Справа № 308/5675/20
07 грудня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
16.06.2020 представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Єрмолов Є.М. звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №MKT7AK00010019 від 10.07.2006 у сумі 15550, 20 доларів США, що за курсом 27.37 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.04.2020 складає 425608, 97 грн.
В обґрунтування заявленого вказує, що відповідач отримав від позивача кредит у сумі 8994, 79 доларів США, однак грошові кошти на погашення заборгованості за таким своєчасно банку не надавав, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, у 15550, 20 доларів США, з яких 2432, 55 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 47, 18 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом, 124, 60 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом та 12946, 07 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
04.02.2022 судом ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги банку задоволено частково, зокрема визначено до стягнення розмір пені у сумі 2432, 35 доларів США, яка відповідає залишку простроченої заборгованості за наданим кредитом.
03.06.2022 судом постановлено ухвалу, якою скасовано вищевказане заочне рішення, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання, яке ухвалою від 09.11.2022 закрито з призначенням позову до судового розгляду.
В судове засідання від 07.12.2022 представник позивача не з'явився, в прохальній частині позову просив розглянути справу без участі сторони позивача, окрім цього висловив свою позицію та обґрунтування щодо такої, в тому числі й щодо відсутності підстав для застосування строків позовної давності, в запереченнях та відзиві на заяву про перегляд заочного рішення від 13.04.2022 та 10.05.2022 відповідно.
В судове засідання від 07.12.2022 відповідач та (або) його представник не з'явилися, однак остання подала відзив від 07.12.2022, в якому просить розглянути справу за відсутності сторони позивача, відмовити у задоволенні позову, а за наявності підстав для задоволення такого - застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
10.07.2006 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №MKT7AK00010019 від 10.07.2006, за яким банк зобов'язався надати позичальнику готівку у сумі 8994, 80 дол. США на строк з 10.07.2006 по 11.07.2011 у вигляді встановленої кредитної лінії на купівлю автомобіля у 7120 доларів США, а також сплату страхових платежів у сумі 1874, 80 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 0, 88 % на місяць на суму залишку заборгованості та 1% винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, а також 0, 25 % від суми наданого кредиту за дострокове погашення такого. Зазначено, що погашення заборгованості за договором здійснюється в період сплати з 21 по 28 число кожного місяця у сумі 171, 57 доларів США (заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороді та комісії).
Пунктом 2.2.2 визначено обов'язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, а п. 2.2.3 сплатити банку винагороду та комісії.
Разом з цим за порушення умов означеного договору, зокрема вказаних пунктів, розділом 4 передбачена відповідальність сторін. Так, п. 4 .1 визначено право банку нараховувати пеню в розмірі, 0, 15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.
З розрахунку заборгованості за договором №MKT7AK00010019 від 10.07.2006 видно, що станом на 06.04.2020 така становить суму у 15550,20 доларів США, з яких 2432,55 доларів США прострочена заборгованість за наданим кредитом, 47,18 доларів США заборгованість за простроченими відсотками, 124,60 доларів США заборгованість за простроченою комісією та 12946,07 доларів США пеня.
З вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом, зокрема заборгованості по відсоткам, пені та комісії, зокрема останнє зарахування здійснено у сумі 127, 59 на погашення пені (10 колонка розрахунку) 15.06.2011.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В розглядуваному випадку відповідач як позивальник умов договору, зокрема в частині своєчасності погашення заборгованості за кредитом не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка відображена у вищевказаному розрахунку.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконанн
Відтак з вказаного вбачається неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а саме відповідач не здійснював погашення заборгованості в регламентованих кредитним договором сумах, та наявність підстав для задоволення позову.
У відзиві від 07.12.2022 представником позивача заявлено про застосування строку позовної давності.
Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц вказано, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача до відповідача, так як в його діях вбачається не належне виконання зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором.
Разом з тим суд зазначає, що в п. 1.1 кредитного договору сторонами визначено серед іншого, що кредит надається на строк з 10.07.2006 по 11.07.2011, а також вказано, що погашення заборгованості за договором здійснюється в період сплати з 21 по 28 число кожного місяця у сумі 171, 57 доларів США (заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороді та комісії).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відтак відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.1.) до 11.07.2011, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням заборгованості (п. 1.1.) період сплати з 21 по 28 число кожного місяця.
З розрахунку заборгованості, описаного вище, вбачається, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за договором, а саме не вносив суму, визначену у п. 1.1 кредитного договору на погашення заборгованості за таким. Так, остання сплата суми у 127, 59 на погашення пені (10 колонка розрахунку) датована 15.06.2011.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після закінчення строку дії договору (прим. 11.07.2011) відповідач не вносив грошових коштів на погашення заборгованості за договором, а відтак відсутні підстави стверджувати про переривання перебігу такого строку.
Відтак відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором тоді, коли не вніс суму у 171, 57 доларів США, визначену сторонами у п. 1.1 кредитного договору, в обумовлений період з 21 по 28 число кожного місяця, і вже після спливу цього періоду за положеннями ст. 612 ЦК України у позивача було право грошової вимоги до відповідача.
Більш того, якщо брати до уваги, що строк повернення кредиту та відсотків за таким було визначено сторонами у кредитному договорі до 11.07.2011, а станом на 29 число відповідного місяці (прим. 29.07.2011) погашення тіла кредиту та сплата відсотків відповідачем здійснено не було, саме з наступного дня після означеної календарної дати банк мав право пред'явити до відповідача позов про стягнення заборгованості.
Натомість розглядуваний позов був пред'явлений до суду лише 10.06.2020 (вихідна дата поштового відправлення), що безумовно свідчить про те, що строк позовної давності минув, а відтак наявні підстави для застосування наслідків її спливу.
Відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись
ст. ст. 3, 253, 256, 257207,526,549,551,626,628,633,634,638,1049,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст. ст. 4,5,12,13,76,89,141,223,258,263-265,273,279-279,354,355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №MKT7AK00010019 від 10.07.2006 залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов