1Справа № 335/4998/22 2/335/2432/2022
23 листопада 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді - Романько О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Аблаєвої А.Ш.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
16.08.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої ДТП.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 травня 2021 року на перехресті вулиць Брянська та Зої Космодем'янської у м.3апоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ-111830 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу DAEWOO LANOS з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, у зв'язку із чим відомості про подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №1202108250000774).
Під час досудового розслідування було проведено судову медичну експертизу (висновок №961п від 24.06.2021р.), якою було встановлено, що отримане позивачем тілесне ушкодження, а саме І післятравматичний міозит м'язів шиї, кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Далі в позові зазначено, що через те, що отримані тілесні ушкодження виключали кримінальну відповідальність, постановою слідчого ВР ЗСТ СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Петруніна від 22.07.2021 року кримінальне провадження було закрите.
Одночасно із рішенням про закриття кримінального провадження слідчим було прийняте рішення про направлення матеріалів до Управління патрульної поліції для притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , а також позивача ОСОБА_1 з чим останній був не згоден, оскільки вважає, що рухався по головній дорозі, а ОСОБА_2 по другорядній.
Постановою Хортицького районного суду м.3апоріжжя від 20.08.2021 року по справі №337/4491/21, яка набрала законної сили, водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 грудня 2021 року по справі №337/4399/21 позивача також було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та закрито провадження по справі у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим в позові зазначив, що не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, і постановою Запорізького апеляційного суду від 28.12.2021 року провадження відносно нього було закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином єдиною особою, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, є відповідач.
Окрім того, у водія ОСОБА_2 був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Внаслідок зазначених обставин, на даний момент позивачу ОСОБА_1 не відшкодовано а ні матеріальну, а ні моральну шкоду.
Прохає стягнути з відповідача ОСОБА_2 шкоду в розмірі 137260 грн. 96 копійок, яка складається з: 70057 грн. 25 копійок матеріальної шкоди, 40 000 грн. моральної шкоди; 2683 гривень 29 копійок (3% річних) за період з 22.05.2021 року до 31.08.2022 року; 24379 грн. 92 копійки (інфляційних витрат) за період з 01.06.021 року по 31.07.2022 року; 141 грн.20 копійок поштові витрати. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
23.11.2022 року позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, представник позивача надав до суду заяву, в якій прохав проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, наполягав на задоволенні його позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час і місце його проведення повідомлені належним чином, відзив не надавався.
Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенню ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено що 21 травня 2021 року на перехресті вулиць Брянська та Зої Космодем'янської у м.3апоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ-111830 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу DAEWOO LANOS з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, у зв'язку із чим відомості про подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №1202108250000774).
Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 04.01.1998 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 22.07.2021 року кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 12021082050000774 від 21 травня 2021 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в діях водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Відповідно до постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя № 337/4491/21 від 20.08.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.. За обставинами справи ДТП мала місце 21.05.2021 року о 06 год. 50 хв. перехресті вулиць Брянська та Зої Космодем'янської у м.3апоріжжі за участю транспортного засобу ВАЗ-111830 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу DAEWOO LANOS з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя № 337/4399/21 від 01.12.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі через закінчення строків визначених ст. 38 КУпАП. За обставинами справи ДТП мала місце 21.05.2021 року о 06 год. 50 хв. перехресті вулиць Брянська та Зої Космодем'янської у м.3апоріжжі за участю транспортного засобу ВАЗ-111830 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу DAEWOO LANOS з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно постанови Запорізького апеляційного суду від 28.12.2021 року постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя № 337/4399/21 від 01.12.2021 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі через закінчення строків визначених ст. 38 КУпАП, скасовано та провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого відділення екстреної медичної допомоги з 30 ліжками тимчасового перебування КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 25.05.2021 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні з 21.05.2021 року по 25.05.2021 року з діагнозом: «післятравматичний міозит м'язів шиї. Забій м'яких тканин грудного відділу хребта. Посттравматична вегето-судинна дистонія». З анамнезу вбачається, що хворий отримав травму як водій авто 21.05.2021 року, в результаті зіткнення з іншим транспортним засобом.
За період з 26 травня 2021 року по 01.06.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжив своє лікування у сімейного лікаря, також йому було видано лікарняний АЛВ 899825 з 21.05-27.05 з відміткою продовжує хворіти.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12 червня 2021 року ТОВ «Багатопрофільна клініка Святого Миколая» ОСОБА_1 1978 року народження, перебував на лікуванні до 04.06.2021 року, лікувався амбулаторно, що також підтверджується відповідними копіями листків непрацездатності серії АЛВ № 899825 та серії АЛВ № 713745.
Відповідно до висновку експерта № 961п від 24.06.2021 року була проведена судово-медична експертиза гр. ОСОБА_1 , 1978 року народження, у останнього виявлено післятравматичний міозит м'язів шиї, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Виявлена травма у ОСОБА_1 утворилася за механізмом тупої травми тобто від дії тупого (их) предмету (ів), та могла утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач в період, який є наближеним до самої події ДТП звертався медичних установ щодо магнітно-резонансної томографії шийного відділу хребта та головного мозку, за вказані послуги ним було сплачено 1150 грн від 21.05.2021 року та 1150 грн. від 24.05.2021 року.
Також згідно наданих позивачем касових чеків підтверджено придбання ним медичних препаратів на загальну суму 1357,90 грн..
Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8102/21/000009 від 16.02.2021 року укладеного між Запорізькою філією ТОВ «ПРАЙМ.БРО» та ОСОБА_1 , останній придбав автомобіль марки ВАЗ, модель 111830 110, 2006 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 .
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 18/06/21 складеного судовим експертом О.Л. Гецук 01 липня 2021 року з додатками визначено, що величина вартості матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 - власнику автомобіля ВАЗ-111830, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , він код: НОМЕР_4 , у кузові бежевого кольору при пошкоджені вищевказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, згідно проведеного дослідження на дату оцінки 21 травня 2021 року складає - 40913,10 грн.. Разом з тим, відповідно дослідницькій частині висновку встановлено, що вартість відновлювального ремонту, яку визначено за відповідною формулою, складає - 63299,35 грн.. При цьому вартість проведеного експертного дослідження склала 2200,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордера ФОП ОСОБА_3 № 207 від 18.06.2021 року.
З боку позивача на адресу відповідача було неодноразово направлено повідомлення, що потягло за собою поштові витрати.
Також ОСОБА_1 направляв на адресу відповідача претензію від 18.01.2022 року з пропозицією досудового врегулювання спору щодо відшкодування шкоди, яка була йому завдана внаслідок ДТП.
Згідно до відповіді ОСОБА_2 від 15.07.2022 року останній вказував на те, що через воєнний стан він втратив роботу, на його утриманні знаходяться діти, тому врегулювання спору можливе тільки після закінчення війни.
Згідно результатів перевірки транспортного засобу на наявність чинного полісу обов'язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів від 11.08.2022 року встановлено, що поліс на ТЗ № НОМЕР_2 не знайдено.
Відповідно до товарного чеку №05-21 від 21.05.2021 року ОСОБА_1 сплатив 900,00 грн за послуги евакуатора ФОП ОСОБА_4 за транспортування транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення водія НОМЕР_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право керування транспортними засобами категорії «В». Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_8 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником автомобіля марки «DAEWOO LANOS», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2003 року випуску.
Відповідно до інформації управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 17.08.2022 року за № 04-47/3282 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 17.10.1998 року і по теперішній час.
Вирішуючи справу суд виходить з наступного.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Стаття 77 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Судом встановлено, що розмір завданої матеріальної шкоди складається з: витрат на лікування позивача, на придбання ним медичних препаратів в загальній сумі, що доведена документально, зокрема фіскальними чеками аптечних закладів - 1357,90 грн.. Зокрема, з доданих до позовної заяви копій консультативних висновків сімейного лікаря, виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, вбачається, що позивачем було придбано саме ті препарати, які йому призначав лікар.
Окрім того 21 та 25 травня 2021 року позивач був змушений через свій стан здоров'я зробити МРТ дослідження, вартість якого становить 1150 грн. за кожне дослідження. Згідно касових чеків вартість таких досліджень коштувала позивачеві 2300 грн. Загальна ж сума витрат на лікування становить: 1357,9 (ліки) + 1150 х 2 (МРТ) = 3657,90 грн.
Також до розміру завданої матеріальна шкода, входить шкода, яка завдана пошкодженням транспортного засобу.
Так, позивач повідомляв відповідача про наміри провести експертне дослідження і ОСОБА_2 приймав участь в огляді пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до висновку судового експерта Гецука Олександра Леонідовича №18/06/21 від 01 липня 2021 року, величина вартості матеріальних збитків, завданих позивачу при пошкодженні транспортного засобу ВАЗ-111830, на дату оцінки - 21 травня 2021 року (тобто на момент ДТП) становили 40913,10 коп.
В дослідницькій частині визначено вартість відновлювального ремонту станом на 21.05.2021 року, яка становила 63299,35 грн..
У позовній заяві позивачем заявлена вимога про стягнення саме вартості відновлювального ремонту, оскільки при визначенні вартості збитків застосовується коефіцієнт фізичного зносу деталей. Цей метод визначення для шкоди застосовується для визначення розміру страхового відшкодування. Проте, оскільки у відповідача був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, і ОСОБА_1 не мав можливості отримати виплати від страхової компанії та пред'являє вимогу саме до винної особи, тому останній просив стягнути саме вартість відновлювального ремонту.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Однак, відповідачем не було надано належних доказів щодо відсутності його вини у ДТП.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Судом також враховано, що цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки відрізняється від загальних підстав відповідальності тим, що передбачає її настання незалежно від вини заподіювача шкоди.
За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Таким чином шкода, завдана позивачу внаслідок ДТП, має бути відшкодована відповідачем.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: - вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; - сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови що вартість ремонту менша вартості ТЗ.
Як вже зазначалося, відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 18/06/21 складеного судовим експертом О.Л. Гецук 01 липня 2021 року з додатками визначено, що величина вартості матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 - власнику автомобіля ВАЗ-111830, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , він код: НОМЕР_4 , у кузові бежевого кольору при пошкоджені вищевказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, згідно проведеного дослідження на дату оцінки 21 травня 2021 року складає - 40913,10 грн.. Разом з тим, відповідно дослідницькій частині висновку встановлено, що вартість відновлювального ремонту, яку визначено за відповідною формулою, складає - 63299,35 грн..
Суд звертає увагу на те, що відповідача було повідомлено про проведення огляду транспортного засобу і останній брав у ньому участь, оскільки протилежного сторона відповідача не доводила. Зазначена обставина також підтверджується тим, що на адресу місця проживання відповідача позивачем було надіслано відповідне повідомлення, письмові докази чого було долучено до матеріалів справи.
Відповідно до п. 11 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи.
Відомостей про те, що відповідальність ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована полісом обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду не надано. Натомість з відкритих джерел встановлено протилежне.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Будь-якого відшкодування шкоди позивач не отримував, зокрема, він не звертався до МТСБУ.
Відповідно до постанов Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691 цс 15, від 03.02.2021 року у справі № 592/8115/1, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц, від 22.04.2021 року у справі № 759/7787/18, від 19.07.2021 року по справі № 206/3219/15-ц) від 21.07.2021 року по справі № 757/33065/18ц, де зазначається, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей. що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, з моменту, коли сталася ДТП у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди.
Аналогічні правові позиції висловлені колегіями суддів Верховного Суду України у постановах від 11.11.2015 року по справі №6-309цс15 та від 14.09.2016 року по справі №6-725цс16, відповідно до яких зазначено, що право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди виникає з моменту, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоди.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини відповідно до наведених правових норм, з урахуванням того, що стороною відповідача не надано жодних доказів на спростування розміру завданої позивачу майнової шкоди, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Також, підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості судової автотоварознавчої експертизи в сумі 2200,00 грн. та витрат за послуги евакуатора пов'язані з доставкою автомобіля ОСОБА_1 до місця зберігання на час проведення слідчих дій в розмірі 900,00 грн. Додатково позивач поніс витрати на поштові відправлення щодо повідомлення відповідача про місце і час проведення експертного дослідження та надсилання претензії на загальну суму 141,20 грн., які документально підтверджені, тому підлягають стягненню з відповідача такі як пов'язані з подією.
Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 40 000,00 грн.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною автомобілю позивача та йому самому, в зв'язку з чим, наявні правові підстави для відшкодування останньому завданої моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилалась на те що, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, йому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, завдано фізичного болю, а також пошкоджено його майно. Він був вимушений досить тривали час проходити лікування, потім ще кілька тижнів носити бандаж, що завдавало йому суттєвих незручностей. Його постійно супроводжував біль, оскільки навіть при незначних навантаженнях на шию він не міг повернути голову та був вимушений повертатися всім тулубом. Він тривали час не міг працювати та вести свій звичний спосіб життя. Окрім того, він тривалий час не мав можливості користуватися належним йому транспортним засобом, а так само і члени його родини. До події він на автомобілі їздив на роботу. Через відсутність автомобіля він був змушений близько 5-ти місяців їздити на роботу з Хортицького району до Заводського району м. Запоріжжя громадським транспортом. Враховуючи відсутність прямих маршрутів між його місцем проживання та місцем роботи вникала необхідність пересадок, що значно збільшувало тривалість дороги на роботу та додому і значно зменшувало комфорт. Через те, що транспортним засобом не могли користуватися члени його родини, і він ніяк не міг їм в цьому допомогти, позивач відчував пригнічення та це суттєво впливало на його психоемоційний стан. Також, всі заходи, які він прийняв для досудового врегулювання спору не дали позитивного результату, що додатково викликало в нього негативні переживання та розпач.
Враховуючи зазначене та за відсутності будь-яких заперечень щодо цих обставин з боку відповідача суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині на суму 40 000 грн..
Нарахування, передбачені визначені ст.625 ЦК України.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підстави, порядок та правова природа нарахування 3 % річних визначені в тому, що формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процесів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процесів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язанняі вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Адже інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період часу з 22.05.2021 року (наступний день від події ДТП) і до моменту звернення ним з цим позовом - 31.08.2022 року. На час розгляду справи в цій частині позовні вимоги позивачем не збільшувалися та не надавався відповідний розрахунок. Для нарахування позивачем взято загальну суму матеріальних збитків, завданих безпосередньо в момент ДТП - 70057,25 грн..
Розрахунок 3 % здійснено за формулою: прострочена сума : 365 (кількість днів у невисокосному році) : 100 х 3 х на кількість днів у простроченому місяці (кількість днів у простроченому місяці).
Таким чином, сума 3 % річних становить: за травень (10 днів) 2021 - 57,58 грн.; за червень 2021 - 172,74 грн., за липень 2021 - 178,50 грн., за серпень 2021 - 178,50 грн., за вересень 2021 - 172,74 грн., за жовтень 2021 - 178,50 грн., за листопад 2021 - 172,74 грн., за грудень 2021 - 178,50 грн., за січень 2022 - 172,74 грн., за лютий 2022 - 161,23 грн., за березень 2022 - 178,50 грн., за квітень 2022 - 172,74 грн., за травень 2022 - 178,50 грн., за червень 2022 - 172,74 грн., за липень 2022 - 178,50 грн., за серпень 2022 - 178,50 грн., а всього 2683,29 грн..
Відповідно до даних Державної служби статистики України, сукупний індекс інфляції за період з червня 2021 року по липень 2022 року включно становить 1,348 (в переведенні на процентне значення 134,8 %), що обчислюється шляхом перемноження індексів інфляції за всі місяці з червня 2021 року (наступного від місяця, в якому мала місце ДТП) по липень 2022 року включно (наявна інформація до моменту звернення з даним позовом до суду).
За вказаний період сума боргу у гривневому виразі становила 70057,25 грн.. Помноживши цю суму на сукупний індекс інфляції (70057,25 х 1,348) отримаємо число 94437,17 грн.. Це є сумою боргу з урахуванням інфляції. Віднявши від зазначеної суми (94437,17 грн. - 70057,25 грн. = 24379,92 грн.). Зазначена сума і складе розмір інфляційних втрат за період з червня 2021 року по липень 2022 року.
Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. 625 ЦК України складає: 2683,29 грн. (3%) + 24379,92 (інфляційні втрати) = 27062,21 грн.. При цьому суд звертає увагу на те, що в позові міститься арифметична помилка у визначенні суми двох зазначених доданків, а саме зазначено - 27062,51 грн., що на 0,30 грн. є більшою сумою. Зазначене призвело до невірного визначення загальної суми позовних вимог в розмірі 137260,96 грн., замість вірної - 137 260,66 грн.. При цьому, суттєвого значення як то для визначення суми судового збору чи вирішення інших питань ця виявлена помилка немає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
В цьому випадку, суд звертає увагу на те, що відповідно до змісту позову позивачем наведено попередній розрахунок суми судового збору, яка була сплачена в повному обсязі при зверненні з позовом та підтверджується відповідною квитанцією. Також зазначено, що орієнтовна вартість правничої допомоги становить 10 000 грн., але конкретного розрахунку такої суми в позові не наведено.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем та його представником не було надано будь-яких документів, так само, як було зазначено вище відсутній і попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат.
Представником позивача не надано до суду акту здачі-приймання виконаних послуг, не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 10000 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку.
Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали позовної заяви не містили, до суду не подавалися, тому дані вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Виявлена судом арифметична помилка у визначенні загальної суми позовних вимог не тягне за собою зміну суми сплаченого судового збору, оскільки різниця складає лише 30 копійок.
Тому, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1372,61 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 137, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_12 , шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 137 260,96 грн. (70057,25 грн. - матеріальної шкоди, 2683,29 грн. - 3% річних за період з 22.05.2021 року по 31.08.2022 року, 24379,92 грн. - інфляційні витрати за період з 01.06.2021 року по 31.07.2022 року, 141,20 грн. - поштові витрати, 40 000 - моральної шкоди).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_12 , суму судових витрат у виді судового збору в розмірі 1372,61 грн..
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Копію заочного рішення надіслати сторонам рекомендованими листами із повідомленнями.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо після набрання заочним рішенням суду законної сили зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Повний текст рішення суду складено 05 грудня 2022 року.
Суддя: О.О. Романько