36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.12.2006р. Справа № 19/152
за позовом Державної податкової інспекції у м.Полтаві, м. Полтава,
до 1. Відкритого акціонерного товариства " Тепловозоремонтний завод", м.Полтава;
2. Приватного підприємства "Лінк Маркет", м. Кременчук;
за участю Прокуратури Полтавської області, м.Полтава;
про визнання угоди недійсною
Суддя Безрук Т.М.
Секретар судового засідання Борисенко Н.М.
Представники :
від позивача: Біленко Н.О. довіреність №9/80-044 від 11.09.06 р.;
Різниченко Л.Л. дов. №9/10/10-04 від 12.09.06 р.;
від відповідача: 1.Зайцев Д.О. довіреність №7-0-04/14-155 від 23.06.06;
2.Воронова В.С. довіреність №7 від 14.07.2006р.;
від прокуратури: Харенко В.М.
Розглядається позовна заява про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР договору маркетингових послуг № М/2003-13/10 від 13.10.2003р., укладеного між відповідачами по справі, та стягнення з ВАТ " Тепловозоремонтний завод" 2 500 000грн. в доход держави (згідно заяви про зміну позовних вимог).
Відповідач - ВАТ " Тепловозоремонтний завод" у письмових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що господарська операція за вказаним договором була відображена у бухгалтерському обліку відповідача, визначені позивачем в акті перевірки від 17.10.2005р. порушення необґрунтовані доказово, позивачем не доведено факту наявності умислу сторін за спірним договором на завдання шкоди інтересам держави чи суспільства та наслідків її завдання, факт порушення податкового законодавства не підтверджується документально.
Відповідач -ПП "Лінк Маркет" у письмових поясненнях проти позову заперечує, посилаючись на те, що підприємства -відповідачі належним чином зареєстровані, мають свідоцтва платників ПДВ, коди ЄДРПОУ, документальним підтвердженням факту надання маркетингових послуг за договором є акти виконаних робіт, чинне законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо обов»язкової наявності і певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг, надання маркетингових послуг не суперечить законодавству, одержані за результатом спірної угоди суми відповідачем належним чином відображено в бухгалтерському обліку. В додаткових запереченнях відповідач зазначає, що всі документи складені згідно договору № М/2003-13/10 від 13.10.2003 р. підписані повноважними особами, мають всі необхідні реквізити не були визнані недійсними чи фіктивними.
Відповідно до п.2 ст.60 КАС України у справу вступив Прокурор Полтавської області (заява від 28.07.2006р. №05/1-706вих06).
В судовому засіданні 11.12.2006р. судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст.160 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Між ВАТ "Тепловозоремонтний завод" та ПП "Лінк Маркет" укладено договір маркетингових послуг № М/2003-13/10 від 13.10.2003р. (далі -Договір), відповідно до умов якого ВАТ "Тепловозоремонтний завод" (замовник) доручає, а ПП "Лінк Маркет" (виконавець) зобов»язується надати замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, визначеними в даному Договорі.
За умовами п.5.3 Договору при здачі результатів досліджень сторони складають акт здачі-прийомки роботи. Робота виконується в два етапи. Закінчення першого етапу робіт до 30 грудня 2003року, другого етапу робіт -до 11.04.2004р. (п.5.4 Договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 2 500 000,00 грн. Термін оплати складає 90 днів з моменту підписання акту здачі-прийомки робіт за етапами (п.6.2 Договору). Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування замовником суми винагороди на розрахунковий рахунок виконавця.
Актами здачі-прийомки робіт №1 від 31.12.2003р., №2 від 31.03.2004р. сторони за договором підтвердили факт виконання робіт на загальну суму 2 500 000,00 грн. відповідачем ПП "Лінк Маркет" та прийняття їх ВАТ "Тепловозоремонтний завод".
Платіжними дорученнями № 1758 від 30.03.2004р., № 498 від 03.02.2004р., № 3125 від 25.05.2004р., № 4947 від 03.08.2004р., № 4635 від 21.07.2004р. ВАТ "Тепловозоремонтний завод" сплатив на рахунок ПП "Лінк Маркет" 2 501 000,00грн. за маркетингові послуги згідно договору № М/2003-13/10 від 13.10.2003р.
В судовому засіданні 07.12.2006р. судом заслухані показання свідків: Гамза Андрія Анатолійовича (директор ПП “ЛінкМаркет»), який підтвердив факт підписання угоди між відповідачами та факт виконання робіт; та Сурмача Володимира Михайловича, який повідомив що йому нічого не відомо про спірний договір, оскільки він його не підписував.
Позивач прохає визнати вказаний договір недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР, посилаючись на те, що 1) відповідачами не надано документів, які б свідчили про виконання маркетингових послуг; у актах прийому-передачі не вказано обсяг та одиниці виміру здійсненої господарської операції, тому вони не можуть бути належними первинними документами, що підтверджують факт виконання робіт; 2) згідно статистичної довідки про включення до ЄДРПОУ ПП "Лінк Маркет" не передбачено здійснення даним підприємством маркетингових досліджень; 3) наявність безпідставно виданих податкових накладних дає можливість ВАТ "Тепловозоремонтний завод" включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та подальшого відшкодування коштів з Державного бюджету України; 4) договір підписаний від імені ВАТ "Тепловозоремонтний завод" посадовою особою з перевищенням повноважень. На підставі викладеного, позивач вважає що спірна угода укладена відповідачами з метою, що суперечить інтересам держави.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (що діяв на час укладення спірної угоди) угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є недійсною.
За ст.49 ЦК УРСР якщо угода укладена з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Тобто, необхідною умовою для визнання угод недійсною відповідно до статті 49 ЦК УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Пунктом 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №1056 від 25.07.2002р. “Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки» передбачено, що доказами спрямованості умислу суб»єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними у встановленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб»єкта підприємницької діяльності, тощо.
Вказані обставини в спірних правовідносинах відсутні, доказів їх наявності позивачем суду не надано.
Позивачем по справі не доведено, що при укладенні угоди сторони (чи одні зі сторін) мали на мету, завідомо суперечну інтересам держави і суспільства. При цьому позивачем у позові не конкретизовано, у якої саме сторони за договором (чи обох сторін) був відповідний умисел.
Посилання позивача в обґрунтування позову на те, що відповідачами не надано документів, які б свідчили про виконання маркетингових послуг, а надані акти приймання-передачі не можуть бути належними первісними бухгалтерськими документами, судом відхиляється, оскільки відсутність документів в підтвердження виконання угоди не є підставою для визнання її недійсною.
Крім того, надані договір та акти здачі-прийомки робіт позивачем не спростовані. Доказів складення їх підставними особами, визнання вказаних документів фіктивними, відповідного вироку суду щодо посадових осіб, які підписували дані документи не надано.
Позивачем не надано доказів наявності умислу у сторін при укладенні угоди (чи одні зі сторін) діяти з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Сама по собі угода на проведення маркетингових досліджень не є суперечною інтересам держави та суспільства.
Слід відхилити посилання позивача в обґрунтування позову на те, що спірна угода є недійсною, оскільки невиконана сторонами. Невиконання угоди сторонами не є підставою для визнання її недійсною, оскільки в разі невиконання зобов'язань за договором однією стороною, кредитор має право звернутися боржника з вимогою про належне виконання зобов'язання; якщо невиконання відбулося з боку обох сторін угода вважається такою, що не відбулася (ст.ст.161-215 ЦК УРСР, ст.ст.509-625 ЦК України).
Невірне відображення в бухгалтерському обліку проведених операцій є підставою для проведення донарахувань податковим органом відповідних податкових зобов»язань платникам, але не може бути підставою для визнання угоди недійсною.
Слід зазначити, що питання правомірності включення ВАТ "Тепловозоремонтний завод" сум податку на додану вартість до податкового кредиту не є предметом даного спору і повинно вирішуватися в окремому судовому провадженні.
Посилання позивача в обґрунтування позову на те, що спірна угода підписана представником ВАТ "Тепловозоремонтний завод" з перевищенням повноважень, не може бути належною підставою для задоволення позовних вимог, заявлених на підставі ст.49 ЦК УРСР, оскільки перевищення повноважень при укладенні договору може бути підставою для визнання його недійсним за ст.48 ЦК УРСР, яка не є підставою даного позову. Крім того, відповідачами -контрагентами за угодою, дана угода не оспорюється, факт укладення її не заперечується.
Обґрунтування позивачем своїх вимог посиланням на те, що згідно статистичної довідки про включення до ЄДРПОУ ПП "Лінк Маркет" не передбачено здійснення даним підприємством маркетингових досліджень, є необґрунтованим.
Коло угод, які вправі укладати господарюючі суб»єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності.
При цьому слід зазначити, що визнання недійсними позастатутних угод (угод, які прямо суперечили цілям юридичної особи, викладеним в установчих документах чи законі) регулювалося ст.50 ЦК УРСР, і не може бути підставою для визнання угоди недійсною за ст.49 ЦК УРСР.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у сторін (сторони) умислу при укладенні угоди діяти з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; не визначено особи, що діяла з відповідним умислом.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 94, 161-163, підп. 3 п. 3 та п. 6 розділу VІІ КАС України, суд, -
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки, встановлені ст.254 КАС України, та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.186 КАС України.
Суддя Безрук Т.М.
Повний текст постанови складений: