про залишення позовної заяви без руху
12 грудня 2022 р. № 400/3391/22
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Величко А.В., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доДержавної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", вул. Лагерне поле, 5, м. Миколаїв, 54030,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про:
- визнання бездіяльності державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор", що полягає у ненаданні інформації про речове забезпечення в 1999-2011 роках, у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 замість речового майна, яке підлягало видачі позивачу в 1999 - 2011 роках згідно з нормами речового забезпечення протиправною;
- зобов'язання державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне їй під час проходження служби з 1999 року по 2011 рік речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2022 року звільнення зі служби.
- зобов'язання державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 21.12.2021 року, оформлену у відповідності до порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане належне їй речове майно, яке підлягало видачі згідно з нормами речового забезпечення в 1999-2011 роках як у разі звільнення.
Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 08.07.2022 року справа №400/3391/22 була розподілена судді Миколаївського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою від 25.07.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідно до наказу голови суду від 26.08.2022 р. № 107-к «Про відрядження судді ОСОБА_2 » суддю Марича Є.В. тимчасово відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду, на час переведення на посаду судді Київського окружного адміністративного суду шляхом відрядження з 29 серпня 2022 року (підстава Рішення голови Верховного Суду від 22.08.2022 року № 391/0/149-22 «Про відрядження судді Миколаївського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 до Київського окружного адміністративного суду»).
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 18.10.2022 року № 739/02-10 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/3391/22 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 року, справу № 400/3391/22 передано на розгляд судді Величку А.В.
Ухвалою від 26.10.2022 року суд прийняв до провадження адміністративну справу № 400/3391/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та вирішив подальший розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху після відкриття провадження у справі, оскільки вона не відповідає положенням статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), виходячи з наступного.
Згідно ч.6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суддя зазначає, що правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду визначено, зокрема, ст. 122 КАС України, відповідно до якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Суд зазначає, що предметом позову у вказаній справі є, зокрема, вимоги позивачки щодо нарахування грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Як вбачається з позовної заяви, спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплатою позивачці у зв'язку із її звільненням із військової служби компенсації за речове майно, право на яку вона здобула під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 (надалі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Із вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна.
Таким чином, підставою для реалізації військовослужбовцем свого права на отримання компенсації за неотримане речове майно є відповідна заява (рапорт), яка може бути подана як до, так і після його виключення зі списків особового складу
Оскільки виплата компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми - ч.5 ст.122 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 620/1982/19.
Отже, суддя зазначає, що у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
В даному ж випадку, позивачку звільнено зі служби в державній кримінально-виконавчій службі України 20.12.2021 року, проте до суду з цим позовом позивачка звернулася лише 08.07.2022 року, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Крім того, як встановлено судом, з довідки про вартість речового майна від 21.12.2021 року №286, яка додана позивачкою до позовної заяви, вбачається що вартість речового майна була розрахована з вересня 2013 року. Таким чином ОСОБА_1 була обізнана про своє порушене право та інформацією про суму нарахованої їй компенсації володіла ще з 21.12.2021 року, з моменту видачі довідки.
При цьому, суд звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В свою чергу, клопотання про поновленого строку позивачкою до позовної заяви не додано.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Таким чином, позивачці необхідно надати клопотання про поновленя строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з обгрунтуванням причин пропуску строку звернення та доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160,161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Роз'яснити позивачці, що у разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1. ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Позивачці у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку.
3. У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
4. Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Величко