Ухвала
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 755/13053/21
провадження № 61-11954ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просив:
1) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у відео «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_2 в мережі Інтернет на веб-сайті « YouTube » на ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:
« Существующие сегодня схемы скруток в Одесской области, за последнее время реализуются из согласования и одобрения двух человек: руководителя Одесской налоговой - ОСОБА_4 и начальника управления налогового мониторинга - ОСОБА_1 , в прямые обязанности которого входит мониторинг, выявление и прекращение этих схем».
«…но на моменте пресекать скрутки начинают кассировать».
2) зобов'язати відповідача не пізніше десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили, спростувати поширену ним недостовірну інформацію, шляхом розміщення повідомлення на своєму ютуб-каналі чи іншому ресурсі у мережі Інтернет наступного змісту:
«Наступна інформація про ОСОБА_1 , поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у відео «ІНФОРМАЦІЯ_2" в мережі Інтернет на веб сайті « YouTube » на ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, не відповідає дійсності:
« Существующие сегодня схемы скруток в Одесской области, за последнее время реализуются из согласования и одобрения двух человек: руководителя Одесской налоговой - ОСОБА_4 и начальника управления налогового мониторинга - ОСОБА_1 , в прямые обязанности которого входит мониторинг, выявление и прекращение этих схем».
«…но на моменте пресекать скрутки начинают кассировать».
Приношу свої вибачення ОСОБА_1 !»;
3) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що була поширена ОСОБА_2 в мережі Інтернет на веб сайті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9, а саме:
« Данные тарифы существуют с первых чисел июня и были озвучены бизнесу командой ОСОБА_5 , как новое условие сотрудничества налоговой и бизнеса. Координирует сбор кэша, ровно как и мониторит движение НДСа - ОСОБА_1».
4) зобов'язати відповідача не пізніше десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили, спростувати поширену ним недостовірну інформацію, шляхом розміщення повідомлення на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 чи іншому ресурсі у мережі Інтернет наступного змісту:
«Наступна інформація про ОСОБА_1 , поширена на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », яка знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 не відповідає дійсності:
« Данные тарифы существуют с первых чисел июня и были озвучены бизнесу командой ОСОБА_5 , как новое условие сотрудничества налоговой и бизнеса. Координирует сбор кэша, ровно как и мониторит движение НДСа - ОСОБА_1 ».
Приношу свої вибачення ОСОБА_1 !»;
5) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що була поширена в мережі Інтернет на веб-сайті Перший інформаційний «INFONE» ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_12 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13,
а саме:
« Преступные схемы, по словам журналиста, реализуются под покровительством руководителя Одесской налоговой - ОСОБА_4 и ее ставленника, руководителя управления налогового мониторинга - ОСОБА_1 ».
6) зобов'язати відповідача не пізніше десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили, спростувати поширену ним недостовірну інформацію, шляхом розміщення повідомлення на веб-сайті Перший інформаційний «INFONE» ІНФОРМАЦІЯ_10 чи іншому ресурсі в мережі Інтернет наступного змісту:
«Наступна інформація про ОСОБА_1 , поширена на веб-сайті Перший інформаційний «INFONE» ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_12 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13 не відповідає дійсності:
«Преступные схемы, по словам журналиста, реализуются под покровительством руководителя Одесской налоговой - ОСОБА_4 и ее ставленника, руководителя управления налогового мониторинга - ОСОБА_1 ».
Приношу свої вибачення ОСОБА_1 !».
Також позивач просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що поширені відповідачами відносно позивача висловлювання за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб'єктивної думки щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією.
Аналіз змісту оспорюваних позивачем публікацій свідчить про відсутність твердження про конкретні факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в них викладені оціночні судження особи у вигляді критичної оцінки автором суспільно-громадської діяльності позивача та припущення щодо наслідків його дій чи бездіяльності у сфері його професійної діяльності. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а оціночні судження спростуванню не підлягають.
Крім того, враховано публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, тому позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
01 грудня 2022 року ОСОБА_6 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року в указаній вище справі.
Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року № 484/2781/19-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, постанові Верховного Суду України від 27 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, прискіпливої уваги і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, доцільним є врахування положень Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендацій, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.
Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті.
Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
У зазначеному рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.
Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Вказані висновки викладені Верховним Судом в постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 725/5585/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 761/8035/16-ц, від 01 липня 2021 року у справі № 761/16733/19.
Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що поширена щодо позивача інформація не може бути перевірена судом на предмет її правдивості, оскільки поширена інформація містить оціночні судження автора.
Крім того, судом правильно враховано публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, тому позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
Посилання в касаційній скарзі на судову практику як на обґрунтування своєї позиції, а саме постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, постанову Верховного Суду України від 27 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц не підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права у цій справі, оскільки фактичні обставини у цих справах різні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров