30.11.2022 Справа № 363/3701/20
30 листопада 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Несин Н.С.,
представника позивача Приходько Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольга Борисівна про визнання договору дарування недійсним, -
АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування гаража укладеним 07.06.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 10.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №061- 2008-1131, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 64 372,00 доларів США зі сплатою 12,45% річних за користування кредитом з терміном погашення заборгованості 10.04.2038 року. Крім того, 10.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №061-2008-1132, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 17 780,00 доларів США зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом з терміном погашення заборгованості 10.04.2028 року. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитними договорами №061-2008-1131 від 10.04.2008 року та №061-2008-1132 від 10.04.2008 року, між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки б/н від 11.06.2014 року та договір поруки б/н від 11.06.2014 року. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 17.05.2017 року справа №363/2154/16-ц, позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суму заборгованості у розмірі 48 480,00 доларів США, що за курсом НБУ складає станом на 06.02.2014 року 382 489,47 грн. та судовий збір у розмірі 18 278,92 грн. з кожного. Вказане рішення набрало законної сили 29.05.2017 року.
17.10.2019 року державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тимченко К.І. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60340340 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитними договорами у розмірі 48 480,00 доларів США. В ході виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно - гараж загальною площею 38,1 кв.м., який знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, кооператив індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 . Крім того, під час виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 07.06.2017 року, подарувала вищевказаний гараж ОСОБА_2 , з яким перебуває у родинних зв'язках.
Позивач вважає, що такі дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошових зобов'язань, шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів.
23.11.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання.
13.09.2022 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суту.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просить задовольнити. Крім того, вказала, що подарований гараж належав поручителю ОСОБА_1 , яка в свою чергу подарувала гараж близькому родичу з метою приховання майна.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі. Крім того, сторона відповідача не скористалась своїм правом та не подала до суду відзив на позовну заяві.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, до суду направила лист про розгляд справи у її відсутність.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
17.05.2017 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області, позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитними договорами №061-2008-1131 від 10.04.2008 року та №061-2008-1132 від 10.04.2008 року у розмірі 48 480,00 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за кредитними договорами №061-2008-1131 від 10.04.2008 року та №061-2008-1132 від 10.04.2008 року у розмірі 48 480,00 доларів США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму сплаченого судового збору у розмірі 18 278,92 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 29.05.2017 року.
07.06.2017 року укладено договір дарування гаража між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарований), який зареєстровано в реєстрі за №1779. Відповідно до умов договору дарувальник, розуміючи значення своїх дій щодо безоплатності цієї угоди, без будь-якого примусу, насильства або якихось погроз, подарував, а обдарований, прийняв у дарунок гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , гараж НОМЕР_1 . Вищевказаний гараж розташований на земельній ділянці площею 0,0025 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221810100:01:192:0238. Договір дарування земельної ділянки, на якій розташований гараж, укладається сторонами одночасно з цим договором та посвідчується цим же нотаріусом.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом частини 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування гаража від 07.06.2017 року, АТ «Універсал Банк» посилається на те, що ОСОБА_1 знаючи про рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17.05.2017 року, яким стягнено з неї заборгованість, з метою ухилення від виконання вказаного рішення, без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування, подарувала гараж ОСОБА_2 з яким перебуває у родинних стосунках. Крім того, позивач зазначає підставу для визнання недійсним договору дарування, а саме статтю 234 ЦПК України, оскільки спірний договір дарування нерухомого майна уклали сторони, які є близькими родичами, дії направлені на фіктивний перехід права власності на майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання у майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.
Відповідно до висновку викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц, та Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Згідно до вимог частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено відсутність наміру у ОСОБА_1 створити правові наслідки, обумовлені договором дарування гаража від 07.06.2017 року, а також те, що після укладення вказаного договору ОСОБА_1 продовжує користуватися вказаним гаражем. Крім того, сама лише наявність судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами №061- 2008-1131 від 10.04.2008 року та №061-2008-1132 від 10.04.2008 року, не може бути безумовною підставою для визнання договору дарування фіктивним і визнання його недійсним.
Отже, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, за недоведеністю.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 202, 203, 234, 717 ЦК України, 4, 12, 13, 56, 57, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольга Борисівна про визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 );
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).
Третя особа: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольга Борисівна ( АДРЕСА_4 ).
Суддя О.Д. Рудюк