Справа № 373/1300/22
Номер провадження 2/373/558/22
(заочне)
30 листопада 2022 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.,
за участю секретарки судових засідань Ткалі І.М.,
розглянув у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради, Орган опіки та піклування Переяславської міської ради про відібрання дитини і повернення її матері.
Представниця позивачки ОСОБА_3 звернулась до суду з вимогами: відібрати у відповідача дитину - ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути дитину матері - ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати у розмірі 992,40 грн судового збору та 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Київського апеляційного суду від 16.06.2022 визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 . Однак відповідач рішення суду не виконує, добровільно дитину не віддає, не дозволяє навіть побачити синам. Позивачка зверталась до поліції та органу опіки та піклування для сприяння виконання рішення суду, однак, зазначені служби не наділені повноваженнями щодо забезпечення передання дитини матері. Позивачка зверталась до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду, проте, виконавчий лист було повернуто без прийняття до виконання, оскільки вказане рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. У зв'язку із зазначеним, позивачка змушена звернутися до суду із вказаним позовом.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 22.08.2022 відкрито провадження в даній справі, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, Орган опіки та піклування Переяславської міської ради та призначено справу до розгляду за загальними правилами позовного провадження в підготовче засідання.
За результатами підготовчого судового засідання 18.10.2022, в якому брав участь представник відповідача, справу до судового розгляду.
28.10.2022 до суду надійшло клопотання представниці позивачки про долучення документів до справи.
У судовому засіданні 18.11.2022, зважаючи на повторну неявку відповідача чи його представника у судове засідання без поважних причин, за відповідної заяви представниці позивачки, судом постановлено проводити заочний розгляд справи.
18.11.2022 в судовому засіданні постановлено витребувати у Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради належним чином завірену копію «Положення про службу у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради», яке діяло станом на 23.02.2021.
Відповідач до суду не з'являвся. Представник відповідача брав участь у підготовчому судовому засіданні 18.10.2022. У судове засідання 10.11.2022 представник відповідача не з'явився, направив заяву про відкладення судового засідання через різке погіршення стану здоров'я, доказів цього не надав, просив погодити із ним дату наступного судового засідання у телефонному режимі. У судові засідання 18.11.2022 та 30.11.2022 представник позивача не з'явився, заяв чи клопотань не направляв, доказів поважності неприбуття у судове засідання 10.11.2022 суду не надав, повідомлений із застосуванням мобільного зв'язку відповідно до його клопотання від 10.11.2022. Відзив на позов до суду не надходив.
Представниця позивачки направила заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала.
Представники третіх осіб подали заяви про розгляд справи без їх участі. Представниця Органу опіки та піклування Переяславської міської ради у заяві підтримала позицію відповідача ОСОБА_2 . Представниця Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради щодо прийняття рішення покладається на розсуд суду.
Судом враховується стала практика Європейського суду з прав людини щодо застосування приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», «Пономарьов проти України» тощо), відповідно до якої учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого судового провадження.
Досліджені судом докази та встановлені обставини:
Відповідно до копії рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14.11.2019 шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.
В зазначеному шлюбі сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 14.12.2016 Кременецьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
Як вбачається з копії постанови Київського апеляційного суду від 16.06.2022 визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до копії довідки №51, виданої ДНЗ №5 м.Кременець від 07.04.2021, позивачка брала активну участь у вихованні сина, відвідувала батьківські збори, брала участь у житті групи. Відповідача, за період відвідування дитиною дошкільного закладу, вихователі не бачили. Лише 09.03.2021 відповідач з'явився в дошкільному закладі і проти волі дитини його забрав.
Про факт викрадення малолітньої дитини 01.06.2021 внесено відомості до ЄРДР, що підтверджується копією витягу від 07.07.2021.
Також, 05.07.2022 позивачка зверталась до ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області з повідомленням про те, що відповідач не виконує рішення апеляційного суду та перешкоджає їй бачитися із дитиною. Дане повідомлення було внесено до ІТС ІПНП №3569 від 05.07.2022 та проводиться перевірка, що підтверджується листом ВП №1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області №Н-10а/з/109/1010/01-22 від 18.07.2022.
Як вбачається з копії інформації Служби у справах дітей та сім'ї Переяславської міської ради №108 від 19.07.2022, малолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . В будинку та прибудинковій території створені умови для проживання відпочинку та дозвілля дитини. ОСОБА_4 забезпечений необхідним одягом, взуттям, засобами гігієни, продуктами харчування.
За заявою позивачки 04.08.2022 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області направлено два виконавчі листи №373/1234/20 (2/373/81/21) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї виконкому Переяславської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини.
10.08.2022 позивачка звернулась із заявою про примусове виконання судового рішення до Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ м.Київ, оскільки відповідач відмовляється в добровільному порядку виконувати рішення суду.
Відповідно до копії повідомлення Переяславського відділу ДВС від 31.08.2022 позивачці повернуто без виконання виконавчий лист №373/1234/20 2/373/81/21, виданий 03.08.2022 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , народженою ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 зазначеної Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Як зазначено в статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частиною 1 статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Оцінка аргументів сторін, доказів.
При дослідженні наданого представницею позивачки висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2021 № 39 на № 07/21 від 18.02.2021, який підписано начальником служби у справах дітей та сім'ї Виконавчого комітету Переяславської міської ради Катериною Лой та адресовано адвокатці Ірині Невмержицькій, судом встановлено, що цей висновок не подавався до органу опіки та піклування та ним не приймалось у зв'язку з цим висновком будь-якого рішення.
При цьому, згідно з абз. 8 п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
При дослідженні Положення про службу у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, затвердженого рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 26.01.2017 № 72-30-VII, встановлено, що ця служба не наділена повноваженнями на вкладення таких висновків
Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в .містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Зважаючи на викладене, служба у справах дітей та сім'ї не мала повноважень направляти зазначений висновок адвокатці, а мала його спрямувати до органу опіки та піклування - виконавчого комітету Переяславської міської ради, який мав би на підставі цього висновку прийняти відповідне рішення.
Отже, висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.02.2021 № 39 одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак є недопустимим у цій справі.
Верховний Суд у постанові від 03.05. 2018 у справі №350/1258/17, зробив висновок, що небажання відповідача добровільно виконати судові рішення щодо визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду в цій частині, є підставою для захисту прав позивача в порядку, визначеному ст. 162 СК України і такий спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам статей 15, 16 ЦК України.
При оцінці наданих судові належних та допустимих доказів встановлено, що рішенням суду, яке набрало законної сили, місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом із матір'ю - ОСОБА_1 . Учасником справи, в межах якої ухвалено це рішення суду, був ОСОБА_2 - відповідач у цій справі. На підставі цього судового рішення відповідачем ОСОБА_4 за місцем проживання матері переданий не був.
Зважаючи на це, з метою належного виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини, задля досягнення якнайкращих інтересів дитини, оскільки відповідач обізнаний із зазначеним судовим рішенням, але не передав дитину за місцем проживання матері, наявні підстави для відібрання дитини і передачі її за місцем проживання, визначеним у відповідному рішенні суду.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає 992,40 гривень сплаченого нею судового збору та 25,85 грн сервісного збору, сплаченого у зв'язку зі сплатою судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, ?
ухвалив:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Відібрати у ОСОБА_2 дитину - ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути (передати) за місцем проживання матері - ОСОБА_1 .
3.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1012 (одна тисяча дванадцять) грн 25 коп.
4.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
5.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6.Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 09.12.2022.
Суддя: Д. В. Свояк