вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2022 р. Справа№ 911/3082/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Остапенка О.М.
Гарник Л.Л.
представники учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 30.11.2022 у судове засідання не з'явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2022
у справі №911/3082/21
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження про неплатоспроможність та затвердження плану реструктуризації
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2022 у справі №910/911/3082/21 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - залишено без задоволення, відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та затвердження плану реструктуризації боргів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2022 по справі №911/3082/21, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2022 по справі №911/3082/21 та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номар НОМЕР_1 ).
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Гарник Л.Л., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3082/21 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження про неплатоспроможність та затвердження плану реструктуризації, відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2022 у справі №911/3082/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/3082/21.
04.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи справи №911/3082/21 у 3-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2022 у справі №911/3082/21 залишено без руху, вказано, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази направлення учасникам справи №911/3082/21 копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення.
22.08.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли докази направлення учасникам справи №911/3082/21 копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, листом з описом вкладення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 21.02.2022 у справі №911/3082/21 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Київської області від 21.02.2022 у справі №911/3082/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2022 у справі №911/3082/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.11.2022 о 12 год. 30 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 21.11.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 28.11.2022.
09.11.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування вказаного клопотання представник апелянта - адвокат Петренко С.В. посилається на її неможливість бути присутньою під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 30.11.2022, у зв'язку з перебуванням вказаного представника скаржника за кордоном України. На підтвердження перебування за межами України, представником апелянта до клопотання додано копію закордонного паспорту України.
15.11.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника кредитора ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що обов'язковою передумовою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, є попередня процедура витребування боржником у кредитора (забезпеченого кредитора в розумінні Кодексу) найменування оцінювача для визначення ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора. Як стверджує представник кредитора, вищевказана вимога боржником не була дотримана, боржником надано оцінку, яка є значно заниженою, із врахуванням п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження у справі про її неплатоспроможність з цієї підстави.
Представник кредитора також не погоджується з доводами апелянта, що кредитор не заперечував щодо наявної оцінки, оскільки в матеріалах справи наявні заперечення щодо не згоди кредитора з вартістю майна, зазначеною в самому звіті про оцінку. Представник кредитора вказує, що боржником не було надано план реструктуризації, розроблений у відповідності до положень Кодексу та оформлений як єдиний документ, а враховуючи, що оцінка майна не відповідає ринковій вартості на день подання даної заяви, положенням п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, то й відповідно, план реструктуризації розраховано також не вірно.
28.11.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому боржниця не погоджується з доводами, які викладені у відзиві. Вона стверджує, що апелянтом не порушено приписи КУзПБ щодо здійснення оцінки вартості майна. На думку скаржника, проведена оцінка відповідає нормам чинного законодавства та не порушує права кредитора. Як зазначає апелянт, у суді першої інстанції кредитор не заперечував щодо оцінки, у зв'язку з чим, на її думку, можна зробити висновок про погодження кредитором оцінки майна. ОСОБА_1 також вказує, що виправила арифметичні помилки та надала суду оновлений план реструктуризації.
30.11.2022 у судове засідання представники учасників справи не з'явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
В судовому засіданні судом ставилось на обговорення клопотання представника скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги та питання щодо можливості здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи.
Колегія суддів відхилила клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Як вбачається з матеріалів справи, явка представників учасників у судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Також колегією суддів враховано, що в клопотанні про відкладення зазначалось про перебування за межами України представника скаржника - адвоката Петренко Світлани Василівни, тоді як апеляційна скарга підписана іншим представником скаржника, адвокатом - Ващенко Т.В., повноваження якого підтверджені ордером від 15.07.2022 серії АІ № 1251960. Відповідь на відзив подана та підписана апелянтом особисто. Отже, апелянт не обмежений правом представляти свої інтереси в суді особисто або залучати для свого представництва необмежене коло адвокатів.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що апелянт або представник апелянта мали можливість реалізувати своє право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщання суду відповідно до положень ст. 197 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів визнає неповажними зазначені у вказаному клопотанні причини неявки у судове засідання ОСОБА_1 або її представника, у зв'язку з чим клопотання про відкладення вважає необгрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Судова колегія вирішила за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи, що не прибули у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
В даному випадку апеляційна скарга може бути розглянута у судовому засіданні без участі сторін, які не з'явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка не містить належної аргументації. На думку апелянта, кредитор погодився з оцінкою майна, та не запропонував здійснення іншої оцінки майна у іншого оцінювача для визначення ринкової вартості майна, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не порушено приписи п. 5 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ щодо визначення ринкової вартості майна. Як стверджує скаржник, план реструктуризації ОСОБА_1 розроблено відповідно до статті 124 КУзПБ та з урахуванням 5 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Колегія суддів зауважує, що провадження у справах про неплатоспроможність є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
У справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, який не відповідатиме вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), пасивній участі боржника в цій процедурі.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема, таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому, демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Судова колегія вважає процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2021 до Господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність та затвердження реструктуризації боргів згідно з поданим планом у порядку п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
В обгрунтування вказаної заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що має валютне зобов'язання за кредитним договором від 04.01.2008 №1/П/99/2008/840; у забезпечення виконання кредитного договору нею передано квартиру, яка є єдиним місцем проживання її сім'ї; через девальвацію гривні подальше погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків стало надмірним фінансовим навантаженням, у зв'язку з чим заявниця прострочувала необхідні платежі, а з червня 2014 припинила погашення відповідної заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2021 відповідну заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" (далі - ТОВ "Брайт Інвестмент") надати суду заперечення на відповідну заяву.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 вжито заходів забезпечення заяви ОСОБА_1 шляхом заборони ТОВ "Брайт Інвестмент" та іншим особам вчиняти дії щодо відповідного нерухомого майна, яке належить заявниці на праві власності, до ухвалення рішення за результатами підготовчого засідання у справі №911/3082/21.
21.12.2021 засобами поштового зв'язку ТОВ "Брайт Інвестмент" надано суду заперечення, відповідно до яких кредитор просить суд у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, враховуючи, що заявницею безпідставно в декларації не зазначено всіх членів сім'ї та приховано їх майно, зокрема, житловий будинок; надана оцінка нерухомого майна є заниженою та проведена із порушенням порядку, визначеного п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу; невірно розраховано відсоткову ставку, яка зазначена у плані реструктуризації.
20.01.2022 від заявниці до суду подано відповідь на заперечення кредитора, в яких вона зазначає, що: в абз. 15 п. 5 п. 5 Прикінцевих та перехідних положенням Кодексу окремо визначено хто відноситься до членів сім'ї боржника. Крім того, мати проживає окремо, спільним побутом вони з нею не пов'язані, будь-яке спілкування та відомості щодо її майна у заявниці відсутні; законодавець лише зазначив, що вимоги погашаються у розмірі ринкової вартості квартири, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором, проте, дана процедура не розписана та не зазначено, яким чином має бути погоджено оцінювача; з урахуванням заперечень кредитора в частині відсоткової ставки, заявниця вважає за необхідне надати коректний (оновлений) план реструктуризації. Водночас, до зазначеної заяви додано анкету розрахунку умов реструктуризації іпотечних кредитів в ін.валюті.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 04.01.2008 між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір №1/П/99/2008-840 (з урахуванням додаткових угод від 13.08.2010 №1 та від 11.05.2012 №2, далі - Договір, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 94 940,00дол США, зі сплатою 10,7% процентів річних на умовах, визначених цим Договором. Кінцевий термін повернення кредиту - 04.01.2028.
Кредит надається позичальнику на наступні цілі, зокрема, проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 04.01.2008 №4, що укладений між позичальником та ОСОБА_2 , згідно з яким позичальник придбає у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (п.1.2 Договору).
В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань за Договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій у вигляді плати за управління кредитом, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за кредитним договором від 04.01.2008 №1/П/99/2008-840, кредитор укладає з ОСОБА_1 (позичальник) договір іпотеки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5м2 для придбання якого, згідно з п. 1.2 вказаного Договору, надається кредит, та яке належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 524 000,00грн, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього Договору (за 100дол.США =505,00грн) еквівалентно сумі 103 762,38дол. США (пп. 1.3.1 п.1.3 Договору).
04.08.2008 за договором купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №4, ОСОБА_1 придбано квартиру АДРЕСА_1 .
На виконання умов Договору між кредитором та позичальником укладений договір іпотеки від 04.01.2008, зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Авраменко Н.А. в реєстрі за №4.
Предметом іпотеки сторони визначили нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,5м2.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2011 у справі №2-2561/11 розірваний шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2012 у справі №1007/2459/2012 визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на зазначену квартиру АДРЕСА_2 .
19.03.2014 та 13.05.2014 у зв'язку, зокрема, із нестабільною та не прогнозованою ситуацією на валютному ринку ОСОБА_1 звернулась до кредитора з проханням провести реструктуризацію кредитної заборгованості по Договору, проте, відповідні на звернення залишені кредитором без задоволення.
Як вбачається з матеріалів заяви, відповідні права кредитора за Договором передавалися:
від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" на підставі договору від 30.07.2020 №GL48N718070_I_6;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" до ТОВ "Брайт Інвестмент" на підставі договору від 22.04.2021 №22/04/21 про відступлення прав вимоги.
Разом з цим, статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Згідно з Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 18.08.2021, іпотекодержателем за договором іпотеки від 04.01.2008 є ТОВ "Брайт Інвестмент".
Відповідно до листа ТОВ "Брайт Інвестмент" від 05.08.2021 №0805/13 заборгованість боржниці за Договором становить 64 874,67дол США - по кредиту, 44 001,95дол США - по відсотках.
16.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Брайт Інвестмент" з листом, у якому просила провести реструктуризацію своїх зобов'язань за кредитним договором, у відповідь на який кредитор надав пропозиції реструктуризації суми грошових зобов'язань та надав новий графік платежів.
Із змісту зазначеного листа ТОВ "Брайт Інвестмент" вбачається, що: реструктуризації підлягає заборгованість у розмірі 186 017,54грн - тіло кредиту та 709 982,46грн - відсотки; відсоткова ставка - 9,27%; строк погашення 120 місяців.
06.10.2021 за замовленням ОСОБА_1 ТОВ "Компанія Доксіті" складений звіт про незалежну оцінку вартості однокімнатної квартири, загальною площею 56,5м2 за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки (без ПДВ), станом на 06.10.2021 становить 654 000,00грн.
З урахуванням зазначеного звіту заявницею складений план реструктуризації (т.1. а.с.45-48), який і наданий суду на затвердження.
Так, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об'єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до ст.116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених п.12 ч.3 ст.116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Наведені в п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ особливості застосовуються судом за наявності таких передумов: - протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу (до 21.10.2024); - заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу (до 21.10.2019); - ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті; - заборгованість існує перед єдиним забезпеченим кредитором; - такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку; - предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем проживання сім'ї боржника.
В контексті наведеної умови для застосування у справі про неплатоспроможність фізичної особи особливостей, передбачених в п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, а саме, умови існування у сім'ї боржника єдиного місяця проживання (квартири або житлового будинку), досліджується умови складу сім'ї боржника (фізичної особи) та, відповідно, враховується за правилами цивільного, житлового та сімейного законодавства не тільки майно, що належить безпосередньо боржнику-фізичній особі, а й майно, що належить членам сім'ї боржника, та за своїми ознаками є (або може бути) місцем проживання (квартира або житловий будинок) сім'ї боржника.
За положеннями п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ поняття "сім'я боржника" характеризується множинністю осіб, а тому єдиним місцем проживання сім'ї боржника у розумінні п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу вважається не тільки майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності боржника, а й майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності членів його сім'ї, та може бути місцем проживання сім'ї боржника за правилами цивільного, житлового та сімейного законодавства.
Слід враховувати, що спеціальний закон з процедур банкрутства (КУзПБ), що у спірних правовідносинах підлягає пріоритетному застосуванню перед іншими нормами чинного законодавства, має відмінне від сімейного, житлового законодавства, визначення членів сім'ї.
Згідно з ч. 5 ст. 116 КУзПБ до членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
У п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ законодавець визначає, що для цілей цього пункту членами сім'ї боржника вважаються батьки, чоловік або дружина, діти боржника, у тому числі усиновлені, які проживають спільно з боржником на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що положення ст. 116 КУзПБ мають відмінне визначення «членів сім'ї боржника», ніж визначення, наведене в п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу.
Із змісту довідок про реєстрацію місця проживання особи та довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою АДРЕСА_3 зареєстровано 3 особи, а саме: ОСОБА_1 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 (т.2 а.с. 50-53).
ОСОБА_1 у своїй заяві вказала, що вона проживає у зазначеній квартирі із дочкою та чоловіком. Додатково, у відповіді на заперечення кредитора зазначила, що батько ОСОБА_6 помер у 2017 році, а мати ОСОБА_7 проживає окремо, з 2019 будь-яке спілкування із нею відсутнє.
У свою чергу, як вказує кредитор, ОСОБА_1 безпідставно в деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність не зазначено усіх членів її сім'ї, а саме мати - ОСОБА_7 , яка на праві власності володіє нерухомим майном - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_4 .
Суд першої інстанції вірно встановив, що будь-яких доказів того, що мати заявниці спільно проживає з боржницею на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чи на дату звернення із відповідною заявою до суду, кредитором суду надано не було. А тому у розумінні п. 5 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ мати боржниці не є членом її сім'ї та майно, яке належить цій особі на праві власності не може вважатися як альтернативне житло боржниці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку вказані доводи кредитора не можуть бути безумовною підставою для відмови у реструктуризації боргів у зазначеному порядку.
Із матеріалів заяви вбачається, що боржницею обраний спосіб реалізації свого права реструктуризації боргів, у вигляді плану реструктуризації.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника (ч. 1 ст. 124 КУзПБ).
Водночас, п. 5 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ визначено, що склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Визнані господарським судом вимоги забезпеченого кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, що забезпечує вимоги такого кредитора, яка визначається оцінювачем, визначеним кредитором. Залишок заборгованості такого кредитора підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному цим пунктом.
Кредитор наполягає на порушенні боржницею цих вимог законодавства.
Отже, для проведення відповідних розрахунків та визначення остаточної суми заборгованості боржниці необхідне проведення оцінки відповідного нерухомого майна, яка є основною складовою для розроблення плану реструктуризації. При цьому законодавець чітко зазначив, що оцінювач повинен визначатися кредитором.
Як зазначає ТОВ "Брайт Інвестмент", боржниця не зверталась до нього за визначенням оцінювача для визначення ринкової вартості вказаного нерухомого майна.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів, які б вказували на протилежне чи доказів ухилення кредитора від визначення оцінювача ОСОБА_1 суду надано не було, а тому вважати, що останньою саме в установленому КУзПБ порядку визначено розмір ринкової вартості квартири не має підстав.
Тобто ОСОБА_1 подано план реструктуризації боргів боржника, не у відповідності до п. 5 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ.
Крім того, абз.13 п. 5 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ визначено, що у разі якщо загальна площа квартири, обтяженої іпотекою, не перевищує 60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника, або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 квадратних метрів, на реструктуризоване відповідно до цього пункту зобов'язання боржника встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1 процентний пункт.
Із змісту наданого боржницею проекту плану реструктуризації в частині "Розрахунок" вбачається, зокрема, що в останньому відсоткова ставка визначена у розмірі 8,21 % (станом на 21.10.2021 український індекс ставок за депозитами фізичних осіб дорівнює 7,21%).
Водночас, у наданому проекті плану заявницею невірно розраховано відсоткову ставку, оскільки відповідно до розміру українського індексу ставок за 12-місячними депозитами фізичних осіб у гривні станом на 21.10.2021 відсоткова ставка повинна дорівнювати 9,75%, а саме, 8,75% (джерело https://index.minfin.com.ua) +1%.
Із змісту відповіді на заперечення кредитора заявниця зазначила, що план реструктуризації який було надано разом із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність - дійсно містить арифметичні помилки. Оскільки дійсно надано некоректний план реструктуризації, заявниця заявила про необхідність надати коректний план реструктуризації.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, до зазначених заперечень було долучено лише змінену анкету розрахунку умов реструктуризації іпотечних кредитів в ін. валюті, а не сам план реструктуризації із відповідними змінами.
Відповідно до абз. 4 п. 5 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування ст.126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами його розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
План реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов'язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника (ч.ч.1,2 ст.127 Кодексу).
Отже, затверджений судом план реструктуризації є обов'язковим документом, на підставі якого у боржника змінюються, припиняються відповідні зобов'язання перед кредитором (зміна процентної ставки; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісійних винагород), прощення, списання за кредитним договором та договором забезпечення).
З огляду на зазначені приписи суд зазначає, що у разі звернення до суду із відповідною заявою про затвердження плану реструктуризації останній повинен бути розроблений у відповідності до положень Кодексу та оформлений як єдиний документ, зміст якого в обов'язковому порядку зазначається у рішенні суду. У разі наявності додатків, останні повинні бути невід'ємною частиною плану, про що також повинно бути зазначено в самому плані.
Суд першої інстанції вірно встановлено, що заявницею не надано суду, з урахуванням виправлень в частині відсоткової ставки, належним чином оформленого остаточного плану реструктуризації із відповідними належним чином оформленими (пронумеровані, прошиті, містять електронний/власноручний підпис заявниці тощо) додатками до нього як єдиний документ, що унеможливлює подальше його затвердження судом.
Суд першої інстанції вірно встановив, що вищезазначені обставини вказують на невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначених п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваної ухвали.
Судова колегія зауважує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оцінювач повинен визначатися кредитором, оцінка нерухомого майна є основною складовою для розроблення плану реструктуризації.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не надано суду, з урахуванням виправлень в частині відсоткової ставки, належним чином оформленого остаточного плану реструктуризації із відповідними належним чином оформленими додатками до нього як єдиний документ.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно встановив невідповідність поданої ОСОБА_1 заяви умовам реструктуризації, визначених п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, у зв'язку з чим Господарський суд Київської області правомірно відмовив у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність та затверджені плану реструктуризації.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду колегією суддів, як такі, що не спростовують зроблених судом першої інстанції висновків.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2022 у справі № 911/3082/21 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/3082/21 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 08.12.2022
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді О.М. Остапенко
Л.Л. Гарник