вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про призначення експертизи
"06" грудня 2022 р. Справа№ 910/3300/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Цуцол О.Г.
від відповідача: Пащенко М.В.
розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" про призначення комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи
при розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз", м. Івано-Франківськ
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 (повний текст складено 04.04.2022)
у справі № 910/3300/21 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз", м. Івано-Франківськ
до Антимонопольного комітету України, м. Київ
про визнання частково недійсними пунктів 1, 2 і 15 рішення від 24.12.2020 №810-р,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/3300/21 в позові Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (далі - Товариство, Позивач) до Антимонопольного комітету України (далі - АМК України, Відповідач) про визнання недійсним та скасування в частині рішення №810-р від 24.12.2020 відмовлено.
05.04.2022 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/3300/21 , в якій Товариство просить прийняти до провадження його апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у даній справі та постановити нове рішення, яким позов Товариства задовольнити повністю.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2022 апеляційна скарга Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/3300/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючий суддя, суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3300/21.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/3300/21 до надходження матеріалів справи.
24.05.2022 матеріали справи № 910/3300/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/3300/21, справу призначено до розгляду на 26.07.2022 о 15 год. 00 хв.
11.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
20.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи.
У судовому засіданні 26.07.2022 оголошено перерву у справі №910/3300/21 до 15 год. 00 хв. 27.09.2022.
22.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про призначення комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коробенка Г.П. з 26.09.2022 по 30.09.2022, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/3300/21 призначено на 01.11.2022 о 15 год. 15 хв.
З огляду на увільнення головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 31.10.2022 по 18.10.2022 у зв'язку з участю в ДФТГ, судове засідання 01.11.2022 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 у справі № 910/3300/21 призначено на 06.12.2022 о 16 год. 00 хв.
В судовому засіданні 06.12.2022 колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання про призначення судової експертизи, заслухавши думку представників позивача та відповідача, дійшла висновку про його задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
У відповідності до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно з ч.1 ст.100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Таким чином, необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані яких потребують спеціальних знань.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі №908/2261/17.
Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експерта, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 810-р від 24.12.2010 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині, яка стосується позивача.
Так, рішенням Антимонопольного комітету України №810-р, зокрема, визнано групу суб'єктів господарювання, в тому числі позивача такою, що займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міст та областей (відповідно до наведеного в п. 1 рішення переліку), де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації зазначених суб'єктів Групи, із часткою 100%; визнано дії Групи, що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи "Prozorro", що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, - порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації зазначених суб'єктів Групи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення №810-р в частині, що стосується позивача, є незаконним та необґрунтованим, оскільки, приймаючи вказане рішення, АМК:
- невірно визначено товарні, географічні та часові межі ринку розподілу, а також невірно об'єднано з ринком розподілу інші ринки, ігноруючи критерії визначення товарних меж, передбачені Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика); невірно застосовано спеціальне законодавство, що регулює діяльність з розподілу природного газу та фактичні умови її здійснення;
- не проведено належного дослідження ринків побутових лічильників природного газу, всіх обставин їх функціонування та хибно зроблено висновок про наявність зловживань на ринку розподілу природного газу та порушення конкуренції, ущемлення прав виробників Державного підприємства "Жулянський машинобудівний завод "Візар" та Державного підприємства заводу "Генератор", інших суб'єктів господарювання;
- не доведено існування всіх елементів правопорушення: у справі №128-26.13/104-19 відсутній сам об'єкт, якому заподіюється шкода порушенням; відповідачем не доведено, що дії позивача дійсно посягають на добросовісну конкуренцію на ринках побутових лічильників, спричиняють її обмеження; АМК невірно встановив наявність відносин контролю між групою з 18 операторів ГРМ; незаконність та необґрунтованість дій позивача з висунення в тендерних закупівлях побутових лічильників вимоги щодо наявності протоколу випробувань за програмою РМ 081/39.434-2014, невірно застосовано законодавство про стандартизацію, не досліджено практику його застосування учасниками ринків; наявність наслідків дій позивача у вигляді ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, а також безпосереднього причинного зв'язку з діями позивача; відповідач не досліджував дійсних об'єктивних причин зниження обсягів продажу побутових лічильників у державного підприємства "Жулянський машинобудівний завод "Візар" та державного підприємства заводу "Генератор"; дії позивача були б неможливими за умов існування значної конкуренції, при цьому, АМК взагалі ухилився від доведення цієї ознаки порушення.
Відповідно до приписів статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону).
Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Таким чином, виходячи з предмета і підстав позову, у предмет доказування у даній справі входять питання щодо дотримання відповідачем Методики, у тому числі при визначенні меж ринку.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики.
Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19, від 01.10.2020 у справі № 908/540/19.
Таким чином, перевірка правильності застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики, передбачає перевірку судом даних (статистичних та адміністративних), використаних Антимонопольним комітетом України для визначення монопольного становища та встановлення зловживання таким становищем з боку суб'єкта.
До того ж, для вірного розуміння підстав застосування програми РМ 081/39.434-2014 необхідні дослідження та висновки експертів у сфері економіки та спеціалістів у сфері метрологічної діяльності.
Відтак, беручи до уваги те, що в рамках даного спору підлягає оцінці питання щодо правомірності визначення дій позивача з висування додаткових вимог обов'язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за програмою РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу, що визнано відповідачем порушенням положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій, а також з огляду на заперечення позивача щодо реальної необхідності у висуванні цієї вимоги до учасників торгів задля досягнення Оператором ГРМ можливості провести оцінку термінів повірки, строків експлуатації, спрогнозувати втрати природного газу при вимірюваннях, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про наявність необхідності у залученні спеціальних знань експерта, зокрема, для з'ясування обставин того, наскільки дані, що отримуються за наслідками результатів випробувань за програмою РМ 081/39.434-2014, відрізняються від заявлених виробником, та, відповідно, наскільки вимога про їх надання учасниками тендерних торгів є обґрунтовано необхідною при здійсненні закупівлі газових лічильників. Тобто для з'ясування обставин, що мають значення для справи, має місце необхідність залучення спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Отже, для об'єктивного встановлення та розгляду всіх обставин справи, слід дослідити технічні дані, що містяться у протоколах випробувань за програмою РМ 081/39.434-2014, сутність таких випробувань, оцінити результати випробувань з метрологічної та економічної точки зору.
Зі змісту ст.ст. 2, 236 ГПК України вбачається, що з метою забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави на суд покладено обов'язок повно і всебічно з'ясувати і дослідити обставини справи в їх сукупності, що мають значення для її вирішення по суті.
Отже, розглядаючи справу, суд повинен вжити заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.
Враховуючи викладене, предмет та підставу позову, положення ст.ст.2, 236, 75-79, 86 ГПК України, а також те, що встановлення обставин, що входять до предмета доказування, може бути здійснено лише за наявності спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, колегія суддів визнала за необхідне призначити у даній справі комплексу судову експертизу та відповідно задовольнити відповідне клопотання скаржника.
Наявність в матеріалах справи висновків експертів від 10.09.2021 №9791 за результатами проведення комплексної судової товарознавчої, економічної та інженерно-технічної експертизи, від 30.08.2021 №9795 за результатами проведення судової комплексної інженерно-технічної та економічної експертизи, не спростовує у даному випаду необхідності призначення відповідної судової експертизи, оскільки, по-перше, висновок експерта №9791 зроблений на замовлення АТ "Харківміськгаз" в межах іншої справи; по-друге, висновки, надані судово-економічними експертами, свідчать про неможливість надати висновки майже з усіх поставлених питань. При цьому, такі висновки експертів, складені на замовлення позивача, зроблені на підставі обмежених матеріалів, які мав позивач, і їх прийняття як доказів не буде в повній мірі відповідати принципам повноти та об'єктивності дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи положення ч.ч.3, 4 ст.99 ГПК України, суд апеляційної інстанції проведення судової експертизи доручає саме Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а також покладає на скаржника витрати, пов'язані з її проведенням. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначенні судові витрати будуть розподіленні за наслідками розгляду апеляційної скарги, під час ухвалення судового рішення.
У зв'язку з призначенням судом судової експертизи, провадження у даній справі на підставі ст.228 ГПК України підлягає зупиненню.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що зупинення провадження у справі з метою повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано саме на дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), а не на затягування судового процесу у зв'язку з призначенням експертизи.
Керуючись ст. 98, 99, 100, 102, 103, 232, 228, 229, 234, 235, 252, 269, 270, 281 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" про призначення комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи у справі №910/3300/21 задовольнити.
2. Призначити у справі №910/3300/21 комплексу судово-економічну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
3. На вирішення експерта винести наступні питання:
- Чи підтверджується документально матеріалами антимонопольної справи №128-26.13/104-19 наявність числових показників обороту побутових лічильників за 2016, 2017, 2018 роки, а саме в частині: оптового продажу побутових лічильників на території України; роздрібного продажу побутових лічильників на території України; послуг з їх встановлення на території України? Якщо так, то якими були ці показники за 2016, 2017, 2018 роки, та якими документами це підтверджується?
- Чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 документи та статистичну інформацію, на підставі яких можливо визначити частки "Групи регіональних газових компаній" як покупця та кожного із її учасників (в тому числі, АТ "Івано-Франківськгаз") в загальній масі закуплених лічильників природного газу всіма суб'єктами господарювання на території України? Якщо так, то якими є ці частки?
- Чи визначені матеріалами справи частки "Групи РГК" окремо як покупця, як продавця та як надавача послуг з встановлення побутових лічильників та кожного із учасників "Групи РГК" (в тому числі, АТ "Івано-Франківськгаз") на ринках оптового продажу, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників на території України? Якщо так, то якими є ці частки на зазначених ринках?
- Чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 вичерпний перелік основних продавців та покупців побутових лічильників природного газу на території України? Якщо так, то якими документами це підтверджується? Чи визнані в матеріалах справи особливості переліку основних продавців та покупців побутових лічильників залежно від виду ринку (оптового, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників)?
- Чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 дослідження платоспроможного попиту "Групи РГК" та окремо АТ "Івано-Франківськгаз" на побутові лічильники? Як на частку "Групи РГК" та окремо АТ "Івано-Франківськгаз" на ринках оптового, роздрібного продажу та надання послуг з встановлення побутових лічильників впливають здійснення діяльності з розподілу природного газу та особливості встановлення та використання тарифів на розподіл природного газу?
- Чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 документи, які підтверджують факт неможливості або економічної недоцільності закупівлі "Групою РГК" чи будь-яким із її учасників лічильників природного газу поза межами території, де знаходяться газорозподільні системи даних суб'єктів господарювання?
- Чи містять матеріали антимонопольної справи №128-26.13/104-19 дані, на підставі яких можна дослідити співвідношення часток учасників ринку оптового продажу побутових лічильників у періоди: з 2015 року по листопад 2016 року; з листопада 2016 року по липень 2018 року; з серпня 2018 року по 2019 рік? Якщо так, то як змінювались частки учасників ринку оптового продажу побутових лічильників, зокрема, виробників, продавців та покупців в зазначені періоди? Чи досліджені АМК України фактори, які вплинули на такі зміни? Якщо так, які саме фактори впливали на коливання попиту на побутові лічильники у досліджуваний період?
- Чи підтверджується документально матеріалами антимонопольної справи №128-26.13/104-19 здатність АТ "Івано-Франківськгаз" (та "Групи РГК") впливати на оборот лічильників в Україні? Якщо так, то яким чином змінились частки продавців на ринках побутових лічильників в період 2016, 2017, 2018 років? У разі наявності зміни часток чи є така зміна наслідком особливостей проведення тендерних закупівель АТ "Івано-Франківськгаз" ("Групою РГК") з висуванням вимоги про наявність протоколу випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014 окремо у 2016, 2017, 2018 та в цілому у період 2016-2018 років?
- Чи підтверджується документально матеріалами антимонопольної справи №128-26.13/104-19 сталість (незмінність) співвідношення обсягів обороту лічильників (виробництва та імпорту, купівлі і використання) лічильників на території України в період 2016-2018 років?
- Які особливості технічних характеристик чи інших властивостей побутових лічильників, окрім їх метрологічних характеристик, виявлено в результаті випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014? Чи відповідають такі технічні характеристики та інші властивості їх опису, наведеному в технічних паспортах та настановах з експлуатації виробників? Якщо не відповідають - в чому саме?
- Чи можна на підставі додаткової інформації, що виявлена при випробуваннях за Програмою РМ 081/39.434-2014, визначити розмір виробничо-технологічних витрат та втрат оператора ГРМ на конкретному лічильнику? Якщо так, в якому обсязі вони збільшують чи зменшують обсяг виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу оператора ГРМ на конкретному лічильнику?
- Чи можна на підставі виявлених при випробуваннях за Програмою РМ 081/39.434-2014 змін метрологічних чи інших характеристик лічильників, оцінити заявлений виробником міжповірочний інтервал лічильника та доцільність проведення позачергової повірки? На підставі яких характеристик?
- Як змінюється за результатами випробувань природним газом оцінка терміну виходу лічильника з ладу (непридатність) порівняно із заявленим виробником строком експлуатації?
- Чи є інші зміни в заявлених виробником технічних характеристиках лічильників за наслідками випробувань за Програмою РМ 081/39.434-2014 на природному газі? Якщо так, які саме?
4. Попередити судових експертів про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.
5. Витрати по проведенню експертизи покласти на акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз", з подальшим розподілом судових витрат відповідно до ст.129 ГПК України.
6. Матеріали справи №910/3300/21 направити для проведення комплексної судової експертизи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
7. Апеляційне провадження у справі №910/3300/21 зупинити на час проведення експертизи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст ухвали складено 07.12.2022.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко