11 серпня 2010 р. № 5020-5/387
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргиФілії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" Туристсько-оздоровчий комплекс "Крим"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2010
у справігосподарського суду м. Севастополя
за позовомфізичної особи -підприємця ОСОБА_4
доКримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур в особі філії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" Туристсько-оздоровчий комплекс "Крим"
проспонукання до укладення договору оренди
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:ОСОБА_5- дов. ВМІ № 801684 від 03.11.2009
від відповідача:Роденко Н.О. -дов. від 09.08.2010 № 326/01-р
Рішенням від 15.02.2010 господарського суду м. Севастополя позовні вимоги задоволено. Визнано дійсним договір оренди № 02/09 від 05.06.2009.
Постановою від 23.03.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду рішення від 15.02.2010 господарського суду м.Севастополя залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Не погоджуючись з судовими рішеннями філії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" Туристсько-оздоровчий комплекс "Крим" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати посилаючись на те, що господарськими судами порушенні норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 220, 631,640 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 05.06.2009 Кримське ЗАТ "Кримтур" у особі Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" Туристсько-оздоровчий комплекс "Крим", орендодавець, та ФОП ОСОБА_4, орендар, уклали договір оренди №02/09, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення ресторану філії Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" Туристсько-оздоровчий комплекс "Крим", загальною площею 700кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, 46.
Пунктами 1.6 та 2.1 сторони встановили строк дії договору з 15.06.2009 по 16.06.2014 та визначили, що орендар щомісячно, до 5-го числа поточного місяця, сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Туристсько-оздоровчий комплекс "Крим" у розмірі 5000,00 грн.
Оскільки, спірні правовідносини виниклі з приводу оренди майна, то вони регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України .
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Дана норма кореспондується зі ст. 759 Цивільного кодексу України.
За ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Господарський суд встановив, що орендоване позивачем майно є нерухомим майном, тому на підставі ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, договір оренди вказаного майна підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановив господарський суд, сторони за договором досягли домовленості за всіма істотними умовами договору нерухомого майна, зокрема, встановили конкретне майно, яке є предметом оренди, а також домовились про порядок та строки внесення орендної плати, яку позивач своєчасно сплачував.
За ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218, 220 Цивільного кодексу України.
За ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже, господарські суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позовних вимог.
Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено право позивача змінити предмет або підставу заявленого позову, то відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Таким чином, заявою про зміну позовних вимог, позивач змінив тільки предмет позову. Обставини, якими обґрунтовувалися як первинні позовні вимоги, так і змінені позовні вимоги, залишилися незмінними.
Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 23.03.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №5020-5/387 залишити без змін.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко