Справа № 135/563/22
Провадження №11-кп/801/1124/2022
Категорія: 93
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
12 грудня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020240000016 від 15.02.2022 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.10.2022, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин Вінницької області, громадянина України, українця, непрацюючого, неодруженого, що має повну середню освіту, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 12.01.2018 Гайсинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, з призначенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку - 3 (три) роки, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 3 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Початок визначеного судом іспитового строку ОСОБА_7 постановлено рахувати з дати ухвалення вироку.
До набрання вироком законної сили продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вирішено питання з процесуальними витратами та речовими доказами.
Судом визнано доведеним, що 13.02.2022 близько 23 год 00 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи на автомобільній стоянці поряд із будинком АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, скориставшись тим, що його діями ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, за допомогою ножиць, які він заздалегідь взяв із місця свого проживання, пошкодив врізний замок водійських дверцят та у подальшому проник до автомобіля марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 бежевого кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , звідки виклав автомобільну магнітолу ТМ «Pioneer» моделі «4226», завдавши потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на суму 633,99 грн.
Крім того, 14.02.2022 близько 00 год 00 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи на автомобільній стоянці поряд із буд. АДРЕСА_3 , діючи умисно, протиправно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, за допомогою нижниць, які він заздалегідь взяв із місця свого проживання, пошкодив врізний замок водійських дверцят та у подальшому проник до автомобіля марки ВАЗ 21061 д.н.з. НОМЕР_3 червоного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_11 , звідки викрав автомобільний компресор марки «Тайфун» виробника «Vitol» моделі КА-Т12021, завдавши потерпілому ОСОБА_11 майнової шкоди на суму 295 грн. 12 коп.
На вказаний вирок прокурором подана апеляційна скарга, в якій порушується питання про скасування вироку в частині призначення ОСОБА_7 покарання та постановлення нового вироку.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує на м'якість призначеного покарання, неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без призначення покарання, пов'язаного з реальним позбавленням волі. Переконаний, що судом не в повній мірі враховано тяжкість скоєних кримінальних правопорушень та особу винного.
Заслухавши доповідь головуючого судді, виступ прокурора та підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Винність ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та правильність кваліфікації дій апелянтом не оспорюється.
При цьому є обґрунтованими доводи прокурора щодо м'якості призначеного покарання
Як вбачається з вироку, обираючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, суд формально підійшов до врахування тих обставин, з якими кримінальний закон пов'язує можливість звільнення винної у вчиненні злочину особи від відбування покарання.
На думку колегії суддів висновок про можливість виправлення засудженого ОСОБА_7 без відбування покарання судом першої інстанції зроблений не правильно.
Відповідно до вимог п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7, при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину необхідно суворо додержуватись вимоги ст. 65 КК України, реалізувати принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації при призначенні покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд не виконав вимоги роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України та, вирішуючи питання щодо мiри покарання, не в повній мірі врахував ступінь
тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу винного і призначив
ОСОБА_7 покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Як вбачається матеріалів провадження, ОСОБА_7 раніше судимий Гайсинським районним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
Будучи звільненим від відбування покарання з іспитовим строком за попереднім вироком, ОСОБА_7 на шлях виправлення не став, неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення.
На даний час в судах України перебуває ряд кримінальних проваджень щодо ОСОБА_7 , зокрема в Тульчинському районному суді Вінницької області за ч. 2 ст. 309 КК України, у Вінницькому міському суді за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 315, ч. 1 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 185 КК України; в Шевченківському районному суді міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до досудової доповіді є високий ризик вчинення
повторного кримінального правопорушення, виправлення ОСОБА_7 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб.
За місцем проживання ОСОБА_7 характеризується негативно, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, підтримує контакти з раніше судимими особами та наркоманами, на час розгляду справи судом не працював, вiдсутнi тiснi соцiальнi зв'язки.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК України однією із засад призначення покарання є призначення покарання необхідного і достатнього для виправлення винної особи та попередження нових злочинів, а у відповідності до ст. 50 цього ж Кодексу метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Ці вимоги закону, при звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання, судом 1-ї інстанції враховані не були.
При призначенні покарання необхідним є застосування таких заходів та
мiр покарання, які надають засудженому можливість повною мірою вiдчути та
зрозуміти наслідки його кримінально караних діянь.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який негативно характеризується за місцем проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на час вчинення кримінального правопорушення не працював.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 та характер вчинених ним кримінальних правопорушень, призначене судом покарання, на переконання апеляційного суду, є недостатнім для досягнення мети кримінального покарання.
Підстав для застосування до його покарання ст. 75 КК України немає, оскільки дані про тяжкість вчиненого, його наслідки, пом'якшуючі й обтяжуючі обставини та дані про особу винного не дають підстав для висновку, що він може бути виправлений без реального відбування покарання.
При застосуванні ст. 75 КК України, суд першої інстанції належно не врахував підвищену суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_7 злочинів, негативні наслідки та позицію потерпілих у цій справі.
Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що звільнення від покарання ОСОБА_7 буде несправедливим і не забезпечуватиме одну з основних функцій покарання, а саме запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так іншими особами.
Керуючись ст. 405, 407, 420, 615 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.10.2022 щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання.
Визнати винним ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 на виконання вироку суду.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4