1Справа № 335/6278/22 1-кп/335/738/2022
08 грудня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя питання про продовження строків тримання під вартою по кримінальному провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 62025 гривень строком на 60 днів, який було продовжено, строк дії запобіжного заходу спливає 01.01.2023 року, проте до спливу строку тримання під вартою завершити кримінальне провадження не можливо з незалежних від суду причин.
В судовому засіданні, відповідно до вимог ст. 331 КПК України, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , Прокурор у судовому засіданні просив продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінились, оскільки судовий розгляд триває, а обвинувачений зможе переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Захисник та обвинувачений заперечували проти продовження строків тримання під вартою, просили змінити на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, суд вважає за доцільне продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м”яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд також враховує засаду верховенства права, закріплену у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини які б свідчили про необхідність зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, підстав для зміни міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 судом не вбачається.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення в якому він звинувачується.
Крім того, наявність ризиків перешкоджання обвинуваченим встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, вчинення ним нових правопорушень, що він може переховуватися від суду, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Оцінюючи тяжкість вчинених злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпечності злочинів в конкретних умовах місця і часу та враховує, що до особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано за мотивом однієї лише небезпечності злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції не винуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З урахуванням викладеного, та враховуючи дані щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, з огляду на що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо останнього слід продовжити строком на 60 днів, з можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2022 року.
Керуючись ст.ст. 177,199, 331 КПК України суд,-
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою в Запорізькому слідчому ізоляторі на 60 днів до 05 лютого 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1