ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
07 червня 2010 року 09:09 № 2а-5478/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Богунському районі м. Житомира
до Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
про стягнення заборгованості в сумі 22 367,63грн.
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача - не з'явився
встановив:
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»в особі філії державного підприємства «Укрвійськбуд»75-Управління начальника робіт про стягнення на користь управління Пенсійного фонду Україна в Богунському районі м. Житомира заборгованості в сумі 22 367,63 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідач у строк, визначений ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»самостійно не сплатив суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 22 367,63 грн.
Позивач, в судове засідання не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином попереджався про дату час та місце судового засідання належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Філію Державного підприємства «Укрвійськбуд»75-Управління начальника робіт, філія не є юридичною особою, а являється структурним підрозділом Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд».
Відповідно до ст.95 Цивільного кодексу України та ст. 64 Господарського кодексу України, юридичні особи (підприємства) мають право створювати поза її місцезнаходженням відокремлені підрозділи, філії з передаванням їм всіх або частини функцій головного підприємства і діють на основі Положення затвердженого головним підприємством.
Таким чином, філіям законодавством дозволено ряд функцій, що притаманні юридичним особам (підприємствам), які їх створили.
Разом з цим, чинне законодавство покладає на філії, відокремлені структурні підрозділи юридичних осіб і певні обов'язки, передбачені положеннями ст.ст. 11, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких за філіями та відокремленими структурними підрозділами підприємств закріплюють статус страхувальника та платника страхових внесків з часу взяття на облік в органах Пенсійного фонду України.
Особами, відповідальними за погашення недоїмки, є підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії -стосовно утворених ними філій, представництв, осередків та інших відокремлених підрозділів, відповідно до ч. 7 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності з вищезазначеним, належним Відповідачем є, Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» код ЄДРПОУ 24971300 в особі філії державного підприємства «Укрвійськбуд»75-Управління начальника робіт, яка зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058.
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія, тобто юридична особа.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Статтею 1 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вказаної статті страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 статті 15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.
Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, Відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.
Відповідно до довідки № 8197/04 станом на 12.05.20210 року за Відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".
Частиною 6 статті 19 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
У відповідності до вищенаведених норм розрахована сума страхових внесків, що не сплачена Відповідачем з грудня 2009 року по лютий 2010 року становить 22 367,63 грн..
Наведенні розрахунки відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та Відповідачем не спростовані.
Наявність у Відповідача вказаної заборгованості підтверджується наведеним Позивачем розрахунком, власними розрахунками підприємства, корінцем вимоги № ю 1758 від 18.03.2010 року.
Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 23 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 3 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Заборгованість Відповідачем згідно вимоги № Ю-1758 від 18.03.2010 року про сплату боргу в сумі 359 377,56 грн. сплачена частково.
Заборгованість Відповідача, яка несплачена згідно вимоги № Ю -1758 від 18.03.2010 року на суму 359 377,56 грн. станом на час розгляду спору складає 22 367,63 грн.
Станом на день розгляду спору вказана заборгованість, Відповідачем не сплачена і не оскаржена.
Частиною 3 статті 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Беручи до уваги до уваги те, що сума страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 22 367,63 грн. Відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується Розрахунком суми про стан заборгованості станом на 31.03.2010 року, доказів погашення Відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а Відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені Позивачем з Відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
Позов Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира задоволити.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»в особі філії державного підприємства «Укрвійськбуд»75-Управління начальника робіт заборгованість в сумі 22 367 (двадцять дві тисячі триста шістдесят сім грн.) 63 коп., а саме кошти в сумі 20 906,22 грн. на р/р 25602301647 та кошти у сумі 1461,41 грн. на р/р 25601301647 в ЖОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 311647, код 20404900.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко