08.12.2022
Справа № 642/1584/22
Провадження № 2/642/1261/22
08 грудня 2022 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, перевіривши виконання вимог ст.ст. 174-177 ЦПК України, за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ігнатова Дмитра Івановича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ігнатов Д.І. через систему «Електронний суд» звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Перевіривши матеріали позовної заяви, вважаю, що її слід повернути заявнику з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як зазначено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до заяви про розірвання шлюбу додається свідоцтво про реєстрацію шлюбу.
В порушення п. 8 ч. 3 ст.175ЦПК України до позовної заяви не додано оригінал свідоцтва про укладення шлюбу, який після розірвання шлюбу повинен залишатися у матеріалах справи.
Крім того, позовна заява про розірвання шлюбу подана через систему «Електронний суд» та підписана електронним цифровим підписом представником позивача адвокатом Шулікою Андрієм Володимировичем.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Однак, розірвання шлюбу відноситься до спеціальної категорії справ, які мають свої особливості.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», встановлено, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.
Тобто, право на подачу позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню, оскільки Сімейний кодекс України не містить інституту представництва і законодавець підкреслив особливий зміст немайнових сімейних правовідносин, які мають особистий характер.
Водночас суд зазначає, що заборона подання позовної заяви про розірвання шлюбу представником одного з подружжя випливає з ч. 1 ст. 110 СК України та із самої суті спору, проте не виключає участі представника сторін у розгляді справи по суті.
Відповідно, суд звертає увагу на необхідність подання та підписання позовної заяви про розірвання шлюбу саме позивачем, а не представником.
Відповідно до ч. 2ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Однак, згідно ч. 1ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Отже, право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу має лише один з подружжя та волевиявлення особи, щодо розірвання шлюбу є її індивідуальним бажанням, яке залежить від обставин, що склалися під час спільного проживання у шлюбі. Тобто, право на подачу позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню.
В постанові Пленуму ВСУ №11від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.
Таким чином, при зверненні до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, вона має бути підписана особисто позивачем, який діє від свого імені.
Вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, а саме те, що позовну заяву про розірвання шлюбу подано представником позивача, однак сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя, а правила ЦК України про представництво на ці правовідносини не поширюються, а відтак позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, тому суддя приходить до переконання, що позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ігнатова Д.І. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу необхідно повернути особі яка її подала.
Керуючись ст.ст. 175, 185, 258-260, 354 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ігнатова Дмитра Івановича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - повернути особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.В. Вікторов