05 серпня 2010 р. № 2/393-25/353-31/317
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
судді:Першиков Є.В.
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали
касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербір"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р.
у справі
господарського суду № 2/393-25/353-31/317
міста Києва
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербір"
доакціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -стягнення 247 660,44грн.
Хурсевич В.А. дов. б/н від 21.07.2010
Рачинський В.А. дов. № 1 від 16.02.2009
Розпорядженням № 02.03-10/484 від 29.07.2010 змінено склад колегії суддів у справі № 2/393-25/353-31/317, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
Справа розглядалась судами неодноразово.
У листопаді 2007 року ТОВ “Інтербір” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства неустойки (пені) в сумі 246741,44 грн. та 919 грн. вартості невиконаної роботи.
27.12.2007 ТОВ "Інтербір" звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, згідно з якою просив суд стягнути з відповідача уточнену пеню в сумі 510306,16 грн. та 100939,68 грн. вартості невиконаної роботи.
19.11.2007 Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство - відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про визнання недійсними пп. пп. 9.1, 9.3 та 9.4 Договору субпідряду № 03/06 від 24.04.2006, якими встановлено відповідальність сторін, в тому числі пункту 9.1, яким встановлено, що за порушення строків виконання робіт субпідрядник сплачує підряднику пеню в розмірі 1% від вартості робіт за цим договором за кожен день прострочення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.2007 первісний позов було задоволено в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову про визнання частково недійсним договору відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 рішення Господарського суду м. Києва від 10.01.2008 змінено в частині стягнення пені, пеню визнано такою, що підлягає зменшенню судом та стягнуто її в сумі 255153,00 грн., в решті рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2008 рішення судів змінено, постановлено: відмовити в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 100939,68 грн.; рішення судів попередніх інстанцій скасовані в частині первісних позовних вимог про стягнення пені з передачею справи на новий розгляд в цій частині; в решті рішення та постанову залишено без змін.
Під час нового розгляду справи ТОВ "Інтербір" подало уточнення позовних вимог, в яких позивач на підставах неналежного виконання договору субпідряду та на підставі ст.883 Цивільного кодексу України уточнив основний борг за невиконані субпідрядні роботи в сумі 82123,68 грн.
Оскільки у задоволенні зустрічного позову Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства про визнання недійсними пп. 9.1, 9.3 та 9.4 Договору субпідряду № 03/06 від 24.04.2006 було відмовлено, з чим погодився Вищий господарський суд України, то під час нового розгляду справи зустрічні позовні вимоги не розглядалися.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2008 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства на користь ТОВ "Інтербір" 187710,00 грн. неустойки та 82123,68 грн. збитків від оплачених, але невиконаних робіт, і судові витрати. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 за апеляційною скаргою Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства рішення господарського суду м. Києва скасоване в частині стягнення 82123,68 грн. збитків, а в частині стягнення 183710,00 грн. неустойки залишено без змін, розподілені судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2009 за касаційною скаргою Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства судові рішення судів попередніх інстанцій скасовані і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач ТОВ "Інтербир" 05.10.2009 звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про уточнення позовних вимог , в якій просив суд стягнути прямі збитки в сумі 120751,92 грн. та 510306,16 грн. пені.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.01.2010 по справі № 2/393-25/353-31/317 ( суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено частково: з акціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" стягнуто на користь ТОВ “Інтербір” 120751,92 грн. збитків, 120 751,92 грн. пені, витрати по сплаті держмита в розмірі 6 933,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 (головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Рєпіної Л.О., Євгафової Є.П.) за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" Рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2010 по справі скасовано та прийнято нове, яким в позові ТОВ "Інтербір" до АТ "Київське міжобласне спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне акціонерне товариство" про стягнення 120751,92 грн. збитків та 510306,16 грн. пені відмовлено, розподілено судові витрати.
Не погоджуючись із Постановою Київського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербір" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 скасувати, а Рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2010 по справі залишити в силі.
ТОВ "Інтербір" в касаційній скарзі наполягає на наявності та доведеності збитків, наявності права позивача на стягнення неустойки ( пені) по Договору, законності та чинності умов договору.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що на підставі укладеного між сторонами договору субпідряду № 03/06 від 24.04.2006 р. на ремонтні роботи покрівлі та зенітних ліхтарів будинку № 7/10 по вул. Лютеранській в м. Києві відповідач зобов'язався виконати передбачені Договором роботи до 01.09.2006 р.
Позивачем перераховано аванс на загальну суму 197 466 грн., однак роботи на цю суму не виконано в строк до 01.09.2006 р. Порушення відповідачем строків виконання робіт за період з 02.09.2006 р. по 13.08.2007 р. становить 345 днів, отже на підставі п. 9.1 Договору стягненню підлягає пеня. Крім цього, відповідачем не виконано роботи по герметизації світлових ліхтарів та ремонту світлових вікон на суму 919 грн., яку позивач просив також стягнути.
Позивач неодноразово змінював позовні вимоги, останньою заявою від 05.10.2009 про уточнення позовних вимог просив суд стягнути збитки в сумі 120751,92 грн. та 510306,16 грн. пені.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення 120751,92 грн. збитків, 120751,92 грн. пені, встановив, що підтверджено прострочення відповідачем виконання робіт й порушення п. 3.1 Договору, які не закінчено до 01.09.2006. Факт прострочення зобов'язань відповідачем підтверджується і актом контрольного обміру від 20.04.2007 р., яким встановлено, що на об'єкті по вул. Лютеранській, 7/10 замінено металеву покрівлю площею 1400 м2, станом на 20.04.07 залишилось замінити 788 м2 металевої покрівлі. Місцевий суд виходив з того, що невиконаною залишилась частина обсягу робіт за Договором.
Як підтверджено банківськими виписками, позивачем сплачено за Договором загальну суму 261 572 грн..
При перевірці розрахунків сторін, локальних кошторисів і довідок про вартість виконаних робіт, місцевий суд на підставі ст.ст. 530, 624, 883 ЦКУ дійшов висновку, що збитки позивача у вигляді попередньо оплачених, але не виконаних робіт власними і залученими силами склали 120751,92 грн.
Крім цього, місцевим судом встановлено, що прострочення відповідача починається з 02.09.2006 р., тобто з наступного дня від кінцевого терміну виконання (01.09.2006 р.) і триває до 13.08.2007, становить 345 днів, за що позивач нарахував відповідачу пеню за шість місяців на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сума пені становить 510 306,16 грн., однак, з врахуванням положень ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України, місцевим судом визнано за доцільне зменшити розмір неустойки до 120751,92 грн. розміру збитків.
Апеляційний суд, повторно розглядаючи справу в повному обсязі в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився з висновками суду першої інстанції.
Вирішуючи справу по суті, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 883 ЦКУ за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ "Інтербір" просив стягнути 120751 грн. збитків у вигляді попередньо оплачених, але невиконаних відповідачем робіт. Апеляційним судом встановлено, що позивачем на власний ризик здійснено передоплату по Договору на суму 197466 грн. всупереч порядку, визначеного ст. 4 Договору, згідно з яким розрахунок із субпідрядником підрядник повинен здійснити протягом 5 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі повного обсягу виконаних робіт. Отже сума в розмірі 120751 грн. є авансом, а не збитками.
Позивачем не надано доказів на підтвердження витрат, які було здійснено ним для виконання робіт, які не було виконано відповідачем за Договором.
Щодо вимог позивача стягнути з відповідача на підставі ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеню в розмірі 510 306,16 грн. за шість місяців за порушення строків виконання робіт з вини відповідача - субпідрядника, апеляційний суд виходив з того, що за Договором останній сплачує підряднику пеню в розмірі 1 % від вартості робіт за цим Договором за кожний день затримки на підставі п. 9.1 Договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує встановлену договором або законом неустойку.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На цих підставах апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим судом не було взято до уваги правову природу пені, як різновиду неустойки, й безпідставно стягнуто з відповідача пеню в розмірі 120751,92 грн. з врахуванням зменшення за ініціативою суду, оскільки у відповідача відсутнє перед позивачем грошове зобов'язання за Договором.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Інтербір", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а апеляційним судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербір" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010р. у справі № 2/393-25/353-31/317 залишити без змін.
Постанова не підлягає повторному касаційному оскарженню.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська