає не обгрунтованими, в контексті наявності обставин, що унеможливили своєчасне виконання податкових зобов'язань, оскільки як вбачається із матеріалів перевірки, по Податкових деклараціях:
- від 17.01.2020р. №9331643789 J02001 (граничний термін сплати - 31.01.2020р., сплачено - 31.01.2020р.);
- від 17.01.2020р. №9331643789 J02001 (граничний термін сплати - 31.01.2020р., сплачено - 20.03.2020р.);
- від 18.02.2020р. №11764078 J02001 (граничний термін сплати - 02.03.2020р., сплачено - 20.03.2020р.);
- від 21.12.2020р. № 9339469206 J02001 (граничний термін сплати - 31.12.2020р., сплачено - 22.02.2021р.);
- 21.12.2020 №9339469206 J02001 (граничний термін сплати - 31.12.2020р., сплачено - 22.03.2021р.);
- від 19.01.2021р. №9369445758 J02001 (граничний термін сплати - 31.01.2021р., сплачено - 20.04.2021р.);
- від 21.12.2020р. №93394692061 J02001 (граничний термін сплати - 01.12.2020р., сплачено - 20.04.2021р.).
Тобто, граничні терміни сплати настали поза (до та після) межами терміну, в якому на рахунки позивача було накладено арешт, у зв'язку із чим суд доходить висновку, що зазначені позивачем доводи не можуть бути визнані в якості об'єктивних обставин, що реально перешкоджали та унеможливили сплату позивачем самостійно задекларованих сум податку на додану вартість.
Щодо посилань позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 126 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2021, а не положень ст. 124 ПК України в редакції після 01.01.2021, оскільки прострочення позивачем сплати узгодженого грошового зобов'язання відбулось саме у 2020 році, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, згідно з п. 11 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за прострочення позивачем сплати узгодженого грошового зобов'язання прийнято контролюючим органом 22.11.2021р. за результатами проведеної 24.09.2021р. камеральної перевірки.
Із зазначеного слідує те, що штрафні санкції у межах спірних правовідносин мають застосовуватись у розмірах, передбачених ст. 124 ПК України чинної на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій, тобто в редакції після 01.01.2021р.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що матеріалами даної справи підтверджено наявність податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 124.2 ст. 124 ПК України та як наслідок про обгрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, з огляду на обгрунтованість оскаржуваного ППР, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО