Справа № 947/28379/22
Провадження № 3/947/8208/22
08.12.2022 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України,
Згідно протоколу серії ААБ№361468 від 14.11.2022 року о 01:50 годин складеному інспектором роти № 4 взводу № 2 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області, 14.11.2022 року о 01:31 годині на вул.. Миколаївська дорога, 142 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керував автомобілем MG HS, порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України» транспортний засіб був не зареєстрований, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законному порядку відмовився.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, пам'ятка з ст. 268 КпАП України, роз'яснена, що підтверджується власноручним написом, свою вину не визнав, пояснив, що дійсно в зазначений день керував автомобілем MG HS був зупинений працівниками поліції, які з безпідставних причин почали звинувачувати, що він перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння. Надав суду висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001157 від 14.11.2022 року складеному о 04 годин 50 хвилин, КНП «ООМЦПЗ», відповідно до якого ОСОБА_1 не перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Крім того надав довідку з Одеського обласного бюро судмедекспертизи відповідно до судово-токсилогічного дослідження в крові ОСОБА_1 станіном на 15.11.2022 року етиловий спирт не виявлений.
Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до наступного переконання.
З матеріалів провадження вбачається, що 14.11.2021 року о 01 годині 50 хвилин, працівниками патрульної поліції у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні оглянутий відео запис долучений працівниками поліції з якого вбачається, що відео запис загальною тривалістю складає 1:57:06 годин. На відео записі о 0:00:32 ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що не вживав алкогольних напої дана подія триває до 0:02:38 після чого повторно повідомляє, що згоден пройти тест в медичному закладі, о 0:11:56 - відбувається конфлікт між поліцейським та водієм ОСОБА_1 , після чого поліцейський повідомляє, що буде складений протокол про адміністративне правопорушення через відмову в проходженні медичного огляду.
В судовому засіданні досліджено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001157 від 14.11.2022 року складеному о 04 годин 50 хвилин, КНП «ООМЦПЗ», відповідно до якого ОСОБА_1 не перебуває у стані алкогольного сп'яніння, також довідку з Одеського обласного бюро судмедекспертизи відповідно до судово-токсилогічного дослідження в крові ОСОБА_1 станіном на 15.11.2022 року етиловий спирт не виявлений.
Крім того з матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 вбачається, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№361468 від 14.11.2022 року в графі «свідки чи потерпілі» не зазначено жодного свідка або понятого, які б могли підтвердити факт відмови від проходження в встановленому законному порядку медичного огляду на стан сп'яніння.
При викладених обставинах, суд розглядає адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за наявними доказами по справі.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ№361468 від 14.11.2022 року протокол складений о 01:50 годин, правопорушення зафіксовано о 01:31 годині, тобто протокол був складений через 19 хвилин, але згідно з відео записом який загальною тривалістю є 1:57:06 годин, факт складання протоколу через 19 хвилин зазначений працівниками поліції не відповідає дійсності, що підтверджує факт упередженості працівниками поліції.
У відповідності до ст. 266 КпАП України працівники поліції повинні відсторонити водія від подальшого керування транспортним засобом. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи водія ОСОБА_1 від керування не відсторонювали, транспортний засіб на арешт майданчик на доставлявся, керування автомобілем третій особі не передавалось.
Працівники поліції не вжили заходів щодо доставки ОСОБА_1 до медичного закладу з метою належного освідування на стан алкогольного сп'яніння. Зокрема, матеріали справи не містять письмового направлення ОСОБА_1 до медичного закладу.
Також в матеріалах справи відсутня відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі.
Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.
Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп'яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп'яніння.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КпАП України, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються - в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Єдиним документом, який затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 і який визначає порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння є Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку зазначено, що цей Порядок визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.
Відповідно до п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Разом з цим, процедура оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 130 КпАП України, визначається також Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція).
На підставі пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі - Інструкція №1452/753), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 7 Розділу 1 Інструкції №1452/753 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КпАП.
Між тим, матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що водій ОСОБА_1 відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, водій ОСОБА_1 на місці надавав пояснення, що алкогольні напої не вживав, медичний огляд повинен проводитись в медичному закладі шляхом забору крові, але працівники поліції відмовили, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є доказом по справі, інших доказів на підтвердження фактів викладених в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні.
Крім того судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№361468 від 14.11.2022 року відсутній підпис водія ОСОБА_1 , працівником поліції формально внесені дані про відмову від підпису, однак в матеріалах справи відсутні підтвердження, що ОСОБА_1 відмовлявся від підпису, з даного факту в матеріалах справи відсутній рапорт працівника поліції або пояснення свідків або понятих, які б могли підтвердити даний факт.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд з наданих довідок вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває в стані алкогольного сп'яніння та етиловий спирт в крові не виявлений.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За даних обставин суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 , тому суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 130,247,268,279,280,283,284 КУпАП, Суд -
Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Войтов Г. В.