Справа №293/2034/22
Провадження № 2-н/293/71/2022
12 грудня 2022 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Збаражський О.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 18043,52 грн.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 18043,52 грн. та понесених судових витрат в розмірі 248,10грн.
Відповідно до положень ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше передбачено законом.
За приписами ч. 5 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Судом на виконання вимог ч.5 ст.165 ЦПК України було здійснено запит до Високівської громади Житомирського району Житомирської області, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.
Згідно відповіді Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка надійшла до суду 07.12.2022 вбачається, що ОСОБА_1 на території сільської ради не зареєстрована та не проживає.
В силу ч. 9 ст. 165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника.
Крім того, частиною третьою статі 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Цивільним кодексом визначено вимоги до письмової форми правочину, а відтак інші нормативно-правові акти, не можуть суперечити вимогам Цивільного кодексу.
Статтею 207 ЦК України визначено вимоги до письмової форми правочину, за змістом якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що нормами процесуального законодавства імперативно визначено, що судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, яка утворилася внаслідок невиконання договору, укладеного саме в письмовій (в тому числі електронній) формі, копію якого заявник зобов'язаний надати одночасно із заявою про видачу судового наказу.
В супереч зазначеним вимогам представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до заяви не додав письмового договору, укладеного особисто між заявником та боржником щодо надання послуг з постачання природного газу, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Долучена Заява-приєднання до умов Типового договору постачання газу побутовим споживачам не підписана ані боржником, ані стягувачем, тому відсутні підстави стверджувати про наявність договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" та ОСОБА_1 укладеного в письмовій чи електронній формі.
Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.
Посилання заявника на укладення договору шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщені на офіційному веб-сайті регулятора та постачальника є неналежними, оскільки матеріали заяви не містять доказів подання ОСОБА_1 відповідної заявки на приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та відсутні докази ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом та згоди з його умовами.
Письмові документи щодо розміру заборгованості, надані суду заявником, не є формою договору або його частиною, оскільки містять фінансову інформацію, яка створена постачальником послуг, але не акцептована споживачем у письмовій формі.
Споживання послуги без укладання договору породжує певні правовідносини, але саме по собі не свідчить про наявність письмового правочину. Факт такого споживання підлягає доведенню на загальних підставах в порядку позовного провадження.
У випадку, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали, фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні.
Посилання заявника на розміщення оферти на офіційному веб-сайті та опублікування в газеті «Житомирщина» №134-135 від 22.12.2015 та №136 від 25.12.2015 на укладання договору постачання природного газу побутовим споживачам і заяви приєднання суд розцінює як безпідставні з урахуванням наступного.
Статтею 633 ЦК України визначені такі правила щодо публічного договору: 1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). 2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. 3. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. 4. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. 5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. 6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази про те, що заявник уклав з боржником публічний договір, зокрема у формі приєднання, передбаченою у ст. 634 ЦК України шляхом підписання заяви-приєднання до умов постачання природного газу побутовим споживачам.
Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд вважає, що публікація на сайті є публічною офертою, але за відсутності письмового підтвердження споживача про прийняття такої пропозиції є недостатнім доказом про укладення письмового договору на постачання природного газу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт отримання послуг боржником та розмір визначеної заявником заборгованості не є безспірним і має доводитись в порядку позовного провадження.
Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання боржником претензійного листа з приводу погашення заборгованості за спожитий природній газ та відсутні дані про те, що боржник знає про заборгованість перед заявником та ухиляються від погашення боргу, що також не може свідчити про безспірність заборгованості.
Згідно п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи те, що із поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Згідно ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.8,9 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Згідно частини 2 статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результати розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за даною заявою.
Керуючись ст.ст.163-165 ЦПК України, суддя, -
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 18043,52 грн. та понесених судових витрат в розмірі 248,10грн.
2. Роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч.2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ