Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
16.08.2010Справа №2-32/3525-2010
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Приватного підприємства «Лаки Стар 2005» (99046, АР Крим, м. Севастополь, пр. Перемоги, 13, к. А ідентифікаційний код 33450223)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська 31-А/пров. Гренажний, 2 ідентифікаційний код 33077206)
Про стягнення 6 370, 48 грн.
За участю представників:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Обставини справи: Приватне підприємство «Лаки Стар 2005» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» про стягнення 6 370, 48 грн., у тому числі 6 309, 80 грн. суми основного боргу, 60, 68 грн. -3% річних.
Ухвалою господарського суду від 09.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.07.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 20.07.2010р. розгляд справи відкладено на 16.08.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 - рекомендованою поштою.
1208.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжних доручення на загальну суму 6 309, 79 грн. оплати основного боргу. Та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника .
Суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд -
01.09.2009 року між Приватним підприємством «Лаки Стар 2005» (Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декоста» (Покупець) (відповідач) був укладений Договір поставки №42 (а.с. 15-17).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити товар згідно з заявкою Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах договору.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що право власності на товар від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін товарної ( товарно-транспортної) накладної або інших документів, що мають юридичну силу.
Згідно з пунктом 5.6 Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту поставки.
Строк дії Договору закріплений пунктом 10.1 Договору та становить з моменту підписання та до 31.12.2009р. Дія Договору щорічно автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію Договору за 30 календарних днів до дня закінчення його дії. ( пункт 10.2 Договору).
Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.
На виконання умов Договору за період з 10.09.2009р. по 25.02.2010р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 390, 75 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними ( а.с. 19-42).
Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами Покупця у накладних та печатками у зазначених накладних.
Частина товару була повернута відповідачем відповідно до поворотних накладних на загальну суму 975, 17 грн. ( а.с. 43-48).
У підтвердження обов'язків за Договором відповідачем отриманий товар був частково оплачений в розмірі 21 105, 78 грн., що підтверджується виписками банку на вказану суму ( а.с. 49-55).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 6 309, 80 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, сума заборгованості в розмірі 6 309, 80 грн. належним чином підтверджена матеріалами справи.
12.08.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжних доручень № 5400 від 13.07.2010р. на суму 1000, 00 грн., № 5419 від 14.07.2010р. на суму 1000,00 грн., № 5508 від 20.07.2010р. на суму 1000,00 грн., № 5537 від 21.07.2010р. на суму 3309, 79 грн., а всього на суму 6 309, 79 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана заборгованість погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (06.07.2010р. згідно штампу поштового відділення на конверті).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 6 309, 79 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена .
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 60, 68 грн.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних за період з 11.03.2010р. по 06.07.2010р. в розмірі 60, 68 грн. підтверджується матеріалами справи ( 6 309, 80 грн. х 117 днів прострочення х 3%/365 = 60, 68 грн.) та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декоста» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська 31-А/пров. Гренажний, 2 ідентифікаційний код 33077206) на користь Приватного підприємства «Лаки Стар 2005» (99046, АР Крим, м. Севастополь, пр. Перемоги, 13, к. А ідентифікаційний код 33450223) 0, 01 грн. заборгованості, 60, 68 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.
4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.