Справа № 242/29/22
Провадження № 2/242/533/22
07 грудня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Гандзюк К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.06.2019 року (дата смерті спадкодавця ОСОБА_3 ) позивач з відповідачем стали співвласниками по спадщині квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 72,2 кв.м. На даний час квартира належить позивачу та відповідачу у рівних частках по 36,1 кв.м., за котрі на 01.02.2021 року виникла заборгованість з плати за утримання будинку, споруд та прибудинкової території(комунальна послуга) на суму 1916,85 грн., оплату котрої позивач взяв на себе одноосібно, уклавши з постачальником даної послуги ПП «Житлокомсервіс «Наш дім» договір про реструктуризацію даної заборгованості. Особистий рахунок по даній квартирі один. Просить стягнути з відповідача на його користь 50% від загальної суми заборгованості 1916,85 грн., що складає суму 958,42 грн.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16.09.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутності та відсутності учасників справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, враховуючи згоду позивача на розгляд справи у відсутність учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 07.03.2000 р., квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , його дружині - ОСОБА_4 та сину - ОСОБА_1 .
Згідно повідомлення нотаріальної контори № 58/01-16 від 19.02.2020 р., ОСОБА_5 є онукою померлого ОСОБА_3 , звернулася із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого було заведено спадкову справу за № 76/2019. Свою частину спадщини, що складається з 2/3 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , померлий заповідав ОСОБА_5 , про що склав заповіт, посвідчений у реєстрі за № 314.
Згідно договору про реструктуризацію заборгованості за надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території від 11 січня 2021 року, укладеного між ПП «КК Житлокомсервіс «Наш Дім» в особі директора Дрогобіт Л.М., та ОСОБА_1 , який є власником(наймачем) житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , підприємство надало громадянину розстрочку у погашенні заборгованості з плати за утримання будинків, що утворилася станом на 01.02.2021 року на суму 1916,85 грн. з 01.01.2021 року до 01.12.2021 року.
Дослідивши матеріали справи № 242/1074/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів квартплати, порушення обов'язків співвласника, судом встановлено, що позивач просить стягнути заборгованість з відповідача за інший період з 01.06.2019 року у розмірі 50 % від загальної суми оплачуваної ним квартплати за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 2381,83 грн., тобто 1190,91 грн. За результатом розгляду цієї справи судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з п.10 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного перепланування спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними засобами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач, як співвласник спільного майна, не надав суду доказів, які б підтвержували виконання ним солідарного обов'язку щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, що надавало б йому право вимагати від іншого співвласника(відповідача) їх відшкодування. Договір про реструктуризацію заборгованості за надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, на який позивач посилається у позовній заяві, не є доказом сплати позивачем за утримання будинку, споруд та прибудинкової території на суму 1916,85 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст.322, 360,526, 544 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 16, 76, 81, 89, 258, 259, 265, 268 ,280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,(місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ) про стягнення коштів - відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Владимирська