"13" серпня 2010 р. Справа № 7/62-92
за позовом відкритого акціонерного товариства «Луцький авторемонтний завод», м.Луцьк
до відповідача: підприємця ОСОБА_1
про визнання договорів купівлі-продажу металевих конструкцій та незавершеного будівництвом нежитлового приміщення від 17 жовтня 2003 року недійсними та стягнення 331286,59 грн.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: Антонюк І.С., адвокат (дов. від 16.06.2010р.)
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
В судовому засіданні 12.08.2010р. оголошено перерву до 13.08.2010р. до 10 год. 00хв. для подання додаткових доказі, тощо та необхідністю ознайомлення з матеріалами доповнення до позовної заяви.
Суть спору: позивач - відкрите акціонерне товариство «Луцький авторемонтний завод»звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу металевих конструкцій в кількості 64 шт. та незавершеного будівництвом нежитлове приміщення, яке знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 і значилось за №74, які укладено 17.10.2003р. між підприємцем ОСОБА_1 та колишнім головою правління ВАТ «Луцький авторемонтний завод».
12.08.2010р. представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.
Крім того, представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з підприємця ОСОБА_1 в рахунок ВАТ «Луцький авторемонтний завод»грошові кошти в сумі 331268,59 грн. Заяву про збільшення позовних вимог, просив вважати як додаток до позовної заяви.
Також у зв'язку з поданням доповнення до позовної заяви, позивач просить винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які належать підприємцю ОСОБА_1 в кількості 27 шт. та заборони МРЕВ ДАІ у Волинській області проводити відчуження та перереєстрацію транспортних засобів підприємця ОСОБА_1 в кількості 27 шт.
Зазначена заява до задоволення не підлягає, оскільки судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився у відзиві на позов, позовні вимоги заперечив та просить суд у позові відмовити. В обґрунтування заперечень посилається на норми ст.59, 80, 207, ГПК України, ст. 215 ЦК України та вважає, що договори укладені з дотриманням норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,господарський суд, -
17 жовтня 2003 року між відкритим акціонерним товариством «Луцький авторемонтний завод»(продавець за договором, позивач) та підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач) укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом нежитлового приміщення та Угода №102 купівлі-продажу металевих конструкцій.
Відповідно до умов Договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом нежитлового приміщення від 17 жовтня 2003 року продавець зобов'язався передати у власність покупцю незавершене будівництвом нежитлове приміщення збудоване згідно довідки, виданої Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 17.10.2003 року, на 35 відсотків готовності, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість незавершеного будівництвом об'єкту на умовах та в порядку, визначеному зазначеним договором.
Відповідно до умов Угоди купівлі-продажу№102 від 17 жовтня 2003 року продавець зобов'язаний передати у власність покупцю металеві конструкції у кількості 64 шт., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість металоконструкцій на умовах та в порядку, визначеному зазначеним договором.
У позовній заяві позивач вказує, що вищевказані договори укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вони мають бути визнані недійсними.
Позивач доповнив свої позовні вимоги та просить стягнути з ПП ОСОБА_1 в рахунок ВАТ «Луцький авторемонтний завод»грошові кошти в сумі 331 268, 59 грн. (триста тридцять одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень 59 коп.).
Матеріалами справи встановлено, що господарським судом вже розглядалася справа про визнання недійсними оспорюваних договорів.
Однак, господарськими судами, як апеляційною так і касаційною інстанціями у задоволенні позову про визнання недійсних Договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом приміщення від 17.10.2003 року та Угоди купівлі-продажу №102 від 17.10.2003 рок.
Оцінивши надані сторонами докази по справі, заслухавши пояснення, доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.4 Перехідних положень Цивільний кодексу України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
В зв'язку з цим суд при вирішенні даного спору застосовує як норми Цивільного кодексу України так і норми Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент вчинення правочинів.
У відповідності до статті 4 ЦК УРСР підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, в тому числі, договори.
Згідно ст. 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" N 02-5/111 від 12.03.1999р. вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення при укладанні договорів законодавства та статуту при укладенні договорів купівлі-продажу металоконструкцій та незавершеного будівництвом нежитлового приміщення.
Доводи Позивача стосовно того, що вказані договори повинні бути визнані недійсними в зв'язку з перевищенням Головою правління повноважень, визначених в Статуті, а затвердження таких договорів Спостережною радою не відбулося, суд не приймає до уваги з наступних підстав:
- Оскільки статутом передбачено лише затвердження угод, а не їх укладення, недодержання встановленого установчими документами порядку їх затвердження не може бути підставою для визнання угоди, яка у подальшому не затверджена Спостережною радою, недійсною. Недодержання такого порядку може бути лише підставою для відповідальності голови правління перед загальними зборами товариства.
- Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Однак, Позивачем не доведено обізнаність Відповідача про наявність можливих перешкод для укладання 17.10.2003 року договорів купівлі-продажу незавершеного будівництвом приміщення та купівлі-продажу металоконструкцій.
Згідно ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Висновок експертизи від 17.05.2006 р., який Позивач надає в якості доказу фактичної вартості предметів продажу, складено значно пізніше дати оспорюваних договорів, а тому не може слугувати відповідним доказом обізнаності Відповідача.
Не обґрунтована вимога Позивача і про стягнення матеріальної шкоди, завданої саме ВАТ «Луцький авторемонтний завод».
Вироком Луцького міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року, на який посилається Позивач, встановлено та визнано винним у вчиненні злочину ОСОБА_3 Вина Відповідача у завданні матеріальної шкоди Позивачу не встановлена.
Ст. 28 Кримінально-процесуального кодексу передбачено, що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно, питання відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3, повинно вирішуватись Позивачем в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, у позові відкритого акціонерного товариства «Луцький авторемонтний завод»слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 153 Цивільного кодексу Української РСР, ст.1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя М. С. Шум
Дата виготовлення повного
тексту рішення 13.08.2010р.