Справа №127/20484/22
Провадження № 2-а/127/170/22
18.11.2022 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Клапоущака С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Ратушняк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Згідно з ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 була прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за даним позовом, підготовче засідання призначено на 27 вересня 2022 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2022 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 18 листопада 2022 року.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 02 вересня 2022 року інспектором СРПП ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Матвієнком Д.Ю. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №183843 від 02.09.2022, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Так, згідно з оскаржуваною постановою: він 02 вересня 2022 року о 17.20 год. керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому було тріснуте лобове скло, встановлені ГБО, про що не зроблено відмітку в реєстраційних документах, на вимогу працівника поліції відмовився пред'явити посвідчення водія категорії «В», чим порушив п.п. 2.1 «а», 2.4 «а», 31.3 «а» ПДР України, ДСТУ 36-49-2010, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена поліцейським з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необгрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, оскільки він правил дорожнього руху не порушував.
Так, 02 вересня 2022 року він рухався на власному автомобілі в робочих спрвах, а саме перевозив балон від робочої вантажівки, який там був призначений для побутових потреб, і його зупинили працівники поліції. Після зупинки працівники поліції перевірили всі документи, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс, після чого поліцейський попросив відкрити багажник, все оглянув, документи йому повернув, а потім сказав, що у нього на автомобілі тріснуте вітрове скло, він повідомив, що це сталося декілька днів тому і що він ще не зміг замінити його, крім того, це не є технічною несправністю та така тріщина жодним чином не закриває огляд для водія, оскільки знаходиться в лівому нижньому куті вітрового скла. Після чого, поліцейський без розгляду справи виніс оскаржувану постанову, як потім з'ясувалося за встановлене ГБО, хоча в багажнику просто лежав балон для приготування їжі від робочої вантажівки, також за тріщину у вітровому склі, хоча це не є технічною несправністю, та за нібито ненадання посвідчення водія, хоча він навіть передавав їх в руки працівнику поліції і він йому самостійно їх повернув. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були досліджені докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. У інспектора поліції взагалі були відсутні підстави для зупинення його транспортного засобу, оскільки навіть така підстава для зупинки транспортного засобу, як тріщина на лобовому склі, не є порушенням ПДР, а отже і підставою для зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому і відсутній сам факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за вчинення якого і була винесена інспектором оскаржувана постанова. Як вбачається із матеріалів справи, інспектором поліції, в порушення вимог ст. 283 КУпАП, не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. Отже, будь - яких належних доказів, які б свідчили про вчинення ним порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови, інспектором не надавались. Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП; провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення та стягнути на його користь з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 496 гривень 20 копійок.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.
Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за довіреністю Господарець А.А. в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, суду надала відзив на адміністративний позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову.
Суд розглянув справу у відсутність представника відповідача Господарець А.А.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з постановою серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеною інспектором СРПП ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Матвієнком Д.Ю., позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень за те, що він 02 вересня 2022 року о 17.20 год. керував автомобілем марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , на якому було тріснуте лобове скло, встановлені ГБО, про що не зроблено відмітку в реєстраційних документах, на вимогу працівника поліції відмовився пред'явити посвідчення водія категорії «В», чим порушив п.п. 2.1 «а», 2.4 «а», 31.3 «а» ПДР України, ДСТУ 36-49-2010, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 р. № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 за № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Як зазначено в п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотримання вимог цих Прави, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
За змістом п. 31.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена поліцейським з порушенням його прав та чинного законодавства України, є необгрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, оскільки він правил дорожнього руху не порушував.
Так, як стверджував позивач у своєму позові, після зупинки його транспортного засобу працівники поліції перевірили всі документи, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс. Твердження позивача нічим не спростовується.
Проаналізувавши вищезазначені обставини, суд вважає, що поліцейським при винесені оскаржуваної постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки.
Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, в графі "До постанови додаються", зазначено, що поліцейським проводилась відеофіксація, додається до постанови CD-R диск. Однак, зазначений диск представником відповідача суду наданий не був, до відзиву на позовну заяву представником позивача не долучений.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 р. по справі №338/1/17.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити відносно нього справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, за подання до Вінницького міського суду Вінницької області даної позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією про сплату (а.с. 1).
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 126, ст. 247, 293 КУпАП ст.ст. 72, 77, 118-119,122, 243-244,246, 262, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії БАВ №183843 від 02 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 425 гривень, винесену інспектором СРПП ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Матвієнком Дмитром Юрійовичем.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код: ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: