Іменем України
12 грудня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/836/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС",
вул. Героїв Небесної Сотні, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117
E-mail: zoy12906@gmail.com,
до: Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно каналізаційного господарства"
вул. Козача, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
Предмет спору: про стягнення 48 522,16 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАЛТЕКС» подано позов до Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно каналізаційного господарства» про стягнення 48 522,16 грн, у тому числі 43 346,88 грн боргу, 2815,76 грн пені, 1892,80 грн інфляційних втрат, 466,72 грн 3% річних.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання боржником умов договору № 427 на закупівлю товару від 11.08.2021 в частині своєчасної та повної оплати товару.
Ухвалою суду від 11.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони були повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін шляхом направлення ухвали суду від 11.10.2022 на електронну адресу позивача та поштову адресу відповідача.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400054712954 ухвала суду від 11.10.2022 отримана відповідачем 13.10.2022.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою суду від 11.10.2022 відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 13.10.2022, граничним строком на подання відзиву на позов у даній справі є 28.10.2022.
27.10.2022, у встановлений судом строк, відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву від 26.10.2022, в якому відповідач частково визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 43 346,88 грн. Посилається на те, що прострочення грошового зобов'язання пов'язане з тяжким фінансовим становищем підприємства, що було викликане необґрунтованістю тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, в яких втрати перевищили доходи, що призвело до збиткової діяльності підприємства. В подальшому, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, комунальне підприємство з 24.02.2022 і до тепер отримує низький рівень оплат від населення міста та юридичних осіб, яким надаються послуги з водопостачання та водовідведення. Відповідач вважає, що обставини, які спричинили неможливість своєчасної оплати є поважними, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
10.11.2022, у встановлений судом строк, позивачем направлено суду відповідь на відзив № 1826/11 від 09.11.2022, в якій позивач зазначає, що є господарським товариством, яке здійснює підприємницьку діяльність (виготовлення та продаж робочого взуття, одягу та засобів індивідуального захисту), яка має на меті отримання прибутку за рахунок коштів покупців, які останні зобов'язані сплачувати за отримані товари. Наслідки військової агресії Російської Федерації проти України, на які посилається відповідач, торкнулись усіх без виключення у нашій країні, і підприємство позивача не є виключенням. Розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат здійснено за період з 16.10.2021 до 23.02.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Жодним нормативним документом не надано право особам не належним чином виконувати зобов'язання. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Ніжинське управління водопровідно каналізаційного господарства» (Покупець) укладено Договір на закупівлю товару № 427 від 11.08.2021 (далі - Договір), відповідно до розділу «Предмет договору» якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю Захисне взуття (чоботи кирзові на поліуретановій підошві - 151п, чоботи гумові - 4п, черевики токарю, електрозварнику- 4п) Код національного класифікатора України ДК 021:2015:18830000-6 - Захисне взуття, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору ціна складає 43 346,88 грн, в тому числі ПДВ 7224,48 грн.
Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.5., 3.6. Договору постачання товару здійснюється партіями, транспортом Постачальника на склад структурного підрозділу Покупця за адресою: м.Ніжин вул Козача, 5, за рахунок Постачальника.
Строк поставки товару протягом 15 календарних днів з моменту направлення замовлення поштою (електронною поштою, або факсимільним зв'язком).
Передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною, в якій зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціна товару та загальна вартість товару.
Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником Покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунку-фактури Постачальника, який виписується у відповідності до заявки Покупця та специфікації. Покупець здійснює оплату товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту фактичної передачі товару від Постачальника та підписання видаткової накладної на поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату (часткову або повну) товару.
У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену дим Договором та динним законодавством України (п.7.1. Договору).
Відповідно до п.7.2. Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми, за кожен день прострочення.
16.08.2021, на виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 43 346,88 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 1708 від 16.08.2021.
Заперечень щодо факту поставки позивачем товару від відповідача не надходило.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 2105 від 16.08.2021.
Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, своєчасно та в повному обсязі за поставлений позивачем товар не розрахувався.
Заборгованість відповідача за Договором становить 43 346,88 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зі змісту укладеного між сторонами Договору на закупівлю товару № 427 від 11.08.2021 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч.1,2 ст.538 Цивільного кодексу України).
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 43 346,88 грн за вищевказаним Договором, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання розрахуватись за отриманий товар.
Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару не виконав, своєчасно та в повному обсязі за отриманий від позивача товар не розрахувався. Заборгованість відповідача становить 43 346,88 грн.
З огляду на наведені обставини та представлені докази, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 43 346,88 грн суми основного боргу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1892,80 грн інфляційних втрат за листопад 2021 року - лютий 2022 року та 466,72 грн 3% річних за період з 16.10.2022 по 23.02.2022.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 1892,80 грн інфляційних втрат та 466,72 грн 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному розмірі.
За порушення умов Договору позивач також просить суд стягнути з відповідача 2815,76 грн пені за період з 16.10.2022 по 23.02.2022.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вже зазначалось вище, сторони у п. 7.2. Договору визначили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми, за кожен день прострочення.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати отриманого за Договору товару, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної та повної оплати товару, є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не виконав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2481,00 грн.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно каналізаційного господарства" (вул. Козача, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; код 32009905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛТЕКС" (вул. Героїв Небесної Сотні, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117; код 32393877) 43 346,88 грн боргу, 2815,76 грн пені, 1892,80 грн інфляційних втрат, 466,72 грн 3% річних та 2481,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор