79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.12.2022 Справа № 914/1451/22
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД», с.Галичани, Львівської області,
про стягнення 520'193,16 грн заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: Олійник О.О.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» про стягнення 520'193,16 грн заборгованості за договором на розподіл природного газу №09420VN1G9HP016 від 01.01.2016, з яких: 506'943,19 грн основний борг, 12'499,97 грн пеня та 750,00 грн 3% річних. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 10'000,00 грн., і такі докази будуть подані у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 липня 2022 року справу № 914/1451/22 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою суду від 07.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про призначення підготовчого засідання була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана ним 12.07.2022, що підтверджується відстеженням поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 7901414569369). Також відповідач 05.08.2022 отримав ухвалу суду від 02.08.2022, якою підготовче засідання призначено на 23.08.2022 (штрих-кодовий ідентифікатор 7901414601157). Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судового засідання.
08.08.2022 позивач подав додаткові пояснення (вх.№16698/22), у яких зазначив, що відповідач заявки на величину замовленої потужності на 2022 рік не подавав, тому такий було здійснено позивачем на підставі фактичного обсягу споживання природного газу відповідачем упродовж газового року, що передував розрахунковому, а саме: за період 01.10.2020 по 30.09.2021, і був розрахований за формулою 2999663,96 м.куб (1/12 річного обсягу замовленої потужності) *1,69 грн (розмір тарифу без ПДВ)*1,2 (ПДВ)=506'943,19 грн з ПДВ (місячна вартість розподілу природного газу в 2022 році). Через несвоєчасну оплату вартості наданих послуг газопостачання на об'єкт відповідача припинено 03.05.2022 (акт №7197 на припинення газопостачання та пломбування запірних пристроїв), проте договір не розірвано, тому в АТ «Львівгаз» немає правових підстав для припинення розподілу природного газу.
23.08.2022 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому повідомив, що невиконання умов договору спричинені настанням форс-мажорних обставин, працівники товариства з початку військової агресії російської федерації перебували у відпустці. До клопотання долучено довідку №31 від 08.08.2022 про відсутність станом на 01.08.2022 заборгованості у ТзОВ «Керамбуд» за спожитий природній газ, довідку №32 від 08.08.2022 про простій загальновиробничого та виробничого відділів товариства та лист Торгово-Промислової Палати України за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який засвідчив форс-мажорні обставини, зокрема, зазначає, що заборгованість виникла саме в період дії форс-мажорних обставин. Згідно п. 10.1 договору на розподіл природного газу визначено, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
У період з 06.08.2022 по 14.11.2022 включно суддя Яворський Б.І. перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Ухвалою від 15.11.2022 розгляд справи призначено на 29.11.2022. Явка сторін у підготовчому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Протокольною ухвалою від 29.11.2022 Господарський суд Львівської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.12.2022, відомості про що занесено до протоколу судового засідання, та у порядку ст.ст.120-121 ГПК України повідомлено відповідача.
Представник позивача у судове засідання 08.12.2022 з'явився, просив задоволити позовні вимоги та стягнути заборгованість, яка у відповідача виникла за травень 2022 року, на яку нараховано пеню та 3% річних.
Відповідач участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив, із заявами та клопотаннями не звертався.
У судовому засіданні 08.12.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01 січня 2016 року Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» укладено договір розподілу природного газу №09420VN1G9HP016 на умовах типового, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, передбачені цим договором.
Пунктом 2.3 договору визначено, що при вирішенні всіх питань, шо не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
За умовами п. 5.4 договору порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.6.1 та 6.4 договору).
Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим-регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Розділом Х сторони передбачили випадки форс-мажорних обставин.
Цей договір укладається на невизначений строк (п.12.1 договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного договору упродовж травня 2022 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується долученими до матеріалів справи актом №ЛВЯ82055392 наданих послуг від 31.05.2022 на суму 506'943,19 грн з ПДВ. Стверджує, що відповідач отримав зазначений акт, однак відмовився від його підписання, без обгрунтувань причин такої відмови.
Станом на день звернення до суду відповідач оплати за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 506'943,19 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню розмірі 12'499,97 грн. та 3% річних в розмірі 750,00 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Згідно пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. За пунктом 4 глави 3 цього розділу договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420VN1G9HP016, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (із відповідними змінами та доповненнями).
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано також Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній газовий рік.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
У матеріалах справи відсутні звернення відповідача до позивача стосовно зміни потужності на 2022 роки, відповідач таких доказів суду не надав. Докази припинення послуги розподілу природного газу, як це передбачено абз.1 п.1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ відсутні.
Згідно з п. 10 Глави 6 «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» розділу VI Кодексу газорозподільних систем: надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
На підтвердження факту поставки природнього газу у травні 2022 року позивач подав акт передачі-прийому природного газу до договору постачання від 01.01.2016 №09420VN1G9HP016, з огляду на визначений позивачем обсяг річної замовленої потужності на 2022 рік. Відповідач не заперечив заборгованість перед позивачем у розмірі 506'943,19 грн за даним актом як визначений позивачем обсяг річної потужності на кожен місяць, а лише зазначив, що заборгованість за актами №ЛВЯ82034615 від 31.05.2022 та №ЛВЯ82046149 від 30.04.2022 виникла у період дії форс-мажорних обставин. Крім того, не надав доказів того, що ним вживалися заходи щодо припиненні дії договору. Доказів того, що господарська діяльність відповідача була припинена також не подано, адже у довідці №32 від 08.08.2022 серед іншого також зазначено, що договірні відносини товариства з контрагентами не припиняються.
У постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/20 ВС наголосив, що до моменту фізичного відключення чи розірвання договору нарахування плати за розподіл природного газу є правомірним.
Доказів оплати наданих послуг за травень 2022 року суду не надано. Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу на суму 506'943,19 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до п.6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо стягнення пені суд відзначає.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені (за актом ЛВЯ82055392 від 31.05.2022 у період 13.06-30.06.2022) та з урахуванням положень ст.14 ГПК України, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає заявлені позивачем 12'499,97 грн. пені.
Щодо стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок 3% річних (із врахуванням заявлених періодів нарахування), суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 750,00 грн 3% річних.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідач, заперечуючи вимоги позивача зазначає, що заборгованість у нього виникла під час дії воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс мажорною обставиною, підтвердженою листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Тобто, на думку відповідача, строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині позовних вимог виходячи з наступного.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Тому, сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач, який знаходиться у Львівській області, не надав доказів того, що підприємство зупинило підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученням №10428 від 01.07.2022 на суму 7'802,90 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД» (81523, Львівська область, Городоцький район, с.Галичани, вул.Цвітна, 34; код ЄДРПОУ 31829585) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м.Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 03349039) 506'943,19 грн основного боргу, 12'499,97 грн пені, 750,00 грн 3% річних, та 7'802,90 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.12.2022.
Суддя Яворський Б.І.