№ 207/1621/22
№ 2/207/832/22
24 листопада 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Мостипан М.Р.
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Куценко В.А., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності за набувальною давністю на будинок АДРЕСА_1 , яке складається з: будинку А-1 загальною площею89,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в 2010 році ОСОБА_1 вирішила придбати для себе та своєї родини для проживання будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Як запевняв її, як вона вважала на той час, колишній власник даного будинку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який саме і запронував їй придбати даний будинок, він придбав раніше його для своїх дітей, але в зв'язку з тим, що в подальшому його син відмовився проживати в даному будинку останній вирішив його продати.
Оглянувши зазначений будинок, та дійшовши згоди стосовно ціни даного будинку, а саме еквіваленту 5000 доларів США, ОСОБА_6 передав їй, ОСОБА_1 , зазначений будинок, а вона передала гроші в розмірі еквіваленту 5000 доларів США, вона оселилася в даному будинку разом зі своїм сином, і стала в ньому господарювати, вважаючи його своєю власністю, при цьому ОСОБА_6 на підтвердження фату придбання даного будинку передав різноманітну технічну документацію, пов'язану з даним будинком, але як було встановлено в подальшому, серед тих документів були відсутні правовстановлюючі документи на сам будинок, на що ОСОБА_6 запевняв, що він надасть додатково даний документ, але не звертаючи на її неодноразові звернення з цього приводу, останній так і не передав даного документу.
В серпні 2019 року, від своїх знайомих вона дізналася, про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 передчасно помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючи в м.Кам'янське Дніпропетровської області.
В зв'язку з тим, що ніхто з можливих спадкоємців ОСОБА_6 до неї з приводу звільнення даного будинку не зверталися, в якості спадщини, вони також отримати його не намагалися, та не намагаються до сьогоднішнього дня, то вона продовжувала та продовжує проживати в даному будинку разом зі своєю родиною та господарювати в ньому.
З червня 2010 року, з моменту отримання даного будинку вона весь цей час відкрито господарювала і продовжує господарювати в ньому, займається його поточним ремонтом, та намагається сплачувати комунальні послуги які нараховуються за даним будинком.
Вона намагалася оформити своє право власності на даний будинок і раніше зверталася до Баглійського районного суду, але в зв'язку з тим що нею було обрано невірний спосіб захисту свого права, і нею зазначалися інші підстави при зверненні до суду, в задоволенні її позовних вимог було відмовлено, але наразі вона звертається до суду з інших підстав, та до інших відповідачів, тому вважає, що має на це право передбачене чинним процесуальним законом.
З метою приведення до відповідності документів на будинок, який знаходиться у її фактичній власності ще з 2010 року, адже для сплати за надання комунальних послуг їй наразі необхідно укладати договори з комунальними підприємствами, та і взагалі для юридичного закріплення права власності на своє майно, і отримання відповідної інформації стосовно статусу її будинку, вона спочатку намагалася звернутися до родичів покійного ОСОБА_6 , але ні його сини, ні дружина їй нічим допомогти не змогли, пояснюючи що їм відомо, що їх батько та чоловік, дійсно продав їй даного будинку, але стосовно документів на даний будинок їм нічого не відомо, і тому вона стала за допомогою адвоката звертатися до різних державних закладів та установ.
Відповідно до запиту до Єдиного реєстру нерухомого майна інформація стосовно реєстрації права власності на даний будинок в електронному вигляді відсутня.
Відповідно до інформації на запит стосовно відомостей про право власності на даний будинок до Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було повідомлено, що в березні місяці 1987 року на підставі свідоцтва про право на спадщину 28.02.1987 року виданого 2-ю Дніпродзержинською Державною нотаріальною конторою реєстровий №566, Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 за громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Під час придбання нею будинку, покійним ОСОБА_6 разом з другими технічними документами передав їй Договір купівлі-продажу на зазначений будинок.
Відповідно до даного документу після отримання в спадщину спірного будинку, 22 травня 1991 року, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_7 , та яка діяла від імені неповнолітньої на той час, дочки. ОСОБА_3 1977р.н., як законний представник, продали даний будинок, який на той час потребував прийняття в експлуатацію, ОСОБА_8 . Даний договір купівлі-продажу було посвідчено державним нотаріусом 2-ї Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори, та зареєстровано в реєстрі за реєстровим №1-1778, копія даного договору надається до суду, а оригінал зберігається у позивача.
Що це за люди, і яким чином придбаний нею будинок дістався покійному ОСОБА_6 достоменно встановити їй так і не вдалося, адже на час його придбання та її вселення в даний будинок ніхто окрім неї та її родини там не жив.
Також під час того, як намагалася зібрати всю наявну інформацію стосовно колишніх власників свого будинку їй стало відомо про те, що ОСОБА_8 , якого було зазначено покупцем в вище зазначеному договорі купівлі-продажу від 22.05.1991 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , і як вбачається з відповіді, від 21.01.2021 року, Першої Кам'янської нотаріальної контори Дніпропетровської області на виконання Ухвали суду по справі №207/2073/20 спадкова справа після його смерті не відкривалася.
В зв'язку з тим, що станом на час звернення до суду, право власності на спірний будинок в електронному реєстрі речових прав на нерухоме майно взагалі відсутнє, і наявності відповідної інформації тільки на паперових носіях, вона звертається з позовом саме до тих осіб, інформація стосовно яких наявна в даних паперових носіях, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є титульними власниками спірного будинку відповідно до отриманих документів.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, надали суду заяву щодо розгляду справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, надав суду заяву щодо розгляду справи за їх відсутності. Позовні вимоги визнали в повному обсязі, не заперечували проти їх задоволення з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Представник третьої особи - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити, зазначивши, що позивач не надав доказів та не обґрунтував факт добросовісного заволодіння ним чужого (спірного) нерухомого майна, єдиним доказом про проживання позивачки в спірному будинку, є акт про фактичне проживання від 14.04.2022 року, в якому значиться, що позивачка проживає в будинку з 2010 року.
Представник третьої особи - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, судом вживалися заходи щодо його повідомлення належним чином. Причини неявки суду невідомі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Судом встановлено, що відповідно до інформації на запит стосовно відомостей про право власності на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 до Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було повідомлено, що в березні місяці 1987 року на підставі свідоцтва про право на спадщину 28.02.1987 року виданого 2-ю Дніпродзержинською Державною нотаріальною конторою реєстровий №566, Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 за громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Як вбачається з Договору купівлі-продажу №1-1778 від 22.05.1991 року посвідченим державним нотаріусом 2-ї Дніпродзержинської Державної нотаріальної контори Шевченко Ганна Юріївна, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_7 , та яка діяла від імені неповнолітньої на той час, дочки. ОСОБА_3 1977р.н., як законний представник, продали житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , який на той час потребував прийняття в експлуатацію, ОСОБА_8 .
Згідно копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 23.07.2019 року виданого Південним районним у місті Кам'янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно відповіді, від 21.01.2021 року Першої Кам'янської нотаріальної контори Дніпропетровської області спадкова справа після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 не відкривалася.
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 220484111 від 17.08.2020 року вбачається, що право власності на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Відповідно до Акту про підтвердження факту проживання особи/осіб №36/11/1 від 14.04.2022 року наданого Квартальним комітетом №11, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживають за адресою АДРЕСА_1 з 2010 року по теперішній час.
У ході судового розгляду знайшло своє підтвердження те, що позивач із 2010 року відкрито, безперервно володіє спірним житловим будинком, поводячись із ним як власник.
Таким чином у ході розгляду справи знайшло своє підтвердження те, що позивач правомірно, добросовісно заволоділа спірним чужим майном, вважаючи себе його власником. Також встановлено безтитульне, без відповідної правової підстави, володіння позивачем зазначеного житлового будинку, власник якої відсутній.
У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.
Згідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
П. 11 вказаної Постанови передбачає, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Виходячи зі змісту статей 335 і 344 ЦК, взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона розміщена, і наступна відмова суду в переданні цієї нерухомої речі у комунальну власність не є необхідною умовою для набуття права власності на цей об'єкт третіми особами за набувальною давністю. Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.
Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552\1354\18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.
За наведених обставин суд вважає, що позивач добросовісно, безтитульно заволоділа нерухомим майном, власник якого невідомий і продовжує відкрито, безперервно володіти житловим будинком АДРЕСА_1 , поводячись як власник, починаючи з 2010 року, тобто більше десяти років та набула право власності на це майно за набувальною давністю, на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України.
Згідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на будинок АДРЕСА_1 , який складається з: будинку А-1 загальною площею 89,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова