ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 38/30
м. Київ
09 червня 2010 року 14:55 № 2а-976/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
суддів: Кузьменка В.А.
Степанюка А.Г.
при секретарі судового засідання Деруга Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_2
до Міністерства закордонних справ України;
Міністерства внутрішніх справ України
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_2,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: Притула О.Г. - за довіреністю,
від третіх осіб: не з'явились
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 від 19.11.2009 року; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства закордонних справ України щодо нездійснення підготовки подання про втрату громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 громадянства України; - зобов'язати Міністерство закордонних справ України підготувати подання про втрату громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 громадянства України і разом з необхідними документами надіслати їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 від 19.11.2009 року; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо нездійснення підготовки подання про втрату громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 громадянства України; - зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати подання про втрату громадянами України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 громадянства України і разом з необхідними документами надіслати їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявністю, на думку Позивача, у громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подвійного громадянства порушуються його права, як порядного громадянина України. Відповідачі будь-яких дій по заяві Позивача щодо підготовки матеріалів на втрату цими громадянами громадянства України не вчинили, чим порушили Закони України "Про громадянство України" та "Про звернення громадян". Просить позов задоволити в повному обсязі.
Відповідачі позов не визнали, в своїх запереченнях зазначили, що діють у відповідності з чинним законодавством України в сфері набуття та втрати громадянами громадянства України. Звернення ОСОБА_2 опрацювали та надали відповідну відповідь. Підстав для задоволення позову не вбачають.
Треті особи в судове засідання не з'явились.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звертався із заявою від 19.11.2009 року до Міністерства закордонних справ України, в якій зазначав, що громадянка ОСОБА_3 паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 та громадянин ОСОБА_4 паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 являються одночасно громадянами Російської Федерації, що підтверджується відповіддю на запит ОСОБА_2 військової прокуратури Санкт-Петербурзького гарнізону та Федеральної міграційної служби Російської Федерації, а тому, на його думку, дані обставини є підставою для втрати вищенаведеними громадянами громадянства України і Міністерство закордонних справ України має надати розпорядження про підготовку подання про втрату цими особами громадянства України і разом з необхідними документами надіслати його на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.
З аналогічною заявою від 19.11.2009 року Позивач звертався і до Міністерства внутрішніх справ України.
Міністерство закордонних справ України своїм листом №71/ВГ/19-532/3-113-09 від 21.12.2009 року повідомило заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про громадянство України" Міністерство закордонних справ України та дипломатичні і консульські установи України за кордоном здійснюють свої повноваження по оформленню припинення громадянства України стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном. Постійне проживання за кордоном - наявність у громадянина України, який проживає за кордоном, дозволу компетентних органів України щодо виїзду на постійне місце проживання за кордон або залишення на постійне місце проживання за кордоном. Однією з умов оформлення дозволу на виїзд на постійне місце проживання за кордон є зняття з реєстраційного обліку в Україні та здача паспорта громадянина України (п. 38 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС від 15.06.2006 р. № 600, п.5.2. та п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне місце проживання за кордоном, затвердженого Наказом МЗС від 22.11.1999 р. №201). Оскільки громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають паспорт громадянина України, то звернення ОСОБА_2 було передано у відповідності з ст. 24 Закону України "Про громадянство України" до Міністерства внутрішніх справ України - як до органу, який має повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та підпорядкованих йому органів.
В судовому засіданні Позивач не заперечував проти такої позиції Відповідача - 1.
Міністерство внутрішніх справ України за фактами неодноразових звернень ОСОБА_2 здійснювало перевірку, в ході якої було встановлено, що за даними адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУ МВС України в м. Києві громадянка ОСОБА_3 прибула до м. Києва на постійне місце проживання з Російської Федерації у січні 1995 року. Була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, потім АДРЕСА_1. Знята з реєстраційного обліку 04.07.2003 у зв'язку з вибуттям до м. Одеси. Визнана громадянкою України рішенням УГПтаІС ГУМВС України в м. Києві від 07.06.2002 року у відповідності з п. 3 ст. 3 Закону України "Про громадянство України".
ОСОБА_4 отримав громадянство України на підставі клопотання батька ОСОБА_8 від 12.09.1993 року, про що видано довідку консульського Управління Міністерства закордонних справ України від 30.09.1993 року №539/1-9473-93 про належність його до громадянства України. У 2004 році прибув з м. Києва до смт. Буча на постійне проживання.
В зв'язку з перевіркою факту можливої належності громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до громадянства Російської Федерації, Міністерство внутрішніх справ України листом № 49/5-615 від 27.01.2009 р. здійснило запит до Управління Федеральної міграційної служби по м. Санкт-Петербургу, проте, як пояснив у судовому засіданні представник Відповідача - 2, відповіді по теперішній час Міністерство не отримало. Тому на даний час, правові підстави для оформлення подання про втрату громадянства громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відділі ГІРФО ГУ МВС України відсутні.
Відмовляючи Позивачу у задоволенні його позовних вимог, суд виходив зі слідуючого.
Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує на бездіяльність Відповідачів, а саме невнесення подання про втрату громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 громадянства України.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Позивач у судовому засіданні не довів, яким саме чином порушується його право наявністю чи то відсутністю громадянства України у громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та який вплив на реалізацію його прав, свобод чи інтересів мало б подання Відповідачів про втрату вищезазначеними особами громадянства України.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з нормами Закону України "Про звернення громадян", звернення Позивача не залишилось поза увагою Відповідачів, що підтверджується листом МЗС України від 30.11.2009 № 71/ВГ/19-532/3-113-09, 21.12.2009 №71/ВГ/19-532/3-113-09, листом МВС України від 08.12.2009 №49/5-С-1824, від 29.01.2010 №49/5-С-22, С-112, Висновком службової перевірки від 11.02.2009, Висновком за фактом звернення ОСОБА_2 від 12.02.2009, листом МВС від 08.05.2009 №49/5-3569, листом МЗС України від 26.05.2009 №71/ВГ/14-532/2-70-09, запитом МВС України до ФМС Росії від 27.01.2009 №49/5-615.
В той же час, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про громадянство України" визначені підстави і порядок набуття та припинення громадянства України та повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
Ці органи здійснюють свої повноваження виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безсторонньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та визнала їх такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства -відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Шейко Т.І.
судді: Кузьменко В.А.
Степанюк А.Г.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -14.06.2010