Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7080/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
07 грудня 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
прокурора: ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12019060050001444 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_10 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2021 року яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого касиром підприємства ТОВ «Альтарф», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено
- за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків заробітку засудженого, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 4963 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн 76 коп судових витрат за проведення судових експертиз.
Після набрання вироком суду законної сили, речові докази, а саме: - автомобіль "Mitsubishi Colt" р/н НОМЕР_1 , що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів УЛМТЗ ГУНП в Житомирській області - повернуто власнику.
Скасовано арешт автомобіля "Mitsubishi Colt" р/н НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.01.20.
встановила:
Як встановив суд, 27.12.2019 близько 07 години 45 хвилин ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi Colt» р/н НОМЕР_2 , який є у його користуванні та керував на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , рухався по правій смузі проїзної частини вул. Одеська м. Бердичева, в напрямку м. Вінниця.
Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташовується поблизу буд. 29/1 вказаної вулиці та позначений дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001, водій ОСОБА_7 , проявив безпечність та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, чим створив небезпеку для руху іншим учасникам, невірно оцінив дорожню обстановку і в порушення вимог п.п. 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування термінового гальмування, з моменту виникнення небезпеки для його руху, своєчасно негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу не вжив та на смузі свого руху, передньою частиною керованого ним транспортного засобу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який перетинав проїзну частину по зазначеному пішохідному переходу, справа наліво по напрямку руху.
Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, ЗЧМТ, струсу головного мозку, забійних множинних ран обличчя, перелому VII-VIII ребер зліва, двокісткового перелому лівої гомілки, уламкового перелому дистального епіметафізу правої стегнової кістки зі зміщенням, багатоуламкового перелому обох кісток правої гомілки на межі середньо-нижньої третини зі зміщенням, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 12.3, п. 18.1 Правил Дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.
На вказане судове рішення потерпілий ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він не погоджується з вироком суду з тих підстав, що судом неповно досліджені усі обставини справи стосовно тяжкості тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_11 , що в свою чергу призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 та відповідно визначення йому занадто м'якої міри покарання.
Вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є невиправдано м'яким, оскільки ОСОБА_7 не розкаявся, не надав жодної допомоги у лікуванні батька, а лише дав одну тисячу гривень вважаючи що цього достатньо для спокути своєї вини та відновлення здоров'я скаліченої людини похилого віку.
Звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_7 керував автомобілем без реєстрації на території України, надав слідству підроблений документ - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності А0/6610126 від 25.09.2019 року начебто виданим HACK «ОРАНТА», тобто вчинив ще одне кримінальне правопорушення, що залишилось поза увагою суду, а він не може отримати страхового відшкодування за понесені витрати на лікування батька.
Вказує, що у висновку експерта не вказано про отримання батьком під час ДТП тупої травми грудної клітки, живота, гематоми над печінкою, травматичного шоку - тобто не зазначено на ушкодження внутрішніх органів.
На його думку, це призвело до неправильного висновку експерта стосовно ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та відсутності причинно - наслідкового зв'язку смерті батька із отриманими ушкодженнями під час ДТП.
Крім того, зазначає, що під час судового розгляду справи він заявив клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, яке підтримано прокурором, однак ухвалою суду йому було відмовлено.
Суд обмежився лише допитом лікарів, які ставили первинні діагнози та надавали первинну допомогу потерпілому.
Вважає, що смерть його батька знаходиться у прямому причинному зв'язку із отриманими ним під час ДТП тілесними ушкодженнями, у тому числі і у виді ушкодження внутрішніх органів, спайок, що призвело до утворення кишкових спайок з непрохідністю та смерті.
Просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати у зв'язку із неповнотою судового розгляду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції (а.с.205-209).
Заслухавши доповідача, заперечення обвинуваченого, захисника, прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України обґрунтувавши це належним чином у вироку з посиланням на докази та надавши їм відповідну оцінку.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвели до наїду на пішохода ОСОБА_11 у апеляційній скарзі не оспорюється.
Висновки суду про спричинення ОСОБА_11 внаслідок ДТП середньої тяжкості тілесних ушкоджень суд належним чином обґрунтував з посиланням на докази, які дослідив безпосередньо, вказані висновки сумнівів у колегії суддів не викликають.
Так, відповідно до копії карти виклику та виїзду швидкої медичної допомоги № 1 від 27.12.2019, відповідно до якої о 07 год. 45 хв. 27.12.2019 прийнято повідомлення про ДТП, за адресою: зупинка А, Кирпічний з-д, Зоряна. За результатами виїзду потерпілому ОСОБА_11 діагностовано закритий перелом лівої і правої гомілок, множинні садини і різані рани обличчя.
Відповідно до листа КНП «Бердичівська міська лікарня» БМР № 496 від 23.03.2020 ОСОБА_11 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» БМР з 04.01.2020 по 15.01.2020.
Висновком судово - медичної експертизи №141 від 25.03.2020 встановлено, що у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження : Політравма. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійні множинні рани обличчя. Перелом VII - VIII ребра зліва. Двохкісточковий перелом лівої гомілки. Уламковий перелом дистального епіметафізу правої стегнової кістки зі зміщенням. Багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки на межі середньо - нижньої третини зі зміщенням.
Дані тілесні ушкодження у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя, та могли виникнути від тупого твердого предмету, що і можливо за обставин та в термін вказаних в постанові про призначення судово - медичної експертизи.
Згідно протоколу патологоанатомічного дослідження № 19 від 08.02.2020 та лікарського свідоцтва про смерть № 22 на ім'я ОСОБА_11 , смерть настала від розлитого фіброзного перитоніту в результаті кишкових спайок з непрохідністю 08.02.2020.
Враховуючи характер тілесних ушкоджень та причину смерті ОСОБА_11 , смерть ОСОБА_11 не знаходиться в причинному зв'язку з травмою. Характер тілесних ушкоджень та їх розташування вказують на те, що в момент первинного контакту ОСОБА_11 міг знаходитися в вертикальному положенні, чи положенні близькому до такого та був повернутий до травмуючого фактору правою частиною тіла.
Судом першої інстанції безпосередньо досліджено всі обставини вчинення кримінального правопорушення, а у вироку в повному обсязі надано оцінку та спростовано доводи потерпілого, що аналогічні доводам апеляційної скарги, з таким рішенням погоджується і апеляційний суд.
Крім того, апеляційний суд враховує вимоги ст. 337 КПК України.
Так, відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За таких обставин суд першої інстанції провів судовий розгляд, в межах висунутого ОСОБА_7 обвинувачення та не вправі був вирішувати питання, що виходять за межі обвинувачення з метою погіршення становища обвинуваченого.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
З кримінального провадження вбачається, що суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
При призначенні покарання ОСОБА_7 судом було враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та обтяжують його покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, частково відшкодував завдану шкоду, враховуючи думку прокурора та потерпілого, які не наполягали на призначенні суворого покарання.
Апеляційний суд зважає і на те, що потерпілий ОСОБА_10 , в апеляційній скарзі вимоги про скасування вироку з ухваленням нового вироку та необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст. 286 КК України більш суворого покарання не заявляє, а просить призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв'язку з незгодою з правовою кваліфікацією дій ОСОБА_7 та як слідує зі змісту апеляційної скарги необхідністю кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості перевірити відповідність призначеного ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 286 КК України та ухвалювати новий вирок, оскільки у апеляційній скарзі потерпілого така вимога відсутня, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для скасування вироку суду першої інстанції та призначення нового розгляду в суді, визначених ст. 412, 415 КПК України апелянт не наводить і таких підстав колегія суддів не вбачає.
Потерпілий ОСОБА_10 вправі порушувати питання про відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого в цивільно - правовому порядку.
Доводи потерпілого ОСОБА_10 про неможливість отримання відшкодування спричиненої шкоди з страхової компанії, як він вважає через підробку обвинуваченим страхового полісу, також виходять за межі висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, а тому апеляційним судом не перевіряються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: