Провадження № 2-а/760/1036/22
В справі № 757/58051/20
09 грудня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 3608385 від 27 грудня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Посилається в позові на те, що 27 грудня 2020 року Інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Скрипником С.В. винесено постанову серії ЕАН № 3608385 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив вимоги п. 19.1.а ПДР України.
Вважає оскаржувану постанову незаконною з наступних підстав.
Стверджує, що 27 грудня 2020 року здійснював рух на транспортному засобі Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 на автомобільній дорозі в м. Києві по вул. І.Кудрі. Під час руху світло фар було ввімкнено.
Зазначає, що конструкцією автомобіля передбачено автоматичне ввімкнення ближнього світла фар під час заведення автомобіля, яке самостійно вимкнути неможливо.
Зазначає, що звертався до інспектора з клопотанням про ознайомлення з відеозаписом, на якому зафіксовано факт правопорушення, проте воно було проігноровано інспектором.
Його аргументи щодо того, що він їхав з увімкненим світлом фар інспектор до уваги не взяв та без доказів виніс незаконне рішення.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він діяв у чіткій відповідності до Правил дорожнього руху.
Відмічає, що інспектором жодними допустимими доказами не доведено факт порушення в його діях, а саму постанову винесено з порушенням процедури.
Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Печерського районного суду м. Києва 30 грудня 2020 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року позовну заяву передано на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Солом'янського районного суду м. Києва 04 січня 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Після усунення недоліків ухвалою суду від 24 травня 2022 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до ст.ст. 162 КАС України, відповідачу було надано строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію адміністративного позову 30 травня 2022 року.
Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 27 грудня 2020 року Інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Скрипником С.В. винесено постанову серії ЕАН № 3608385 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За змістом постанови 27 грудня 2020 року о 22:57:27 год. за адресою м. Київ по вул. Івана Кудрі, 38 позивач, керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п. 19.1.а. ПДР - порушення водіями транспортного засобу використання освітлювальних приладів в темну пору, в умовах недостатньої видимості, в тунелях.
Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Згідно з ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Представники Департаменту патрульної поліції відзиву на позов не подали, тим самим будь-яких доказів, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, не привели та не надали, приведені в позові твердження не спростували.
З точки зору ч.2 ст.77 КАС України процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень.
Оскаржувана позивачем постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Суд вважає, що сама лише постанова, складена інспектором, не може бути об'єктивним доказом правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Це відповідає позиції Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі № 177/525/17 / провадження № К/9901/34580/18/.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені в судовому засіданні обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
За ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір» особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року /провадження №11-1287апп18 / зазначила, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102,00 гр.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 420, 40 гр.
Виходячи з цього, з Департаменту патрульної поліції у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420, 40 гр., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 2, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3608385 від 27 грудня 2020 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Скрипником Станіславом Вікторовичем відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 420, 40 гр. судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А. Шереметьєва