Справа № 420/17839/22
12 грудня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу ОСОБА_1 з 80 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 та проведення перерахунку з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 110 від 12.08.2020 року, виданої Службою безпеки України в Одеській області з основним розміром 70 %;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №110 від 12.08.2020 року, виданої Службою безпеки України в Одеській області у розмірі 80 % грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з наступних підстав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення та з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №110 від 12.08.2020 року, виданої Службою безпеки України в Одеській області у розмірі 80 % грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
Так, частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з позовною заявою представник позивача подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що питання застосування процесуальних строків у правовідносинах, що виникають з пенсійного забезпечення, Верховний Суд викладав свої висновки у постанові від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а, на яку обґрунтовано покликається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, про таке: «…Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням на дати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист…». Строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Позивач в якості фактів, які обґрунтовують його заяву на поновлення процесуального строку, посилається на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 по справі № 826/12704/18 та постанову Верховного Суду від 26.01.2021 по справі № 520/11178/20. Право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань. Крім того, у зв'язку з військовою агресією з боку Російської Федерації на території України та відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 на території України введено військовий стан. 02.03.2022 РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, а саме процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Фактично рада суддів визнала воєнний стан об'єктивною та поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16-а, постанову Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 520/11178/20 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 є безпідставними, так як наразі правові висновки щодо застосування строків звернення до суду сформульовані у постанові КАС ВС від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви 17.04.2018 на підставі Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії, основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018.
На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 420/9525/20 здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 110 від 12.08.2020 року, наданої Управлінням служби безпеки України в Одеській області станом на 05.03.2019 року, основний розмір пенсії визначений у розмірі 70% грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019.
Як видно з матеріалів позовної заяви, про порушення своїх прав позивач мав дізнатись після проведеного перерахунку пенсії на підставі Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 та після проведеного перерахунку пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі № 420/9525/20.
Проте позивач взагалі не зазначає, коли він дізнався про порушення його прав та наявність підстав для звернення до суду із цим позовом, як і не надав на підтвердження таким обставинам жодного доказу.
Натомість позивач обмежився цитуванням рішень Верховного Суду у справах, обставини в яких відрізняються від цієї справи, і до того ж без взаємозв'язку правових висновків Верховного Суду до конкретних обставин цього спору.
Посилання представника позивача на ведення на території України воєнного стану є необґрунтованим, з огляду на таке.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Загальний підхід до оцінки поважності причин пропуску строків повинен передбачати не просто посилання на воєнний стан, а доведення перешкоди для своєчасного здійснення процесуальних прав.
До суду позивач звернувся 16.11.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.
Суддя зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних обставин, що зумовили поважність пропуску встановленого законом строку звернення до суду.
Таким чином, підстави, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суддя визнає неповажними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви додано копію перерахунку пенсії позивача, зокрема, з 01.12.2013, з 01.01.2018, з 01.01.2020.
Проте, позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме щодо підстав для зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №110 від 12.08.2020, виданої Службою безпеки України в Одеській області у розмірі 80% грошового забезпечення.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом з наведеними іншими підставами для поновлення строку та усіх наявних у позивача доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме щодо підстав для зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 110 від 12.08.2020 року, виданої Службою безпеки України в Одеській області у розмірі 80 % грошового забезпечення.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнати неповажними.
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/17839/22 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя А.С. Пекний