79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" листопада 2022 р. Справа №914/1018/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Скрипчук О.С.
Плотніцький Б.Д.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" №09-09/8/22 від 09.09.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/2287/22 від 13.09.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2022 (суддя Козак І.Б., повний текст складено 17.08.2022)
у справі № 914/1018/22
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (надалі АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"), м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" (надалі ТзОВ "Смарт Фабрікс") , м.Львів
про стягнення заборгованості 59 294,26 грн
учасники справи: не викликалися
АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Смарт Фабрікс" про стягнення заборгованості в сумі 59 294,26 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.08.2022 у справі №914/1018/22 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТзОВ "Смарт Фабрікс" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 27 610,30 грн пені, 31 683,96 грн штрафу та 2481,00 грн понесених витрат на сплату судового збору.
Дане рішення мотивоване тим, що факт поставки відповідачем товару з порушенням строків визначених спірним договором підтверджується матеріалами справи. Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, умови договору та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ "Смарт Фабрікс" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не було додано до заявки додаток №1 «Розмірний ряд», а відтак, не можливо встановити точну дату отримання відповідної інформації про розмірний ряд, та відповідно здійснити розрахунок штрафних санкцій.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Скрипчук О.С., Плотніцький Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Смарт Фабрікс" на рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2022 у справі № 914/1018/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи на адресу суду не надходило.
На адресу суду від АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" надійшов відзив (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5990/22 від 26.10.2022), в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ч.1 ст. 270 ГПК України).
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
30.07.2021 між АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (покупець) та ТзОВ "Смарт Фабрікс" (постачальник) укладено договір поставки №Л/НХ-21418/НЮ (спеціального робочого одягу захисного), відповідно до умов якого постачальник згідно з специфікацією зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість (а.с. 7-13).
Пунктом 5.4 цього договору доставка товару проводиться партіями, одночасно в складі однієї відправки, не менше кількості, вказаної в заявці, протягом не більше 15 днів з моменту подання заявки покупця згідно з п.5.4.4 договору, яка вважається дозволом на доставку товару та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Відповідно до п.5.4.4 договору заявка покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 5.4.2. цього договору, направляється з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника smartfabrik@ukr.net. Датою подання заявки відповідно до п. 3.4 вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника.
Як стверджує позивач, у відповідності до наведених умов договору №Л/НХ-21418/НІО він надіслав ТОВ "Смарт Фабрікс" заявку від 01.10.2021 № НЗІ/НГ- 40/838, яка відправлена 01.10.2021 щодо поставки костюмів утеплених Енергетик в кількості 381 комплекту на суму 452 628,00 грн з ПДВ (а.с. 18).
Вказана заявка була надіслана 01.10.2021 з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу відповідача smartfabrik@ukr.net (а.с. 19).
Однак, обумовлений товар поставлено з простроченням, тобто, з порушенням п.5.4 вказаного договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.12.2021 (а.с. 20).
Тобто, відповідачем прострочена поставка костюмів утеплених "Енергетик" в кількості 381 комплекту на суму 452 628,00 грн з ПДВ на 61 ( шістдесят один) день.
Згідно з п.7.2 договору №Л/НХ-21418/НЮ за порушення строку поставки товару за даним договором, з урахуванням фактичної дати доставки товару, передбаченої п. 5.1. цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Регіональною філією "Львівська залізниця" АТ Укрзалізниця надіслано претензію від 17.01.2022 №НХльв-І/404 до ТОВ "Смарт Фабрікс" про сплату пені в сумі 59 294,27 грн, з яких: 31863,96 грн -7% штрафу та 27610,30 грн - пеня 0,1% вартості товару (а.с. 21-23).
Оскільки, відповідач вимоги претензії в добровільному порядку не виконав, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ( ст.ст. 525, 526 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Встановлюючи певні умови виконання зобов'язань в договорі, сторони забезпечують стабільність, послідовність та правову певність поведінки учасників договірних відносин, що гарантує справедливість, розумність й добропорядність сторін під час виконання договору.
Водночас, недотримання вищезазначених умов виходить за обумовлені сторонами межі здійснення прав та обов'язків по договору, й надає одній зі сторін, яка його порушує, безпідставну перевагу в цих господарських відносинах, внаслідок чого порушується баланс приватноправових інтересів сторін договору, що є недопустимим.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У ч. 1 ст. 655 ЦК України зазначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ураховуючи предмет і підстави позову у цій справі, визначальним і ключовим для правильного вирішення спору за даних спірних правовідносин є питання визначення підстави для стягнення штрафу з огляду на умови договору.
Як вбачається зі змісту умов договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця.
Як зазначалося вище, вимоги щодо надіслання заявки погоджені сторонами у 5.4.4 договору, зокрема визначено, що заявка покупця з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 5.4.2 цього договору, направляється з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника smartfabrik@ukr.net. Датою подання заявки відповідно до п. 3.4 вважається дата відправлення її на електронну адресу постачальника.
Тобто, сторонами погоджено направлення відповідних документів, в тому числі заявок на поставку товару на електронну пошту, як належного способу обміну інформацією (nh-mtz@railway.lviv.ua - адреса покупця; smartfabrik @ukr.net - адреса постачальна). Таке направлення відбувається надсиланням на електронну пошту електронного листа з прикріпленням до нього відсканованої (шляхом перенесення тексту та зображення з аркуша паперу в цифровий вид з подальшим збереженням на комп'ютер) чи сфотографованої (шляхом отримання електронного зображення документа за допомогою фотокамери) письмової заявки.
В даному випадку колегія суддів звертає увагу на те, що, погодивши та підписавши умови спірного договору, відповідач тим самим підтвердив, що для нього є прийнятним використання електронної пошти для ділового листування з позивачем.
У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 викладено правову позицію, відповідно до якої юридичний аналіз положень статей 6-7 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що цивільні відносини між сторонами договору можуть регулюватися звичаєм ділового обороту, яким є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. (Дана позиція також була підтримана Верховним Судом у постанові від 06.10.2021 у справі № 910/15804/20).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору скан-копії заявки були надіслані на електронну пошту відповідача smartfabrik@ukr.net, що підтверджуються роздруківкою з електронної пошти (а.с. 18-19). Спірна заявка підписана двома ЕЦП, що підтверджується надісланням файлу 40-838.pdf.p7s.p7s, а також довідкою з онлайн-сервісу державних послуг "Дія" за посиланням: https://sing.diia.gov.ua verify про накладення двох цифрових підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (призначені на відповідні посади згідно з наказами від 22.06.2021 №246/0ос, від 05.08.2021 №360/ос) (а.с. 70-73).
Проаналізувавши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем була належним чином у відповідності до умов договору надіслана заявка на поставку товару на електронну адресу постачальника smartfabrik@ukr.net.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц та у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку відповідачем виконано спірну заявку (хоч і з простроченням), і даний факт свідчить про те, що ТзОВ "Смарт Фабрікс" її отримав, розглянув та підтвердив її відповідність умовам договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Ціна договору обумовлена сторонами у п.3.1 договору, згідно якого становить 452 628,00 грн.
Згідно п.7.2 договору за порушення строку поставки товару за даним договором, з урахуванням фактичної дати доставки товару, передбаченої п. 5.1. цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відтак, враховуючи умови договору та беручи до уваги встановлені обставини справи, штраф, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору становить 31863,96 грн -7% штрафу та 27610,30 грн - пеня 0,1% вартості товару.
Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, належними та допустимими доказами підтверджені, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак судом першої інстанції правомірно задоволені.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять усіх додатків до договору, які є невід'ємними його частинами, і відповідно відповідач не міг її виконати, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, відповідачем було виконано спірну заявку (хоч і з простроченням), і даний факт свідчить про те, що ТзОВ "Смарт Фабрікс" її отримав, розглянув та підтвердив її відповідність умовам договору.
Інші доводи скаржника наведені в апеляційні скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 247, 252, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фабрікс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.08.2022 у справі № 914/1018/22 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з урахуванням положень ст. 287 ГПК України може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді О.С. Скрипчук
Б.Д. Плотніцький