Справа № 420/2072/22
09 грудня 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про постановлення ухвали в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнано протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо відмови у видачі містобудівних умов та обмежень на розробку об'єкта будівництва двох зблокованих житлових будинків, один з яких пристосовано для особи з обмеженими можливостями (людина на інвалідному візку) та споруди кафе листом №01-07/324 від 17.12.2021. Зобов'язано Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2021 року з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 06.09.2022 року.
Позивачем надано до суду заяву, в якій позивач просить постановити ухвалу в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України, а саме:
зобов'язати В.о. директора департаменту - головного архітектора міста Боринську Тетяна Сергіївна на підставі ст. 267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення у строк визначений судом;
накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, В.о. директора департаменту - головного архітектора міста Боринську Тетяна Сергіївна штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
визнати протиправними дії вчиненні суб'єктом владних повноважень - В.о. директора департаменту - головного архітектора міста Боринською Тетяною Сергіївною, на виконання рішення суду та постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду (у порядку ст. 249 КАС України).
Заява обґрунтована тим, що позивач отримав листа від Департаменту архітектури та містобудування за №01- 15/52 від 20.09.2022 року, за підписом в.о. директора департаменту Боринської Тетяни в якому зазначено, що ОСОБА_1 , для того щоб отримати містобудівні умови та обмеження, необхідно звернутися до ЦНАПу або через електронний кабінет з заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:50:004:0301. Тобто відповідач запропонував позивачу надати документи щоб виконати рішення суду, але після того як отримав документи у встановленому законом порядку, знехтував рішенням суду та його правовими висновками. Станом на поточний час в.о. директора департаменту - головним архітектором міста Боринською Тетяною Сергіївною повністю проігноровані висновки суду, більше того, розглядаючи поданні документи, підставою відмови стала позиція що була предметом розгляду суду, тобто в.о. директора департаменту - головного архітектора міста Боринська Тетяна Сергіївна не тільки проігнорувала позицію суду щодо врахування висновків суду, вона навіть не взяла їх до уваги і надала відповідь, яка за своєю суттю та змістом була вже предметом судового розгляду, а саме невідповідність намірів забудови і суд вже досліджував це питання та надавав правову оцінку.
Представник позивача також зазначає, що Департаментом станом на поточний час не виконано рішення суду, а саме не враховано жодної із досліджених правових позицій суду для отримання містобудівних умов, більше того, підстави, які надав департамент у відмові, повністю дублюють підстави що стали предметом позову до суду і які суд розглянув та надав правову оцінку, що саме по собі нівелює інститут судочинства та обов'язковість виконання судового рішення, як складової частини судового захисту.
Разом з тим, представник позивача вказує, що старшим державним виконавцем Чермаш Р.В., була постановлена постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2022 року, якою було зобов'язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2021 року з урахуванням висновків суду.
Позивач на руки враховуючи воєнний час, повітряні тривоги та відключення електроенергії зміг отримати постанову тільки 10.11.2022 року, а 21 листопада 2022 року здійснив запис та подав документи до ЦНАПу, про що свідчить опис вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги.
Постанова станом на поточний час не виконана, хоч державним виконавцем та позивачем були направлені документи до Департаменту архітектури та містобудування для отримання містобудівних умов та обмежень.
За твердженням представника позивача, враховуючи зміст та сутність аналізу судових рішень за останній час, в яких відповідачем виступає Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради під керівництвом Боринської Тетяни Сергіївни, і зміст яких тотожний до змісту позовної заяви ОСОБА_1 , можна дійти висновку, що остання системно нехтує нормами чинного законодавства і не виконує вимоги норм чинного законодавства.
З огляду на наведені аргументи позивач вважає, що наявні всі підстави для вжиття таких процесуальних заходів, як встановлення судового контролю щодо врахування висновків суду при видачі містобудівних умов та обмежень в.о. директора департаменту - головного архітектора міста Боринською Тетяною Сергіївною.
Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради не скористався правом подати заперечення на заяву.
Розглянувши вищезазначену заяву позивача, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відтак, відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року по справі №420/2072/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо відмови у видачі містобудівних умов та обмежень на розробку об'єкта будівництва двох зблокованих житлових будинків, один з яких пристосовано для особи з обмеженими можливостями (людина на інвалідному візку) та споруди кафе листом №01-07/324 від 17.12.2021. Зобов'язано Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2021 року з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень). У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 року апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради - залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року - залишено без змін.
Одеським окружним адміністративним судом 21.09.2022 року видано виконавчі листи по справі №420/2072/22 щодо:
стягнення з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень);
зобов'язання Департамента архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2021 року з урахуванням висновків суду.
Відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2022 року №70228915.
Після набрання законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року по справі №420/2072/22, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 20.09.2022 року №01-15/52 повідомлено позивача про необхідність особистого звернення до Центру надання адміністративних послуг або через електронний кабінет з заявою, щодо видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкту будівництва на земельній ділянці за кадастровим номером 5110137500:50:004:0301.
Листом від 18.10.2022 року №А2948674642191058662 (01-07/121) Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомило позивача про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень.
Так, в листі зазначено, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради розглянуто заяву ОСОБА_1 реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка надійшла до департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (вх. ДАМ від 05.10.2022 р. № 01-07/121) через електронний кабінет в Електронній системі шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, з питання щодо надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво двох зблокованих житлових будинків, один з яких пристосовано для особи з обмеженими можливостями (людина на інвалідному візку) та будівництво господарської споруди (кафе) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0301.
В межах компетенції департаменту повідомлено, що відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VI, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:004:0301), розміщена на території житлово-громадської забудови, в зоні дачної забудови з можливим переведенням у одноквартирну житлову забудову, за межами території Центрального історичного ареалу міста Одеси, за межами комплексної охоронної зони історичного центру міста, та відповідно зі схемою проектних планувальних обмежень Генерального плану м. Одеси - знаходяться в межах водоохоронної зони моря і лиманів, пропозиції якої наведені у Генеральному плані. Розрахунковий період реалізації планувальних рішень Генерального плану - 15-20 років. Відповідно до положень плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради 19.10.2016 р. № 1316-VII, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:50:004:0301), розміщена на території, яка знаходиться в зоні - Ж-1, в зоні садибної житлової забудови, яка призначена для розташування садибної забудови, одноквартирних житлових будинків із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках. Зона формується, в основному, та території існуючої сельбищної зони міста та в районах в межах сельбищних територій міста, передбачених містобудівною документацією під такий вид забудови. Переважним видом використання території є розміщення житлових будинків садибного типу та блокованих житлових будинків на 2 сім'ї, розміщені в межах водоохоронної зони моря і лиманів, пропозиції яких наведені у Генеральному плані. Слід зазначити, що відповідно до ч. 3. ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон), зміни в який були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по удосконаленню містобудівної діяльності», та набули чинність 10.06.2017 р., містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: - копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; - копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); - викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Містобудівною документацією на місцевому рівні є: генеральний план міста, зонінг, «Історико-архітектурно опорний план, проект зон охорони, визначення границь історичних ареалів», який затверджений наказом Міністерства культури та туризму України від 20.06.2008 р. № 728/0/16-08 та увійшов у склад Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VI та ДПТ. Відповідно до ч. 4. ст. 29 Закону, однією з підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Слід зазначити, що окрім вказаної ст. 29 Закону, при розгляді намірів забудови, департамент керується ст. 13, 29 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Положенням про департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради», затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 р. № 138-VIІI, а також діючими ДБН, які є підзаконними актами держави, та Листом-роз'ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.02.2012 р. № 7/14-1575. Наданими намірами забудови, виконаними ТОВ «АРХІТЕКТОР-ПРОЕКТ» директор ОСОБА_2 ; головний інженер проекту: ОСОБА_2 - кваліфікаційний сертифікат Серія АР № 015205 (інженер - проектувальник) передбачено проектування об'єкту: «Нове будівництво двох зблокованих житлових будинків, один з яких пристосовано для особи з обмеженими можливостями (людина на інвалідному візку) та будівництво господарської споруди (кафе) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0301», що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки, зазначеному у Інформаційній довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.10.202022 р., номер інформаційної довідки: 311525492, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0301 площа (га): 0.1608; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно з п. 3.14 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» зблокований житловий будинок - будинок квартирного типу, що складається з двох і більше квартир, кожна з яких має безпосередній вихід на приквартирну ділянку або вулицю. Враховуючи вищевикладене, департамент не має підстав для видачі містобудівних умов та обмежень на проектування нового будівництва двох зблокованих житлових будинків, один з яких пристосовано для особи з обмеженими можливостями (людина на інвалідному візку) та будівництво господарської споруди (кафе) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0301.
Зазначено, що позивачу необхідно привести у відповідність наміри забудови з цільовим призначенням земельної ділянки, після чого департамент повернеться до питання видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об'єкту.
21.11.2022 року ОСОБА_1 подав заяву про видачу містобудівних умов та обмежень через електронний кабінет.
Відповідно до опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги, позивачем подано:
1. заяву суб'єкта звернення про надання адміністративної послуги, встановленого зразка, заповнена належним чином;
2. копія документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою;
3. копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
4. викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;
5. витяг з Державного земельного кадастру;
6. містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, з основними параметрами об'єкта;
7. документ, що підтверджує повноваження особи.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими статті 382, 383 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Так, суд при розгляді справи №420/2072/22 дійшов висновку, щодо протиправності висновків відповідача стосовно невідповідності використання земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки такий висновок відповідачем зроблено виключно на власних припущеннях.
В свою чергу, П'ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 06.09.2022 року по даній справі дійшов висновку, що крім іншого, підставою для відмови визначено, що ОСОБА_1 просив надати йому містобудівні умови та обмеження на розробку об'єкта будівництва двох зблокованих житлових будинків та споруди кафе на земельній ділянці, яка розташована в зоні садибної забудови, в той час, як розташування підприємств громадського харчування не передбачається у переважних видах використання території Ж-1 (зоні садибної забудови).
Разом з цим судова колегія зазначила, що Одеською міською радою прийнято рішення від 19 жовтня 2016 року № 1316-VІІ «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси», відповідно до якого зона Ж-1 - зона садибної житлової забудови, призначена для розташування садибної забудови, одноквартирних житлових будинків із земельними ділянками та зблокованих одно - двоквартирних житлових будинків на суміжних ділянках. Переважні види використання: житлові будинки, блоковані житлові будинки на дві сім'ї. Супутні види використання: гаражі, вбудовані в житлові будинки; окремо розміщені гаражі; бані, сауни; теплиці оранжереї, парники та інші споруди, що пов'язані з вирощуванням квітів, фруктів та овочів; об'єкти пожежної охорони; господарські майданчики; парки, сквери, бульвари; магазини торгівельною площею до 200 м2, без спеціалізованих магазинів будівельних матеріалів, магазинів з наявністю в них вибухонебезпечних речовин та матеріалів. Допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження): заклади дитячого дошкільного виховання; загальноосвітні школи; спортивні зали, басейни; культові споруди; аптеки; пункти першої медичної допомоги, відділення сімейної медицини; підприємства побутового обслуговування; підприємства громадянського харчування; громадські вбиральні.
Судова колегія визначає, що розташування підприємств громадського харчування передбачається у допустимих видах використання території Ж-1, що не суперечить вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Крім того судова колегія враховує наданий позивачем висновок експерта №14-02/22-1 від 14.02.2022 року, відповідно до якого об'єкт «Нове будівництво двох зблокованих житлових будинків, один з яких пристосовано для особи з обмеженими можливостями (людина на інвалідному візку) та споруди кафе за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:50:004:0301», відображений у намірах забудови, виконаними ТОВ «АРХІТЕКТОР - ПРОЕКТ», є житловим будинком, один з яких пристосовано для особи з обмеженими можливостями (людина на інвалідному візку), зі спорудою кафе, відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (а.с. 75-80).
Дослідивши вказаний висновок, судова колегія не вбачала підстав для його відхилення та зазначила про хибність висновку відповідача, що розташування споруди кафе в зоні садибної забудови суперечить вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Отже, за висновком суду, викладеним в рішенні від 04.04.2022 року та в постанові від 06.09.2022 року наміри забудови відповідають цільовому призначенню земельної ділянки.
Проте, приймаючи рішення на виконання рішення суду, відповідач повторно відмовив у видачі містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 з тих саме підстав, а саме що наміри забудови суперечать цільовому призначенню земельної ділянки.
Отже, як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийнято рішення після набрання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року та, не зважаючи на викладені в ньому висновки, відмовлено з тих самих підстав.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності дій відповідача при прийнятті рішення про надання ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вчинивши зазначені вище дії, за наявності при цьому рішення суду, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання, відповідач вчинив протиправні дії, які суперечать вказаному рішенню суду.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 КАС України, підлягає задоволенню.
Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за наявності підстав для задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду, суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Враховуючи, що Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради приймаючи рішення на виконання рішення суду діяло всупереч висновками, викладеним в рішенні суду, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали повідомити суд про виконання окремої ухвали.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт та накладення штрафу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч.2-3 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
За приписами ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
При вирішенні даного питання, суд враховує, що відповідачем вже прийнято рішення, яке суперечить висновкам, викладеним в рішенні Одеського окружного адміністративного суду та в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Також, суд враховує те, що не сприяло реальному виконанню рішення суду і звернення позивача до органу виконавчої служби для виконання рішення в примусовому порядку.
При цьому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №800/592/17, відповідно до якої встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи.
Відповідно ч.2 ст.119 КАС України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Отже, суд вважає за необхідне встановити місячний строк для суб'єкта владних повноважень на виконання судового рішення та подання відповідного звіту до суду з дати вирішення порушеного процесуального питання.
При цьому, передчасним є вирішення питання щодо накладення штрафу на керівника Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, оскільки вирішення цього питання здійснюється за наслідком розгляду звіту.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 159, 248, 249, 261, 262, 382, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та зобов'язання подати звіт - задовольнити.
Визнати протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо прийняття рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень без урахування висновків, викладених в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 року.
Зобов'язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали надати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду та на підтвердження розгляду заяви ОСОБА_1 про надання містобудівних умов та обмежень.
Направити дану окрему ухвалу до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради для вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.П.Марин