Провадження № 2-а/760/1187/22
В справі № 754/1103/22
09 грудня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову серії ЕАО № 5229322 від 14 січня 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження в справі закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Посилається на те, що 14 січня 2022 року Інспектором Управління патрульної поліції м. Києва Тишковцем В.М. була винесена постанова серії ЕАО № 5229322.
В постанові зазначено, що 14 січня 2022 року о 22:08:17 в м. Києві по проспекту Лісовий, 14-а водій, керуючи транспортним засобом НОМЕР_1 , не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, його піддано адміністративному стягненню за ознаками складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
З винесеною постановою не згоден, вважає дії інспектора щодо винесення постанови про накладення стягнення протиправними з наступних підстав.
Стверджує, що 14 січня 2022 року його автомобіль «Шкода Октавіа» державний номерний знак НОМЕР_2 був розташований поблизу будинку 40/16 по вул. Мілютенко в м. Києві, а сам він пішов до місця проживання.
Приблизно о 21 годині 14 січня 2022 року він підійшов до раніше залишеного авто, щоб забрати речі, які залишилися в салоні автомобіля.
Водієм автомобіля в той момент він не був, рух автомобіля не відбувався, двигун не вмикався. В цей час до нього звернулися працівники поліції з вимогою надати документи на автомобіль.
Зазначає, що після його пояснень, що документи залишив вдома, бо не мав наміру їхати, працівники поліції почали поводити себе неадекватно та агресивно, вдягли на нього кайданки, при тому, що він був спокійним та ввічливо розмовляв, чинили психологічний та фізичний тиск.
У зв'язку з цим він подав скаргу до прокуратури.
Крім цього, зазначає, що працівники поліції на його прохання надати підтвердження того, що він керував автомобілем, звинуватили його у перебуванні в стані алкогольного сп'яніння.
Відмічає, що з оскаржуваної постанови незрозуміло, в який час, день та в якому місці він керував автомобілем, лише зазначено відомості щодо відмови надати документи.
Наголошує, що додатки до зазначеної постанови, які б підтверджували факт керування транспортним засобом, відсутні.
Оскільки постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складання, є незаконною, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії Деснянського районного суду м. Києва 25 січня 2022 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 26 січня 2022 року справу за адміністративним позовом передано на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Позовна заява була зареєстрована 17 травня 2022 року в канцелярії Солом'янського районного суду м. Києва та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 26 травня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з відомостями, які містяться в матеріалах справи, відповідач-1 отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію адміністративного позову з додатками 06 червня 2022 року, а відповідач-2 - 03 червня 2022 року.
Відповідно до ст.ст. 162 КАС України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
20 червня 2022 року до суду надійшов відзив представника Департаменту патрульної поліції, у якому остання проти позову заперечує.
Вважає, що викладені в позовній заяві твердження позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Посилається на те, що відповідно до постанови серії ЕАО № 5229322 від 14 січня 2022 року о 22 год. 08 хв. за адресою просп. Лісовий, 14-а у м. Київ позивач, керуючи автомобілем «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_2 , при перестроюванні не увімкнув покажчик повороту, та в подальшому при перевірці не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.(а,б,ґ) та п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху.
Інспектор за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що позивач, керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_2 , при перевірці не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відреагувавши на дане адміністративне правопорушення, будучи при виконанні своїх службових обов'язків, зупинив даний транспортний засіб.
Стверджує, що позивач відмовлявся визнати дане правопорушення, але йому повідомили, що на підставі вчиненого порушення ПДР щодо нього буде розглянута справа, щодо вчинення адміністративного правопорушення й було роз'яснено його права.
Відповідно до покладених на інспектора обов'язків, було винесено постанову, згідно норм чинного законодавства.
Оскільки постанова винесена з дотриманням правил чинного законодавства, уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.
Зазначає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспектора, в порядку та у спосіб, що визначені КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі.
З огляду на це, просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 14 січня 2022 року Інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві Тишковцем В.М. було винесено постанову серії ЕАО № 5229322у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За змістом постанови, 14 січня 2022 року о 22:08:17 в м. Київ, просп. Лісовий, 14-А, водій, керуючи транспортним засобом НОМЕР_1 , не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1. ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка) та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року в справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно п. 2.1. ПДР , водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п.п. 2.4.а ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
З постанови серії ЕАО № 5229322вбачається, що позивач у порушення п. 2.4.а ПДР України під час зупинки не пред'явв для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частинами 1,3 ст. 16 Закону визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи .
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тобто, законом визначено випадки, за яких водій транспортного засобу зобов?язаний пред?являти документи поліцейському.
Згідно зі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Як вбачається зі змісту постанови серії ЕАО № 5229322 інспекторомналежним чином не задокументовано та не доведено належними доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, та, як наслідок, перевірки документів.
Таким чином, суд вважає, що визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача у відповідача були відсутні.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати у особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Виходячи з цього, відсутності постанови про застосування до позивача адміністративного стягнення за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, вимоги відповідача про пред'явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є неправомірними.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 686/11314/17/ провадження № К/990/15541/18 / від 15 березня 2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідач, подавши відзив, приведених позивачем обставин не спростував, доказів підстав зупинки не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.
За ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з цього, з Департаменту патрульної поліції у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454, 00 гр., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 1, 9, 126, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 132, 139, 242-246, 247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5229322від 14 січня 2022 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Тишковцем Василем Михайловичем відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 454, 00 гр. судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач-1: Управління патрульної поліції у м. Києві, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, ЄДРПОУ 39856296.
Відповідач-2: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А. Шереметьєва