Справа № 487/2790/22
Провадження № 2/487/1748/22
07 грудня 2022 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участі секретаря судового засідання Сердюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
21 вересня 2022 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить: визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 71,5 кв.м., житловою площею 38,2 кв. м. та за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 71,5 кв.м., житловою площею 38,2 кв. м.
Позовна заява мотивована тим, що з 2016 року сторони проживали однією сім'єю, а 04 липня 2020 року зареєстрували шлюб. Після укладення шлюбу, сторони за спільні кошти придбали кв. АДРЕСА_2 . За спільною домовленістю, покупцем був зазначений відповідач. З квітня 2022 року сім'я розпалась, сторони не проживають разом і ведуть перемовини про розірвання шлюбу. Спільних дітей сторони не мають. У зв'язку з наведеним і неможливістю домовитись з відповідачем про поділ майна, постало питання щодо поділу майна судом.
27 вересня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження за даним позовом, призначено підготовче засідання.
20 жовтня 2022 року та 27 жовтня 2022 року до суду надійшла заява відповідача, в якій він зазначив про визнання позовних вимог і просив розглядати справу без його участі, повернути позивачу 50% сплаченого судового збору.
До підготовчого засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення в підготовчому засіданні та на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 04 липня 2020 року (копія свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , видане Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
31 грудня 2020 року між ОСОБА_3 (ПРОДАВЕЦЬ), ОСОБА_4 (ПРОДАВЕЦЬ) та ОСОБА_2 (ПОКУПЕЦЬ) укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 71,5 кв.м., житловою площею 38,2 кв. м.
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Поліщук Л.В., зареєстровано в реєстрі № 3914.
Згідно з п. 8 цього Договору, відчужувана квартира придбана Покупцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є одруженим з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за згодою дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладеної у формі заяви, справжність підпису якої на заяві про згоду на купівлю вищезазначеної квартири засвідчено 31.12.2020 р. ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, що призначена для зберігання у справах нотаріуса.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до заяви відповідача, він погоджується із запропонованим порядком поділу майна та не спростовує презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, норми ст.ст. 60, 61, 65, 70, 74 СК України, суд приходить до висновку, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Позивач і відповідач мають рівні частки на нього.
Судом також не встановлено обставин, що мають істотне значення, які б давали підстави для відступлення від принципу рівності часток сторін при поділі спільної сумісної власності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, з урахуванням вимог частини першої статті 70 СК України слід визнати у порядку поділу майна подружжя право власності за кожною із сторін на 1/2 частини спірної квартири.
Розглядаючи розподіл судових витрат, суд виходить з такого:
Позивачем при звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 5649,00 грн.
Відповідно до відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Одночасно, відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2 824,50 грн. (5649,00/2), а решту 2 824,50 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя визнати за:
- ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 71,5 кв.м., житловою площею 38,2 кв. м.
- ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 71,5 кв.м., житловою площею 38,2 кв. м.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області, код ЄДРПОУ 37992781, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 97, повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову 20.09.2022 року згідно квитанції № 0.0.2681103789.1 на р/р UA808999980313121206000014480, що становить 2 824,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2 824,50 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ..
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 07 грудня 2022 р.
Суддя: З.М. Сухаревич