Провадження № 2/557/368/2022
Справа № 557/1188/22
09 грудня 2022 року смт Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Тишкуна П.В.
секретар судового засідання Гуменюк Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки і піклування Гощанської селищної ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
В обгрунтування свої позовних вимог посилається на те, що з відповідачем перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 23.02.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції у Рівненській області, про що зроблено актовий запис №09, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають одну неповнолітню дитину - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції у Рівненській області.
Зазначає, що причиною його звернення до суду з вищевказаним позовом є те, що шлюб між ним та відповідачем існує лише формально через фактичне проживання дружини у Республіці Польща з дітьми від першого шлюбу. Це викликає між ними непорозуміння та сварки. Небажання відповідача налагодити сімейні стосунки привело до того, що вони втратили почуття любові один одного. На даний час спільного господарства не ведуть. За таких обставин підтримувати надалі подружні стосунки він не бажає та вважає, що збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити його інтересам. Майнових претензій одне до одного не мають. Спільний неповнолітній син сторін за їх взаємною згодою на даний час проживає з позивачем. Просить шлюб розірвати та визначити місце проживання неповнолітньої дитини з ним, що відповідатиме інтересам дитини, оскільки відповідач не визначилась щодо свого подальшого місця перебування.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2022 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування Гощанської селищної ради.
Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилася. Позивач подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. До початку розгляду справи по суті подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Згідно поданої заяви, позовні вимоги визнала повністю, не заперечує щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітнього сина з позивачем.
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- Орган опіки і піклування Гощанської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 23.02.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції у Рівненській області, про що зроблено актовий запис №09, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають одну неповнолітню дитину - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції у Рівненській області.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Сімейним кодексом України (далі - СК України).
Відповідно до ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а відповідно до ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Аналогічне положення містить ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, згідно ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами фактично припинено.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.
Частиною 2 ст.114 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Щодо визначення місця проживання дитини, то суд виходить з наступного.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно правових позицій Верховного Суду, у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини зауважено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, тому передусім мають бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об'єктивні обставини спору, а вже тільки потім права батьків. Щодо врахування думки дитини при визначенні місця її проживання наголошено, що, визначаючи місце проживання дитини, суд може врахувати її думку щодо проживання з одним із батьків, проте згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати і сприяти захисту прав та інтересів дитини. Стосовно участі органів опіки та піклування при визначенні місця проживання дитини зазначено, що рішення суду лише щодо розірвання шлюбу не є судовим рішенням, яке стосується визначення місця проживання дитини. Участь органів опіки та піклування обов'язкова при розгляді справ про визначення місця проживання дитини, інакше рішення суду, яким, зокрема, також вирішено питання місця проживання дитини, але без участі органів опіки та піклування, не може бути враховане як рішення про визначення місця проживання дитини.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Органом опіки та піклування Гощанської селищної ради підготовлено висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого, з урахуванням думки дитини, вважає доцільними визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, у повному обсязі, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, а також те, що батько працює, має у власності житло, створив всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 , і це відповідатиме інтересам дитини. Відтак, на думку суду, пред'явлений позов підлягає задоволенню.
При цьому, це не впливатиме на їх взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дитини з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. В разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.
Окрім того, дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею когось одного з її батьків.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 3 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18), а також Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року, справа № 6-15цс17.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, у зв'язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті і задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 496,20 грн., сплачений позивачем під час звернення з позовом до суду, інші 50% судового збору в розмірі 496,20 грн. слід повернути позивачеві з державного бюджету.
На підставі ст.ст. 24, 55, 56104,105,110,112, 141, 161 СК Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 142, 211, 247, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки і піклування Гощанської селищної ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 23.02.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №09.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривні 20 коп.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції № 0.0.2645794616.1 від 18.08.2022 року, що становить 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_4 .
Суддя П.В. Тишкун