05 серпня 2010 р. № 16/634
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргисільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке"
на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р.
у справі
господарського суду№ 16/634
Хмельницької області
за позовомОСОБА_1
досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -стягнення 222930,00грн., з яких 152588,00грн. частки вартості майна товариства, 61187,00грн. інфляційних нарахувань та 9155,00 грн. -3% річних.
ОСОБА_1, паспорт № НОМЕР_1
ОСОБА_2 дов. б/н від 01.07.2010
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" про стягнення 135190,74грн., з яких 100973,00грн. вартість частки майна товариства, 30292,50грн. інфляційних нарахувань та 3925,24грн. 3% річних.
У клопотанні про збільшення позовних вимог від 09.02.2010р. позивач просив стягнути 222930,00грн., з яких 152588,00грн. частки вартості майна товариства, 61187,00грн. інфляційних нарахувань та 9155,00грн. 3% річних, а також просив стягнути судові витрати.
Позовні вимоги були вмотивовані добровільним виходом 31.08.2006 позивача ОСОБА_1 із складу учасників СТОВ "Коричинецьке", яке повинно було виплатити його частку вартості майна товариства пропорційно до частки у статутному фонді 11,63% в термін до 30.11.2007, а оскільки виплата здійснена не була, то позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.03.2010р. (суддя Магера В.В.), залишеним без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 ( головуючого судді Майора Г.І., суддів Горшкової Н.Ф., Філіпової Т.Л.) позов задоволено: стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" на користь ОСОБА_1 152588 грн. його частки вартості майна товариства, 61187 грн. інфляційних нарахувань, 9155 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В касаційній скарзі СТОВ "Коричинецьке" наполягає на тому, що позивач не вносив у статутний фонд частину належного йому майнового паю, грошові кошти не були внесені у статутний капітал товариства, свідоцтво (майновий сертифікат) позивачеві не видавався.
Порушенням норм процесуального права заявник вважає безпідставне посилання судів на висновок судово-економічної експертизи від 16.12.2009, оскільки цим висновком встановлена вартість чистих активів СТОВ "Коричинецьке" станом на 01.01.2007р., в той час як заявник вийшов із учасників товариства заявою від 31.08.2006, і саме на цю дату необхідно визначати вартість чистих активів товариства. Крім того, експертом невірно визначено чисті активи товариства і не враховано майнові зобов'язання товариства.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу відхилити, оскільки його право власності на майновий пай на суму 6326 грн. підтверджується свідоцтвом серія ХМДР № 012422 від 09.08.2001, виданим Коричинецькою сільською радою, майнові внески внесені повністю.
Щодо висновку судово-економічної експертизи ОСОБА_1 зазначає, що експертиза була проведена за ініціативою суду, і саме голова СТОВ "Коричинецьке" винний у тому, що він не надав необхідні для проведення експертизи первинні та бухгалтерські документи, тому експертиза проведена за наявними матеріалами.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, установчим договором про створення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке", укладеного на установчих зборах від 27.10.1999р. та зареєстрованого Деражнянською районною державною адміністрацією 05.11.1999р., визначено, що засновниками та учасниками СТОВ "Коричинецьке" виступають громадяни - члени колективно-дольового товариства ім. Лесі Українки с. Коричинці, що реорганізується. Відповідно до підпункту 12 пункту 17 вищевказаного установчого договору для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів його учасників створюється статутний фонд у розмірі 43000,00грн. Частка ОСОБА_1 у статутному фонді на час створення складає 3000,00 грн., що становить 6,98% статутного капіталу товариства.
Статут СТОВ "Коричинецьке" зареєстровано Деражнянською районною державною адміністрацією 05.11.1999р. за № 338.
11.08.2004 Деражнянською районною державною адміністрацією на підставі рішення зборів учасників СТОВ "Коричинецьке" від 30.06.2004р. зареєстровано внесені зміни та доповнення до статуту СТОВ "Коричинецьке". Підпунктом 13.2.8 пункту 13 статуту СТОВ "Коричинецьке" (в редакції 2004 року) встановлено, що ОСОБА_1 має частку в статутному фонді 5000,00 грн., що становить 11,63%.
Рішенням зборів учасників СТОВ "Коричинецьке" від 10.04.2007р., у зв'язку з виходом на пенсію ОСОБА_1, задоволено його заяву від 31.08.2006р. про вихід зі складу учасників товариства.
Відповідно до розрахунку СТОВ "Коричинецьке" нарахування ОСОБА_1 дивідендів за 2000-2006 роки сума до виплати становила 39480,00грн.
Однак, відповідач належним чином та відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" виплату вартості частини майна товариства ОСОБА_1 повністю не здійснив, оскільки сплатив лише 15 000,00грн., про що свідчать видаткові касові ордери №128 від 08.04.2008р., №347/а від 10.11.2007р., № 33 від 08.02.2008р. Крім того, під час розгляду справи судом встановлено факт виплати позивачу ще 5000 грн. Отже, відповідач виплатив позивачу вартість частини майна товариства на загальну суму 20 000,00грн.
Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно виходили із частини 3 статті 148 Цивільного кодексу України, згідно з якою спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Аналогічну норму містить і пункт 8.8 Статуту СТОВ "Коричинецьке".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства (п.1 ст. 66 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Основні права та обов'язки учасників господарських товариств визначені у статтях 10, 11 Закону України "Про господарські товариства" та статтях 116, 117 Цивільного кодексу України.
Згідно з підпунктами "б", "в" статті 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право: брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства.
Відповідно до частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом, що встановлено абз. 3 ч. 2 статті 148 ЦК України.
Згідно з пунктами 8.1, 8.2, 8.5, 8.6 статуту СТОВ "Коричинецьке" (в редакції 2004 року) учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. Учасник, який виходить з товариства, має право одержати вартість майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства. Вартість майна, що виділяється учасникові, оцінюється згідно із балансом товариства.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Згідно з пунктом 8.6 статуту СТОВ "Коричинецьке" (в редакції 2004 року) виплата учаснику його частки, видача майна, що видається проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Відповідно до пункту 30 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Таким чином, суди правильно визначили, що відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Однак, встановлюючи вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачеві, суди припустились порушень норм процесуального законодавства, що призвело до прийняття передчасного рішення.
За ініціативою господарського суду було призначено судово-економічну експертизу, з Висновку якої №5064/11058 від 16.12.2009р.судом встановлено, що частка майна, яка пропорційна внеску до статутного фонду СТОВ "Коричинецьке", та яка підлягає виплаті виключеному учаснику товариства ОСОБА_1 станом на 01.01.2007р. становить 172588,00грн., яка складається з 5000,00грн. вартості частки у статутному капіталі товариства, 164099,00грн. вартості частки у додатковому капіталі товариства та 3489,00грн. частки нерозподіленого прибутку товариства.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до СТОВ "Коричинецьке" із заявою про вихід зі складу учасників товариства 31.08.2006р. Дана заява мала бути розглянута на протязі трьох місяців, тобто до 30.11.2006р., відтак повний розрахунок з позивачем мав бути проведений до 30.11.2007р., а як встановлено судами, відповідач у 2007-2008 роках сплатив позивачу лише суму 20 000,00грн.
Проте, при розгляду справи по суті судами не враховано приписи ст.54 Закону України "Про господарські товариства" та пункт 28 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до яких учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органам зв'язку.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до СТОВ "Коричинецьке" із заявою про вихід зі складу учасників товариства 31.08.2006р., проте у висновку судово-економічної експертизи, з чим погодились суди при вирішенні справи, зазначено, що розрахунок вартості майна проведено за наявними у матеріалах справи документами станом на найближчу звітну дату, тобто на 01.01.2007 року, а не на день подачі заяви 31.08.2006 про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.
Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.
Посилання позивача ОСОБА_1 та судового експерта на те, що відповідач СТОВ "Коричинецьке" не надав відповідні бухгалтерські документи станом на 31.08.2006, не позбавляє позивача належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із судами попередніх інстанцій, які керувались ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а посилання відповідача на скрутний матеріальний стан товариства не є правовою підставою для відмови у цій частині позову.
Однак, від встановлення дійсної вартості частки позивача у чистій вартості активів майна товариства на день виходу із товариства залежить і сума інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке", оскільки судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, а тому прийняті рішення і постанова є передчасними, що дає підстави для їх скасування та направлення справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Коричинецьке" задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р. у справі № 16/634 та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.03.2010 скасувати.
Справу № 16/634 направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Постанова не підлягає повторному касаційному оскарженню.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська