Справа № 127/5002/16-ц
Провадження 4-с/127/72/22
12 грудня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря Кравчук А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 із скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича.
Ухвалою суду від 15.11.2022 вищевказану скаргу було прийнято до розгляду, призначено судове засідання, запропоновано державному виконавцю та боржнику надати суду письмові пояснення чи заперечення на скаргу і докази у строк встановлений судом.
Від державного виконавця та/або боржника письмові пояснення та/або докази на адресу суду не надходили.
У судове засідання заявник (стягувач), боржник та державний виконавець не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Водночас, від заявника надійшла заява про розгляд скарги у її відсутність із зазначенням про підтримання вимог скарги. Причини неявки учасниками справи не повідомлено.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявник (стягувач), боржник та державний виконавець не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи вищевказане та положення ст. 223 і ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутність заявника (стягувача), боржника та державного виконавця (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, нормами чинного законодавства встановлені особливі правила оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця при виконанні ним судових рішень, і таке оскарження здійснюється в тому судочинстві, у якому відбувався розгляд справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З вищевказаного вбачається, що оскарження рішення, дії або бездіяльності виконавця під час примусового виконання ним судового рішення суду загальної юрисдикції здійснюється за правилами цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником оскаржуються дії (бездіяльність) державного виконавця під час примусового виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства. Однак, дане виконавче провадження № 58235505 здійснюється в рамках зведеного виконавчого провадження № 56010919.
Разом із тим, ні в ЦПК, ні в ГПК, ні в КАС, не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.
Згідно із приписами ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Отже, при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких указані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження вимагається наявність підстав для завершення виконавчого провадження, а таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову.
У зведеному виконавчому провадженні виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
Питання юрисдикції справ за скаргами на дії державного виконавця вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що в порядку адміністративного судочинства розглядаються скарги на дії, бездіяльність чи рішення виконавця у зведеному виконавчому провадженні, у якому, окрім виконавчих листів, виданих на виконання рішень, ухвалених за правилами цивільного та/або господарського судочинства, об'єднані рішення інших органів чи примусово виконуються судові рішення, ухвалені за правилами різних процесуальних законів.
Такі висновки містяться й в постановах від 14 березня 2018 року в справі № 14-19цс18, від 20 червня 2018 року в справі № 14-207цс18, від 12 вересня 2018 року в справі № 11-675апп18.
При цьому, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 657/233/14-ц, сама лише наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикцію спору щодо оскарження на рішення, дії чи бездіяльності виконавця. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.
З наданих до матеріалів справи письмових доказів не вбачається можливим встановити чи перебувають на примусовому виконанні у даному зведеному провадженні, в межах якого здійснюється виконавче провадження бездіяльність виконавця у якому є предметом оскарження у даній справі, судові рішення, ухвалені за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів.
З інформації, наявній в АСВП, вищевказані обставини також не можуть бути встановлені, оскільки в ній відсутні відомості стосовного того, на підставі яких виконавчих документів відбувається вчинення виконавчих дій.
При цьому, дану обставину не вдалось з'ясувати й у судовому засіданні, зважаючи на неявку учасників справи в судове засідання і ненадання запропонованих судом пояснень по справі, зокрема, державним виконавцем.
Однак, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, враховуючи вищевикладене та положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд вважає за необхідне витребувати з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України інформацію щодо зведеного виконавчого провадження № 56010919, а саме:
1)Чи перебуває в межах даного зведеного виконавчого провадження на виконанні виконавче провадження № 58235505?
2)Чи здійснюється в межах даного зведеного виконавчого провадження виконання виконавчих листів, виданих за судовими рішеннями, ухваленими за правилами адміністративного та/або господарського судочинства (за правилами різної юрисдикції), рішення інших органів?
Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ч. 7 ст. 81, ст.ст. 447, 450 ЦПК України, суд,-
Витребувати з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) інформацію щодо зведеного виконавчого провадження № 56010919, а саме:
1)Чи перебуває в межах даного зведеного виконавчого провадження на виконанні виконавче провадження № 58235505?
2)Чи здійснюється в межах даного зведеного виконавчого провадження виконання виконавчих листів, виданих за судовими рішеннями, ухваленими за правилами адміністративного та/або господарського судочинства (за правилами різної юрисдикції), рішення інших органів?
Витребувані докази направити безпосередньо на адресу суду (вул. Грушевського, 17 м. Вінниця, 21050, судді Борисюк І. Е., e-mail: inbox@vnm.vn.court.gov.ua) до 20.12.2022.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.
У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду складена 12.12.2022.
Суддя: