Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 757/12172/20
провадження № 61-20935св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Пантії Олега Аркадійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року у складі колегії суддів Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи» (далі - ТОВ «Українські медійні системи»), ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позовну заяву мотивував тим, що 07 березня 2020 року об 11:22 год. ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 поширила недостовірну та відверто неправдиву і негативну інформацію про нього під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Один із керівників Нацполіції ОСОБА_3 жорстко вилаяв депутатку ОСОБА_4 », а саме наступну інформацію: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - такими епітетами вітають зараз депутаток представники моєі новоі Національноі поліціі. От і мене публічно привітав напередодні свята цілий заступник начальника Головного слідчого управління Національноі поліціі Украіни ОСОБА_3 … вчинення протиправних дій» цією людиною. Він, його дружина - мільйонерка та їх майно - фігуранти останнього розслідування ОСОБА_9. Заступник начальника ГСУ Нацполіціі - 6!! разів правив свій постік, але ж скріни не горять. Жаль, що людина на такій високій посаді в Нацполіціі цього не знає».
Зазначив, що поширена інформація завдає шкоди набутій суспільній оцінці ділових і професійних рис у процесі виконання позивачем трудових, службових, громадських чи інших обов'язків, а також принижує його честь, гідність, честь та гідність його сім'ї, порочить ділову репутацію та створює відносно нього негативні судження з боку громадськості.
Послався на те, що цей інформаційний матеріал ІНФОРМАЦІЯ_5 об 11:59 год. поширило на інформаційному ресурсі ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Один із керівників Нацполіції ОСОБА_3 жорстко вилаяв депутатку ОСОБА_4».
Вважає, що ці твердження у повідомленні (публікації) ОСОБА_2 , на які також посилається (поширює) у своїй публікації ТОВ «Українські медійні системи», є недостовірними, неправдивими та негативними стосовно нього.
Зазначив, що ця інформація не відповідає дійсності, містить відомості про події, яких не існувало взагалі.
На думку позивача. безпідставне зазначення його прізвища та імені є негативним стосовно його особистості, змушує пояснювати кожному, що він не здійснював жодних протиправних дій, про які заявляє ОСОБА_2 , та інформацію про які поширило ТОВ «Українські медійні системи».
Такі дії відповідачів порушують його особисті немайнові права, перешкоджають повно здійснювати свої службові обов'язки.
Послався на те, що у повідомленні ОСОБА_2 у принизливій формі та манері повідомила неправдиву інформацію про те, що позивач публічно образливо та лайливо звертається до депутаток, використовуючи саме ті лайливі слова, які зазначила ОСОБА_2 , «тупая овца», «обезьяна», «умственно отсталое чучело».
На думку позивача, ОСОБА_2 до свого повідомлення на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook» додала «картинку» нібито повідомлення позивача на його особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook», в яких він нібито використовує скорочення: «ту-я», «т-й», «ч-ло», «умс-но», «обез-не». Інтерпретація вказаних та невідомо звідки взятих ОСОБА_2 скорочень таким чином, як їх на власний розсуд зазначила відповідач, є виключно вигадкою ОСОБА_2 .
Уточнивши позов просив суд:
визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі інформації ОСОБА_2 на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації за посланням: ІНФОРМАЦІЯ_11 під назвою : « ІНФОРМАЦІЯ_3». Один із керівників Нацполіції ОСОБА_1 жорстко вилаяв депутатку ОСОБА_2 », а саме наступну інформацію: «Тупая овца, обезьяна, бродячая живность, умственно отсталое чучело» - такими епітетами вітають зараз депутаток представники моєі новоі Національноі поліціі. От і мене публічно привітав напередодні свята цілий заступник начальника Головного слідчого управління Національноі поліціі Украіни ОСОБА_3 … вчинення протиправних дій» цією людиною. Він, його дружина - мільйонерка та їх майно - фігуранти останнього розслідування ОСОБА_9. Заступник начальника ГСУ Нацполіціі - 6!! разів правив свій постік, але ж скріни не горять. Жаль, що людина на такій високій посаді в Нацполіціі цього не знає»;
зобов'язати відповідачів протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати спростування від ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 та від ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі такими самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 » інформації, яку поширено ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12, та інформації, яку поширено ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі інформації ОСОБА_2 на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 за посланням: ІНФОРМАЦІЯ_13 під назвою : « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Один із керівників Нацполіції ОСОБА_3 жорстко вилаяв депутатку ОСОБА_4»;
зобов'язати відповідачів протягом 5 днів з часу набрання рішенням законної сили видалити з усіх джерел, де ними була поширена недостовірна інформація, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у тому числі, ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі « Facebook »: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 за посланням: ІНФОРМАЦІЯ_7
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українські медійні системи», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_5 інформація порушує особисті немайнові права позивача, перешкоджає повно здійснювати свої службові обов'язки. Внаслідок поширення стосовно позивача повідомлення (публікації), яке містить неправдиву, негативну, образливу, ганебну, провокативну інформацію відповідачі протиправно втрутилися в його особисте життя. Ця ситуація мала для ОСОБА_1 психотравмуючий характер, погіршила загальне самопочуття, призвела до дискомфорту, змушує витрачати час та сили на суди.
Просив суд стягнути з відповідачів з кожного по 42 507,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою від 21 липня 2020 року Печерський районний суд міста Києва об'єднав в одне провадження позовні вимоги у цивільній справі № 757/12172/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Українські медійні системи», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання вчинити дії з цивільною справою № 757/25756/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Українські медійні системи», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 23 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва позов задовольнив.
Визнав недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі інформації ОСОБА_2 на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації за посланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Один із керівників Нацполіції ОСОБА_1 жорстко вилаяв депутатку ОСОБА_8 », а саме наступну інформацію:
«Тупая овца, обезьяна, бродячая живность, умственно отсталое чучело» - такими епітетами вітають зараз депутаток представники моєі новоі Національноі поліціі.
От і мене публічно привітав напередодні свята цілий заступник начальника Головного слідчого управління Національноі поліціі Украіни ОСОБА_3
…вчинення протиправних дій» цією людиною. Він, його дружина - мільйонерка та іх майно - фігуранти останнього розслідування ОСОБА_9
Заступник начальника ГСУ Наполіціі - 6!! разів правив свій постік, але ж скріни не горять. Жаль, що людина на такій високій посаді в Нацполі цього не знає».
Зобов'язав ОСОБА_2 та ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили опублікувати спростування від ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 та від ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, із викладенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі такими самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 » інформації, яку поширено ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та інформації, яку поширено ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі інформації ОСОБА_2 на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 за посланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Один із керівників Нацполіції ОСОБА_3 жорстко вилаяв депутатку ОСОБА_4».
Зобов'язав ОСОБА_2 та ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6, протягом 5 днів з моменту набрання рішенням законної сили видалити з усіх джерел, де ними була поширена недостовірна інформація, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , у тому числі: ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ТОВ «Українські медійні системи», що є реєстрантом та власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 за посланням: ІНФОРМАЦІЯ_7
Стягнув з ТОВ «Українські медійні системи» на користь ОСОБА_1 42 507,00 грн у відшкодування моральної шкоди і 2 312,20 грн судового збору.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42 507,00 грн у відшкодування моральної шкоди і 2 312,20 грн судового збору.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що оспорена інформація стосовно позивача є недостовірною і такою, що порушує його особисте немайнове право.
Недостовірність поширеної відповідачами інформації підтверджується висновком судової незалежної експертизи України від 06 квітня 2020 року № ED-1734-4-1509.20.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 12 листопада 2021 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги ТОВ «Українські медійні системи», ОСОБА_2 задовольнив.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року скасував.
Ухвалив у справі нове судове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Українські медійні системи», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовив.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Литвина Олександра Олександровича про зловживання позивачем процесуальними правами та про постановлення окремої ухвали щодо неналежного виконання професійних обов'язків адвокатом Чекмарьовим Олегом Сергійовичем відмовив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 936,60 грн судового збору.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські медійні системи» 6 936,60 грн судового збору.
Додатковою постановою від 16 грудня 2021 року Київський апеляційний суд заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Бойка Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовив.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідач надала оцінку та коментар публікації, що містилася на Facebook-сторінці позивача з точки зору власного тлумачення змісту поширеної позивачем інформації.
Виходив з того, що наданий суду висновок № ED-1734-4-1509.20 є психологічним дослідженням спеціаліста, а не експертизою, як помилково вважав місцевий суд та цей висновок складений без урахування фактичних обставин цієї справи, не містить інформації щодо предмета доказування, а отже не може бути належним доказом у справі.
Зазначив, що поширена ОСОБА_2 інформація є її оціночним судженням щодо розуміння змісту посту позивача, який вона побачила на його Facebook сторінці.
На думку апеляційного суду, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що він не розміщував на своїй сторінці зазначений відповідачем пост.
Послався на те, що ОСОБА_1 , як власник сторінки у соціальній мережі «Facebook», не позбавлений можливості звернутися до адміністратора соціальної мережі з метою отримання зазначеного доказу, який, поза розумним сумнівом, міг би спростувати поширену відповідачем інформацію, в частині, що коментований нею пост зроблений позивачем.
Виходив з доведеності оприлюднення позивачем на своїй сторінці «Facebook» інформації, щодо якої ОСОБА_2 надала свій коментар та своє розуміння її змісту, а саме: «…После проведеной работы в рабочей группе по законопроекту 2513, на меня обозлилась некая особь, она же нардеп, по фамилии ОСОБА_8… Хочу спросить, ту-я о-ца, кто вас избрал?... Обьясняю для таких ту-х и поло-к как ОСОБА_8… В связи с этим, будем обьяснять т-й обез-не, что я гражданин Украины, права которого нарушает разного рода бродячая живность…».
На думку апеляційного суду, справа не містить доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме через публікування на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 фото позивача та поширення відповідачами відомостей про його сімейний стан, оскільки з публікації здійсненої на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що фото позивача взято з відкритих джерел.
Дійшов висновку, що ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, публічною особою, відомим у суспільстві державним службовцем, який обіймає публічну посаду, тому, відповідно, межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становили суспільний інтерес.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Пантія О. А. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Пантія О. А. в інтересах ОСОБА_1 зазначив неврахування висновку щодо застосування статті 30 Закону України «Про інформацію» та рішень Європейського суду з прав людини, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 758/5355/17, від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 539/3299/15-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 161/4098/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15 ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц.
Касаційну скаргу мотивував тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорена інформація є оціночним судженням.
Зазначив, що мова йде про конкретні фактичні обставини, які відповідач повідомив громадськості про позивача та вимагає певної реакції керівництва Міністерства внутрішніх справ України на поведінку позивача (яка в дійсності не мала місця).
Послався на те, що неможливо вимагати реакції компетентного органу (Міністерства внутрішніх справ України), то вимагати застосування цім органом певних заходів стосовно позивача за оціночні судження відповідачки. Вона вимагала певної реакції на те, що вона зобразила, як повідомлення про певні його дії.
На думку заявника, ці твердження жодним чином не відображали якої-небудь оцінки позивача або певних суджень стосовно його особи, а є засобом повідомлення певної конкретно визначеної фактичної (в цьому випадку - недостовірної) інформації про особу (про нібито вчинену нею дію).
Дійшов висновку, що наведена у листі відповідача інформація стосується певної фактичної поведінки позивача, наявність якої він заперечує.
Виходив з того, що позивач реєстрував власний особистий обліковий запис у соціальній мережі «Facebook» з ідентифікаторами « ОСОБА_7 », проте без будь-яких ідентифікаторів щодо свого місця роботи, який був видалений приблизно у березні 2019 року. Жодної інформації, тим більш з використанням образливих висловів на адресу ОСОБА_2 позивач не оприлюднив та не поширив. Крім того, позивач не бачив таких публікацій на облікових записах інших користувачів з ідентифікаторами « ОСОБА_7 ».
Зазначив, що облікові записи в соціальній мережі « Facebook », що мають ідентифікатори, тотожні прізвищу та імені позивача, не містять жодних будь-яких інших ідентифікаційних даних, що були б тотожними дійсним ідентифікаційним даним позивача, зокрема: адреса, ідентифікаційний номер, дата і місце народження, місце роботи, сімейний стан та інші.
Вважає, що суд не взяв до уваги, що в соціальній мережі «Facebook» за запитом « ОСОБА_7 » є 17 облікових записів з тотожними прізвищем та іменем позивача, які є досить поширеними в Україні, однак будь-яких інших ідентифікаційних даних, що були б тотожними даним позивача не містять, тому абсолютно безпідставно відповідач ОСОБА_2 зробила висновок про належність певного запису позивачу в соціальній мережі «Facebook».
Послався на те, що висновками службового розслідування, ініційованого відповідачем ОСОБА_2 , твердження відповідачки не підтвердилися, а міркування, наведені у її апеляційній скарзі, не відповідають відомостям та висновкам службового розслідування.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо неналежності висновку експерта за результатами психологічного дослідження, яким зокрема, була надана оцінка завданої позивачу моральної шкоди.
Дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції проігнорував заяву позивача та ТОВ«Українські медійні системи» про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі в частині вимог до ТОВ «Українські медійні системи».
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заяви та клопотання
У касаційній скарзі викладено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Оскільки згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 07 березня 2020 року об 11:22 год. ОСОБА_2 на особистій сторінці в соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публічному повідомленні поширила невизначеному колу осіб інформацію про ОСОБА_1 , а саме: «Тупая овца, обезьяна, бродячая живность, умственно отсталое чучело» - такими епітетами вітають зараз депутаток представники моєі новоі Національноі поліціі. От і мене публічно привітав напередодні свята цілий заступник начальника Головного слідчого управління Національноі поліціі Украіни ОСОБА_3 … вчинення протиправних дій» цією людиною. Він, його дружина - мільйонерка та їх майно - фігуранти останнього розслідування ОСОБА_9 Заступник начальника ГСУ Нацполіціі - 6!! разів правив свій постік, але ж скріни не горять. Жаль, що людина на такій високій посаді в Нацполіціі цього не знає».
Цю інформацію ІНФОРМАЦІЯ_5 об 11:59 год. поширило ТОВ «Українські медійні системи» на інформаційному ресурсі (веб-сайті) ІНФОРМАЦІЯ_6 у публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Один із керівників Нацполіції ОСОБА_3 жорстко вилаяв депутатку ОСОБА_4».
Зазначені публікації не мають обмежень щодо перегляду їх змісту, є в загальному доступі, з ними може ознайомитись будь-який користувач соціальної мережі «Facebook», користувач мережі Інтернет. Отже факт поширення інформації, яку позивач вважає недостовірною, не заперечують відповідачі та підтверджують матеріали справи.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач заперечив розміщення такого повідомлення у соціальній мережі та зазначив, що інтерпретація цих невідомо звідки взятих ОСОБА_2 скорочень визначена нею на власний розсуд та є виключно вигадкою ОСОБА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 на спростування доводів позивача надала скриншот допису з особистої сторінки ОСОБА_1 у соціальній мережі «Facebook», у якому, зокрема, зазначено: «…После проведеной работы в рабочей группе по законопроекту 2513, на меня обозлилась некая особь, она же нардеп, по фамилии ОСОБА_8… Хочу спросить, ту-я о-ца, кто вас избрал?... Обьясняю для таких ту-х и поло-к как ОСОБА_8 … В связи с этим, будем обьяснять т-й обез-не, что я гражданин Украины, права которого нарушают разного рода бродячая живность…».
Побачивши зазначений допис відносно себе, ОСОБА_2 дала йому свою оцінку, вказавши, що за її розумінням ОСОБА_1 під зазначеними висловами мав на увазі: «Тупая овца, обезьяна, бродячая живность, умственно отсталое чучело». Також відповідач констатувала, що такими епітетами вітають зараз депутаток представники нової Національної поліції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач надавала оцінку та коментар публікації, що містилася на Facebook сторінці позивача з точки зору власного тлумачення змісту поширеної позивачем інформації, тобто поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація є її оціночним судженням щодо розуміння змісту посту позивача, який вона побачила на його Facebook сторінці.
Зазначив, що ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що він не розміщував на своїй сторінці зазначений відповідачем пост.
Послався на те, що ОСОБА_1 , будучи власником сторінки у соціальній мережі «Facebook», не позбавлений можливості звернутися до адміністратора соціальної мережі з метою отримання зазначеного доказу, який поза розумним сумнівом міг би спростувати поширену відповідачем інформацію, в частині, що коментований нею пост зроблений позивачем.
Вважав доведеним публікування позивачем на своїй сторінці «Facebook» інформації, щодо якої відповідач ОСОБА_2 надала свій коментар та своє розуміння її змісту, а саме: «…После проведеной работы в рабочей группе по законопроекту 2513, на меня обозлилась некая особь, она же нардеп, по фамилии ОСОБА_8… Хочу спросить, ту-я о-ца, кто вас избрал?... Обьясняю для таких ту-х и поло-к как ОСОБА_8… В связи с этим, будем обьяснять т-й обез-не, что я гражданин Украины, права которого нарушают разного рода бродячая живность…».
Дійшов висновку, що справа не містить доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме через публікування на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 фото позивача та поширення відповідачами відомостей про його сімейний стан, оскільки з публікації здійсненої на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається, що фото позивача взято з відкритих джерел.
Виходив з того, що ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, публічною особою, відомим у суспільстві державним службовцем, який обіймає публічну посаду, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становили суспільний інтерес.
Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування висновків щодо застосування статті 30 Закону України «Про інформацію» та рішень Європейського суду з прав людини, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, постановах Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 758/5355/17, від 27 січня 2021 року у справі № 381/2767/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 539/3299/15-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 161/4098/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15 ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц.
Ця підстава не знайшла підтвердження у справі.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), на яку послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, зазначено, що не можна вважати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто обставина виявлення під час обшуку та використання підприємством заборонених наркотичних речовин, на які відсутні дозволи, а також факт уведення карантинних обмежень буцімто через проведений обшук повідомляється чітко, точно та є констатацією факту з боку кореспондентів телеканалу.
Подібні висновки Верховного суду викладені у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц на які також послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права.
У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідач висловила свою оцінку (на переконання позивача, - негативну) після ознайомлення з публікацією позивача щодо себе.
Отже, інформація, яка поширена відповідачем, фактично є оцінкою, вираженням суб'єктивної думки відповідача, після ознайомлення з публікацією, тобто є не твердженням, висловленим особисто нею про факт, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені.
У постанові від 13 квітня 2020 року у справі № 758/5355/17, на яку послався заявник, як на приклад неоднакового застосування норми права, Верховний Суд зазначив, що доводи заявника про те, що позивач є публічною особою, тому межа допустимої критики його діяльності є ширшою, ніж щодо окремої пересічної особи, що підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.
Так, дійсно, позивач є публічною особою, у зв'язку з чим його діяльність і вчинки є об'єктом ретельного громадського контролю, а межа їх допустимої критики є значно ширшою, ніж щодо окремої пересічної особи.
У рішенні суду «Сіреджук проти України» Європейський суд з прав людини в черговий раз зазначив, що критичні оціночні судження не підлягають доведенню.
Проте, якщо поширена інформація має форму обвинувачення, сформульованого як пряме твердження про потенційні кримінальні зловживання, це є досить серйозним.
У разі тверджень однієї особи щодо поведінки іншої особи може бути важко встановити різницю між твердженнями щодо фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.
За таких обставин Європейський суд з прав людини не вбачав порушень у тому, що національні суди вимагали обґрунтування тверджень щодо фактів, які лежали в основі висловлених думок, які за відсутності достатніх доказів могли вважатися наклепницькими.
Тобто, слід розрізняти критику діяльності та стверджувальні висловлювання щодо вчинення кримінальних правопорушень, як має місце у цій справі. Критикуючи будь-чию діяльність, особа висловлює свою оцінку дій та вчинків іншої особи і така інформація дійсно є оціночними судженнями.
Проте інформація, повідомлена відповідачем, є фактичними твердженнями про вчинення позивачем злочинних дій, а не оцінкою його діяльності при виконанні посадових обов'язків, тому правдивість такої інформація могла бути предметом перевірки судами.
Між тим, на відміну від цієї справи, у справі, що переглядається суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
У справі, що переглядається, поширена інформація не має форми обвинувачення, сформульованого як пряме твердження про потенційні кримінальні зловживання.
Отже не знайшли підтвердження і доводи заявника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 30 Закону України «Про інформацію» та рішень Європейського суду з прав людини.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач видалив власний особистий обліковий запис у соціальній мережі «Facebook» приблизно у березні 2019 року та жодної інформації, тим більш з використанням образливих висловів на адресу ОСОБА_2 позивач не оприлюднював та не поширював, а також про те, що облікові записи в соціальній мережі «Facebook», що мають ідентифікатори, тотожні прізвищу та імені позивача, не містять жодних будь-яких інших ідентифікаційних даних, що були б тотожними дійсним ідентифікаційним даним позивача, зокрема: адреса, ідентифікаційний номер, дата і місце народження, місце роботи, сімейний стан та інші; в соціальній мережі «Facebook» за запитом « ОСОБА_7 » є 17 облікових записів з тотожними прізвищем та іменем позивача, зводяться до переоцінки доказів, що находиться за межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Неприйнятними є доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції проігнорував заяву позивача та ТОВ «Українські медійні системи» про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі в частині вимог до ТОВ «Українські медійні системи», оскільки ухвалою від 12 листопада 2021 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволення заяви про затвердження мирової угоди з тих підстав, що мирова угода не містить умов її укладення з огляду на предмет спору, а її зміст стосується виключно порядку її подання до суду та виконання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Пантії Олега Аркадійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська