29 листопада 2022 року
справа №380/8153/22
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ненчук О.І.,
за участі:
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Івасечко Н.Я., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» (далі - ТзОВ «Гольцварен», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач) з наступними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2022 та рішення про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій та доданих до них документів відмовлено в митному оформленні товарів та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2022 та №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022. Позивач зазначає, що при митному оформленні товарів заявив митну вартість, визначену за основним методом, а саме за ціною договору. На підтвердження митної вартості надав пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Наголошує, що митна вартість товарів повністю підтверджена наданими відповідачу документами. Зазначає, що відповідач в оскаржуваних рішеннях не вказав, чому подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Таким чином, на думку позивача, прийняття відповідачем оскаржуваних рішень свідчить про порушення передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару. У зв'язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості, позивачем у порядку статті 55 МК України було подано до Львівської митниці заяву від 05.04.2022 та заяву №2 від 28.04.2022, в яких задля прийняття рішення щодо скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які, на думку позивача, підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування. Однак, на заяву від 05.04.2022 відповіді не отримав. У відповідь на заяву від 28.04.2022 відповідач листом від 11.05.2022 року №7.4-2/15/13/9106 відмовив у скасуванні та залишив без змін рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач наголошує, що посадова особа митного органу приймаючи обидва рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, використала інформацію про більшу вартість, ніж та, що існувала в базах даних Держмитслужби, не вказала яким чином митна вартість визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняльних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржувані рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. У зв'язку з цим, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 13.06.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №43257), у якому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Вказує, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 01.07.2021 №476, у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості товару (світильники неелектричні). Так, представник відповідача у відзиві зазначив, що за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів, долучених до митної декларації №UA209170/2022/003438 від 19.01.2022 у комерційному інвойсі №F/3/01/22 від 18.01.2022 передбачена передоплата в термін до 31.12.2021, а надане платіжне доручення №167 датовано 10.01.2022. Також, в комерційному інвойсі №F/3/01/22 від 18.01.2022 вказано номер замовлення №Z/1/12/2, яке не було надано до митного оформлення. Також представник відповідача наголосив, що в платіжному дорученні від 10.01.22 №167 в гр.70 «Призначення платежу» зазначена профopмa №Z/1/12/21 від 10.12.2021, яка не була надана до митного оформлення, отже надане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою. Також у п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 09.12.2021 №09/12/2021 зазначено, що «поставка товару по контракту відбувається на умовах поставки CPT Львів у відповідності до Інкотермс», проте в гр.3 CMR від 18.01.2022 б/н вказано місце доставки товару - м. Київ, Україна. Умови поставки CPT передбачають включення транспортних витрат до ціни товару, а відстань від Bytom (Польща) до м. Київ (Україна) значно більша ніж від Bytom (Польща) до м. Львів (Україна), отже згідно з CMR доставка вантажу відбувається до м. Києва відповідно вартість товару повинна бути більшою за рахунок більших витрат на транспортування. Також, за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів, долучених до митної декларації №UA209170/2022/013441 від 22.02.2022 в комерційному інвойсі від 21.02.22 №F/5/02/22 вказано номер замовлення №Z/1/02/22, яке не було надано до митного оформлення. У наданому платіжному дорученні від 10.02.2022 № 178 в гр.70 «Призначення платежу» зазначена профopмa №Z/1/02/22 від 03.02.2022, яка не була надана до митного оформлення, а отже надане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою. В п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 09.12.2021 №09/12/2021 зазначено, що «поставка товару по контракту відбувається на умовах поставки CPT Львів у відповідності до Інкотермс», проте в гр.3 CMR від 21.02.2022 б/н вказано місце доставки товару - м. Київ, Україна. Умови поставки CPT передбачають включення транспортних витрат до ціни товару, а відстань від Bytom (Польща) до м. Київ (Україна) значно більша ніж від Bytom (Польща) до м. Львів (Україна), отже згідно з CMR доставка вантажу відбувається до м. Києва, відповідно вартість товару повинна бути більшою за рахунок більших витрат на транспортування. Наданий прайс-лист адресований ТзОВ «Гольцварен» і містить асортимент товару згідно з інвойсом, що суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний прайс-лист містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції. Отже, митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Посадова особа митного органу у відзиві на позовну заяву зазначила, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що ним не отримано відповіді на заяву від 05.04.2022 у порядку ст. 55 МК України. Так, Львівська митниця надала відповідь листом від 15.04.2022 за вих. номером №7.4-2-15/13/7236. Відповідач наголошує, що у вказаному листі було допущено описку: у даті отримання заяви - правильна дата отримання 08.04.2022, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Львівської митниці. У зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містили всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем було виставлено декларанту вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У подальшому, оскільки такі документи подані не були, позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Вартість даного товару Львівська митниця визначила самостійно за резервним методом визначення митної вартості. За основу для визначення митної вартості взято інформацію, яка наявна безпосередньо у Львівській митниці щодо оформлення даних товарів та застосовано наступні митні декларації по яких коригування не здійснювалось, а саме, №UA209190/2021/33600 від 26.10.2021, №UA209190/2021/2843 від 02.02.2022, які містять конкретний опис товару та розпізнавальні особливості, які стосуються цінової інформації, а також інші обставини зовнішньоекономічної операції, зокрема, такі як «Код товару», «Код країни походження» та інших характеристик товару, а також і часу імпорту. Таким чином, відповідач вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2012 та №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022 такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
05.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №46453). Позивачем наведено додаткові аргументи на спростування тверджень відповідача. Так, позивач не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для витребування додаткових документів стала наявність розбіжностей у поданих документах, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору декларант надав усі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи. Щодо посилання митного органу на митні декларації, які слугували джерелом інформації, позивач зазначає, що вказане твердження відповідача спростовується самими ж деклараціями, поданими ним. Так, у графі 43 МД №UA209190/2022/033600 (тов.1), МД №UA209190/2022/002843 (тов.1) вказано код МВВ (метод визначення вартості) 6, що свідчить про коригування митної вартості та про незастосування основного методу визначення вартості. До того ж, позивач наголошує, що згідно аналітичних розрізів митної вартості (на сайті www.bi.customs.gov.ua, дані з якого побудовані на даних Держмитслужби) вбачається, що скоригована вартість товарів за резервним методом є значно вищою за мінімальну вартість таких товарів, яка наявна в базах даних митниці. Вважає, що відзив відповідача на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень.
Ухвалою судді від 05.09.2022 вирішено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
16.11.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №72328), у яких обумовлює своє право на витребування додаткових документів, оскільки у посадової особи наявні ризики щодо можливого заниження митної вартості. Вказує, що на вимогу митного органу додаткових документів декларантом не надано. Відповідач зазначає про послідовність ним застосування методів визначення митної вартості товарів та посилається на митні декларації, що слугували джерелом інформації.
23.11.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №73601), у яких позивач наголошує, що посадова особа митного органу витребувала усі документи, які передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, а не ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. А також, не вказала ні конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Позивач вважає, що піднімаючи митну вартість на задекларований ним товар, митниця скористалась не митною декларацією, де суб'єкти ЗЕД декларували товар за ціною угоди, а декларацією, по якій митна вартість є вищою за ціну угоди, а в подальшому його митну вартість мали б піднімати до вже піднятої вартості.
Представник позивача в судове засідання 29.11.2022 не прибув. 28.11.2022 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника за наявними матеріалами справи, зазначив. Позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2022 проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позов та додаткових поясненнях. Просив у задоволені позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, надані в минулих засіданнях, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини справи:
09.12.2021 між ТзОВ «Гольцварен» (покупець) та компанією P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO, Poland (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №09/12/2021, предметом якого є зобов'язання продавця поставити і передати у власність покупця товар, а покупця прийняти та розрахуватись за товар.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №09/12/2021, згідно рахунку-фактури (інвойсу) №F/3/01/22 від 18.01.2022 позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 55986,20 польських злотих.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 19.01.2022 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №UA209170/2022/003438, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації - світильники неелектричні: лампадки зі скла різного дизайну та кольору.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №UA209170/2022/003438 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Пакувальний лист № 1/2022/HOL від 18.01.2022;
- Рахунок-фактура №F/3/01/22 від 18.01.2022;
- Автотранспортна накладна (CMR) б/н від 18.01.2022;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1/MF/AS0037301 від 18.01.2022;
- Зовнішньоекономічний контракт №09/12/2021 від 09.12.2021;
- Митна декларація країни відправлення 22PL331020Е0042696 від 18.01.2022;
- Платіжне доручення в іноземній валюті №167 від 10.01.2022;
- Прейскурант компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO;
- Заява від компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO про підтвердження, що вказана фірма є безпосереднім виробником товару від 19.01.2022.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 19.01.2022 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. У свою чергу декларант просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів. Як наслідок, за результатами розгляду Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2022.
Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000050.
З метою випущення товару у вільний обіг 19.01.2022 декларант подав митну декларацію №UA209170/2022/003621, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.
Крім того, згідно рахунку-фактури (інвойсу) №F/5/02/22 від 21.02.2022 позивач придбав у продавця такий же товар, загальною вартістю товару 69784,84 польських злотих.
ТзОВ з метою митного оформлення вказаного товару 22.02.2022 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №UA209170/2022/013441, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №UA209170/2022/013441 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Пакувальний лист № 2/2022/HOL від 21.01.2022;
- Рахунок-фактура №F/5/02/22 від 21.01.2022;
- Автотранспортна накладна (CMR) б/н від 21.01.2022;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AS0027171 від 21.01.2022;
- Зовнішньоекономічний контракт №09/12/2021 від 09.12.2021.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 22.02.2022 надіслала повідомлення декларанту. На цю вимогу позивач надав наступні документи: митну декларацію країни відправлення 22PL331020Е0161566 від 21.02.2022; платіжне доручення в іноземній валюті №178 від 10 лютого 2022 року; прейскурант компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO; цінову інформація з Інтернет-джерел, та просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів. Як наслідок, за результатами розгляду Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022.
Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000216.
З метою випущення товару у вільний обіг 23.02.2022 декларант подав митну декларацію №UA209170/2022/014069, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару.
У зв'язку з незгодою із прийнятими рішеннями про коригування митної вартості, позивачем у порядку ст. 55 МК України було подано до Львівської митниці заяву від 05.04.2022 та заяву №2 від 28.04.2022, в яких задля прийняття рішення щодо скасування оскаржуваних рішень про коригування заявленої митної вартості та повернення (вивільнення) донарахованих коштів позивачем було надано додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість та відповідні обґрунтування, а саме: до заяви від 05.04.2022 - заяву від компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO від 29.01.2022 з перекладом, проформу №Z/1/12/21 від 10.12.2021 з перекладом, заяву від Grodzisk Mazowiecki від 26.01.2022 з перекладом; до заяви №2 від 28.04.2022 - проформу від 03.02.2022 з перекладом, заяву від Grodzisk Mazowiecki від 23.02.2022 з перекладом.
Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу мотивувала такими аргументами, визначеними в рішеннях про коригування митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2022 посадова особа митного органу зазначила:
- у комерційному інвойсі від 18.01.22 №F/3/01/22 передбачена передоплата в термін до 31.12.2021, надане платіжне доручення №167 датовано 10.01.2022. Також, в комерційному інвойсі від 18.01.2022 № F/3/01/22 вказано номер замовлення №Z/1/12/2, яке не було надано до митного оформлення;
- у платіжному дорученні від 10.01.22 №167 в гр.70 «Призначення платежу» зазначена профopмa №Z/1/12/21 від 10.12.2021, яка не була надана до митного оформлення, отже надане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою;
- у п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 09.12.2021 № 09/12/2021 зазначено, що «поставка товару по контракту відбувається на умовах поставки CPT Львів у відповідності до Інкотермс», проте в гр. 3 CMR від 18.01.2022 б/н вказано місце доставки товару - м. Київ Україна. Умови поставки CPT передбачають включення транспортних витрат до ціни товару, відстань від Bytom (Польща) до м. Київ (Україна) значно більша ніж від Bytom (Польщі) до м. Львів (Україна), отже згідно з CMR доставка вантажу відбувається до Києва відповідно вартість товару повинна бути більшою за рахунок більших витрат на транспортування;
- наданий «прайс-лист» адресований ТзОВ «Гольцварен» і містить асортимент товару згідно з інвойсом, що суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний «прайс-лист» містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022 посадова особа митного органу зазначила:
- у комерційному інвойсі від 21.02.22 №F/5/02/22 вказано номер замовлення №Z/1/02/22, яке не було надано до митного оформлення. У наданому платіжному дорученні від 10.02.2022 №178 в гр.70 «Призначення платежу» зазначена профopмa №Z/1/02/22 від 03.02.2022, яка не була надана до митного оформлення, отже надане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з даною поставкою;
- у п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 09.12.2021 № 09/12/2021 зазначено, що «поставка товару по контракту відбувається на умовах поставки CPT Львів у відповідності до Інкотермс», проте в гр.3 CMR від 21.02.2022 б/н вказано місце доставки товару - м. Київ Україна. Умови поставки CPT передбачають включення транспортних витрат до ціни товару, відстань від Bytom (Польща) до м. Київ (Україна) значно більша ніж від Bytom (Польща) до м. Львів (Україна), отже згідно з CMR доставка вантажу відбувається до Києва відповідно вартість товару повинна бути більшою за рахунок більших витрат на транспортування;
- наданий «прайс-лист» адресований ТзОВ «Гольцварен» містить асортимент товару згідно з інвойсом, що суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний «прайс лист» містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції. На вимогу декларантом надіслано: платіжне доручення, яке не ідентифікується з даною поставкою, видаткові накладні, платіжні документи, які стосуються попередніх поставок, прайс, цінова інформація з мережі інтернет. Інших документів згідно вимоги не надано.
Посадова особа митного органу також зазначила, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларант або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України. Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості, позивач оскаржив їх до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Положеннями ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Положення ч. 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як встановлено судом, декларантом були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме:
- за митною декларацією №UA209170/2022/003438 від 19.01.2022:
Зовнішньоекономічний контракт №09/12/2021 від 09.12.2021;
Рахунок-фактуру №F/3/01/22 від 18.01.2022 з перекладом;
Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 18.01.2022;
Митну декларацію країни відправлення 22PL331020Е0042696 від 18.01.2022;
Платіжне доручення в іноземній валюті №167 від 10.01.2022;
Відповідь на вимогу митниці;
Прейскурант компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO;
Заяву від компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO про підтвердження, що вказана фірма є безпосереднім виробником товару від 19.01.2022;
Заяву в порядку ст. 55 МК України від 05.04.2022 та докази її скерування;
Заяву від компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO від 29.01.2022 з перекладом;
Проформу №Z/1/12/21 від 10.12.2021 з перекладом;
Заяву від Grodzisk Mazowiecki від 26.01.2022 з перекладом.
За митною декларацією №UA209170/2022/013441 від 22.02.2022:
Зовнішньоекономічний контракт №09/12/2021 від 09.12.2021;
Рахунок-фактуру №F/5/02/22 від 21.01.2022 з перекладом;
Автотранспортну накладну (CMR) б/н від 21.01.2022;
Митну декларацію країни відправлення 22PL331020Е0161566 від 21.02.2022;
Платіжне доручення в іноземній валюті №178 від 10 лютого 2022 року;
Відповідь на вимогу митниці;
Прейскурант компанії P.P.H.U. «KLON» MAREK SZCZUDLO;
Цінову інформацію з Інтернет-джерел;
Заяву №2 в порядку ст. 55 від 28.04.2022;
Проформу від 03.02.2022 з перекладом;
Заяву від Grodzisk Mazowiecki від 23.02.2022 з перекладом.
Копії скриншотів з www.bi.customs.gov.ua.
Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, суд стверджує, що відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Відтак, подані декларантом позивача для митного оформлення документи відповідали вимогам ч. 2 ст. 53 МК України.
Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст. 58 МК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.ст. 345, 354 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх виготовлення; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені МК України форми митного контролю.
Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх виготовлення, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).
Як уже зазначалося вище, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідач у відзиві на позов зазначав, що у зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містили всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем було виставлено декларанту вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. А оскільки такі документи подані не були, позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
З цього приводу суд зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Згідно ч. 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 МК України.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно ч. 2 вказаної статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч.1 ст. 57 МК України.
Суд вважає необґрунтованими викладені підстави відповідача для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2022 та №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022:
Так, судом встановлено, що у комерційному інвойсі №F/3/01/22 від 18.01.2022 дійсно було допущено дві описки: у даті оплати, яка була зазначена невірно. На момент виставлення інвойсу платіж вже було проведено, а також у зазначенні номера замовлення, на підставі якого було виставлено рахунок-фактуру (правильний номер замовлення (проформа) - №Z/1/12/21). Суд зазначає, що вказані описки жодним чином не впливають на заявлену митну вартість, оскільки митниці подано рахунок, який позивачу подано продавцем до оплати та банківський (платіжний) документ, який підтверджує оплату саме цієї суми. Як наслідок, оскільки оплати вже відбулися, зазначені у інвойсі дати жодним чином не впливають на ціну. Більш того, посадова особа митниці не витребовувала документи на спростування цього зауваження.
У платіжному дорученні №167 від 10.01.2022 зазначається посилання на проформу №Z/1/12/21 від 10.12.2021, що реалізована у вигляді замовлення. У платіжному дорученні №178 від 10.02.2022 зазначається посилання на профopму №Z/1/02/22 від 03.02.2022, що також реалізована у вигляді замовлення. Зазначені документи були долучені позивачем до заяви від 05.04.2022 та заяви №2 від 28.04.2022 у порядку ст. 55 МК України. Однак, незважаючи на подання цих проформ, відповідач оскаржувані рішення не змінив. При цьому, відповідачем не враховано, що вартість імпортованого товару, зазначена у платіжному дорученні №167 від 10.01.2022 повністю співпадає з ціною товару вказаному у комерційному інвойсі від 18.01.22 №F/3/01/22, а ціна товару, зазначена у платіжному дорученні №178 від 10.02.2022 повністю співпадає з ціною товару вказаному у комерційному інвойсі від 21.02.22 №F/5/02/22. Отже, вказані обставини жодним чином не впливали на заявлену митну вартість, оскільки митниці подані рахунки, які позивачу подані продавцем до оплати та банківські (платіжні) документи, які підтверджують оплату саме цих сум.
Суд наголошує, що відповідно до пп. 3 ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Оскільки, у даній справі товар був об'єктом купівлі-продажу, тому рахунок-проформа не може слугувати документом, який може вимагатись на підтвердження митної вартості товарів.
Поставка товару по контракту №09/12/2021 від 09.12.2021 відбувається на умовах поставки CPT Львів, як це визначено у контракті, втім при заповненні CMR в графі 3 було допущено помилку. Дана обставина підтверджується та роз'яснюється у заяві від Grodzisk Mazowiecki від 26.01.2022, що була долучена до заяви по ст. 55 МК України, яка є належним та допустимим доказом у справі. Окрім того, різний кінцевий пункт поставки в Україні при умовах поставки CPT не впливає на рівень вартості, оскільки згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд звертає увагу на те, що прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу України визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару. Законодавством не передбачено встановленої форми та обов'язкових реквізитів до прайс-листа. Однак, прайс-лист, поданий відповідачу, містить усю інформацію згідно асортименту та вартості товару, придбаного позивачем.
Свою позицію щодо цього питання Верховний Суд виклав у постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17, де вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Судом також враховується, що у вимозі про витребування додаткових документів відповідач зазначив, що спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР). А тому відповідно до ст. 53 МК України необхідне подання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Аналізуючи вищенаведене, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу для витребування додаткових документів, спрацювання АСАУР, оскільки митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, зазначивши при цьому виявлені підстави та обставини, які ці документи повинні підтвердити.
До того ж, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митному органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 та №UA209000/2022/900041/2, митна вартість товару відповідачем визначена за резервним методом (ст. 64 МК України).
Митний орган в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2022/900012/2 визначив вартість за одиницю товару під кодом УКТ ЗЕД 9405500000 14,9058 польських злотих (станом на дату винесення оскаржуваного рішення за крос-курсом дорівнює 3,75 доларів США), в той час як позивачем було задекларовано вартість 7,1474 польських злотих за кілограм (1,90 доларів США). При цьому, як джерело інформації посадовими особами митниці використано митну декларацію оформлену в жовтні 2021 року. Проте згідно аналітичних розрізів митної вартості (на сайті www.bi.customs.gov.ua, дані з якого побудовані на даних Держмитслужби) мінімальна митна вартість такого товару за жовтень 2021 року становила 1,58 USD.
Крім того, митний орган в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2022/900041/2 визначив вартість за одиницю товару під кодом УКТ ЗЕД 9405500000 15,0172 польських злотих (станом на дату винесення оскаржуваного рішення за крос-курсом дорівнює 3,75 доларів США), в той час як позивачем було задекларовано вартість 7,1167 польських злотих за кілограм (1,78 доларів США). При цьому, як джерело інформації посадовими особами митниці використано митну декларацію оформлену в лютому 2022 року. Проте згідно аналітичних розрізів митної вартості (на сайті www.bi.customs.gov.ua, дані з якого побудовані на даних Держмитслужби) мінімальна митна вартість такого товару за лютий 2022 року становила 1,57 USD, а за січень 2022 року - 1,37 USD.
Отже, з вищевказаного вбачається, що скоригована вартість товару за резервним методом є значно вищою мінімальної вартості, що суперечить з п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України, де митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» вказує на те, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 МК України, суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов'язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- «…витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі №809/872/17;
- «…у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі №816/1199/15;
- «…у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/174;
- «…в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі №815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішень про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд керується такими міркуваннями.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст. 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішень про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У даному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.
Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням досліджених судом фактичних обставин, за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2022 та №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022 не відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також є необґрунтованими, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, порушують права та законні інтереси позивача, тобто є протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат, то слід зазначити таке.
Частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи рішення про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму сплаченого ним при подачі позову до суду судового збору в розмірі 4208,93 грн., відповідно до квитанції від 02.06.2022 № @2PL520506.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900012/2 від 19.01.2022.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900041/2 від 23.02.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гольцварен» (код ЄДРПОУ 43499024, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 41, оф.13) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4208 (чотири тисячі двісті вісім) гривень 93 копійки.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 09.12.2022.
Суддя Потабенко В.А.