Справа №320/15607/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
08 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Ганечко О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, прийнятого у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Глевахівської селищної ради в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішенні про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221487002:02:003:0138 «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» площею 0,1410 гектара на території села Березенщина та надання її у власність позивачу, згідно заяви від 27.07.2021 (вх. №1792/2 від 29.07.2021)
зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3221487002:02:003:0138 «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» площею 0,1410 гектара на території села Березенщина та надання її у власність позивачу, згідно заяви від 27.07.2021 (вх. №1792/2 від 29.07.2021);
стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 7 208 грн. (908 грн. судовий збір та 6 300 грн. правова допомога) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача;
зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення у даній справі. За наслідками розгляду такого звіту або в разі неподання такого звіту вирішити питання про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень - голову Глевахівської селищної ради ОСОБА_2 штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (95 160 грн. на момент подання позову).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Глевахівської селищної ради щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.07.2021 про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221487002:02:003:0138 «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» площею 0,1410 гектара на території села Березенщина Фастівського району Київської області;
зобов'язано Глевахівську селищну раду на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 26.03.2021 про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221487002:02:003:0138 "для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" площею 0,1410 гектара на території села Березенщина Фастівського району Київської області, та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
стягнуто на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 3158,00 грн. (три тисячі сто п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Глевахівської селищної ради (ідентифікаційний код 04359146, місцезнаходження: 08631, Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, буд.26).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою позивач вказує, що земельним законодавством після 27.05.2021 було скасовано необхідність погодження проекту землеустрою і проведення державної експертизи щодо нього, відсутність яких визнавались судовою практикою (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 240/82/19) єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою (адже таке погодження прямо передбачалось у ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України), наразі можливості для органу місцевого самоврядування відмовити у затвердженні проекту землеустрою, який відповідає ст. 50 Закону України "Про землеустрій", законодавством не передбачено.
Позивач вважає, що помилковим є твердження суду першої інстанції про наявність альтернативи у діях відповідача затвердити чи відмовити у затвердженні проекту землеустрою позивача. Тобто правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою.
Позивач вказує, що він виконав усі вимоги для затвердження проекту землеустрою та отримання безоплатно у власність запитувану ним ділянку, а саме:
позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу позивачу у власність земельної ділянки; позивач додав до заяви про затвердження проекту землеустрою проект землеустрою, розроблений на його замовлення;
проект землеустрою позивача містить пояснювальну записку, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, витяг із містобудівної документації, перелік обмежень у використанні земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки, тобто наявні усі складові проекту землеустрою, встановлені ст. 50 Закону України "Про землеустрій";
надано витяг з Державного земельного кадастру, яка підтверджує, що ділянка зареєстрована та їй присвоєно кадастровий номер 3221487002:02:003:0138; до проекту землеустрою надано повідомлення позивача про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу відповідачем, що було аналогом дозволу про розроблення проекту землеустрою на момент застосування позивачем процедури "мовчазної згоди".
На думку позивача, суд першої інстанції помилково зазначає, що через допущену протиправну бездіяльність Глевахівська селищна рада не здійснила перевірки заяви позивача про затвердження проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству, адже не було прийнято управлінське рішення. Оскільки, протиправна бездіяльність відповідача була допущена свідомо і направлена на недосягнення жодного результату стосовно розгляду заяви позивача. Адже відповідно до результатів поіменного голосування щодо питання про затвердження проекту землеустрою позивача із 23 депутатів, які були зареєстровані як присутні на пленарному засіданні, 21 депутат "утримався".
Позивач вважає, що суд першої інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушеного права позивача, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача, адже єдиною підставою для незатвердження проекту землеустрою позивача стало свідоме небажання членів колегіального органу місцевого самоврядування виконувати належним чином, надані їм повноваження щодо затвердження проекту землеустрою
Враховуючи свідоме ухилення відповідача від виконання покладеного на нього обов'язку, єдиним способом ефективного захисту порушеного відповідачем права позивача є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її позивачу у власність, адже позивачем виконано усі умови, визначені законом, для затвердження проекту землеустрою. Водночас законодавством не передбачено повноваження відповідача відмовити у затвердженні проекту землеустрою, а єдиною підставою для неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача стало свідоме небажання депутатів ради приймати ухвальне рішення з цього питання.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач вказує, що такі відповідали критеріям розумності, співмірності та неминучості.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у загальному розмірі 16 760 грн., які складаються з: 908 грн - судовий збір за подання позовної заяви; 6 300 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; 1 362 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги; 9 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Щодо необхідності встановлення судового контролю у даній справі позивач звертає увагу, що відповідачем неодноразово було допущено бездіяльність стосовно розгляду заяв та клопотань позивача, які стосувалися надання позивачу безоплатно у власність земельних ділянок. Вказані обставини свідчать про небажання відповідача виконувати свої прямо передбачені у законодавстві обов'язки і забезпечувати реалізацію позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, а тому, враховуючи зазначене вище, у позивача наявні обґрунтовані побоювання щодо подальшого невиконання відповідачем рішення суду у даній справі. А отже, необхідним є встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 03.04.2000.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі абз. 2 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України за замовленням позивача Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса ділянки: с. Березенщина, Фастівського району, Київської області.
Вказаний проект був поданий позивачем на затвердження до Глевахівської селищної ради разом із заявою від 27.07.2021.
Глевахівська селищна рада листом від 17.08.2021 №1742/02-22 повідомила позивачу, що його звернення щодо затвердження проекту землеустрою було розглянуто депутатами Глевахівської селищної ради, однак рішення прийнято не було внаслідок відсутності підтримки більшістю голосів депутатів, необхідних для прийняття рішення.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суд з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що Відсутність належним чином оформленого рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою чи відмову у його затвердженні у формі саме рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
оскільки подана позивачем заява із землевпорядною документацією не була розглянута відповідачем по суті належним чином, з прийняттям владного управлінського рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути по суті зазначену заяву позивача із землевпорядною документацією, та прийняти відповідне рішення за результатом такого розгляду.
Щодо можливості встановлення судового контролю, суд першої інстанції вказав, що клопотання позивачем не мотивовано, а лише постановлення судом рішення зобов'язального характеру само по собі не є підставою для встановлення судового контролю, без наявності передумов для цього, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема стягнення витрат на правову допомогу, прийшов до висновку, що з урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача слід присудити судові витрати на правничу допомогу в сумі 2 250 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель визначаються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
На виконання абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За приписами ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частина 1 ст. 123 ЗК України встановлює, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Керуючись ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
За приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На виконання частин 9 та 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 8 ст. 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відповідно до ч. 10 ст. 186 ЗК України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Отже, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні. При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин. А за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов'язковим є прийняття рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача не була розглянута, оскільки депутати утримались від голосування.
Відтак, відповідач без пояснення причин та мотивів не прийняв жодного рішення за наслідками розгляду поданого позивачем проекту землеустрою, що суперечить вимогам ст. 118 ЗК України.
Так, Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 у справі №454/160/17 сформував правовий висновок про те, що протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
Як було вказано вище, орган місцевого самоврядування не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. Вказане не є законним способом поведінки органу, і ті мотиви (утримались), які викладені у системі поіменного голосування «Рада Голос» Глевахівської селищної ради VIII скликання п'ятнадцята сесія Глевахівської селищної ради VIII скликання від 05.08.2021 Результат поіменного голосування (а.с. 28) не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту землеустрою, у розумінні частин 9 та 10 ст. 118 ЗК України.
Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №580/704/21 від 23.11.2021, згідно якого неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні. Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).
Отже, Верховний Суд у даній постанові констатував те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
Відтак, колегія суддів вважає, що відсутність належно оформленого рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки від 27.04.2021 свідчить про те, що відповідач, в межах наданих йому повноважень, не прийняв жодного відповідного рішення (ані позитивного про затвердження проекту землеустрою, ані негативного про відмову у його затвердженні), а отже наявна протиправна бездіяльність Глевахівської селищної ради.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду поданої позивачем заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Втім, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо необхідності зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання її у власність позивачу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідач жодного рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 27.04.2021 не прийнято. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не аналізував обставини, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання пов'язаного із затвердження проекту землеустрою.
Так, Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 зробив наступний правовий висновок: виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення.
За приписами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача та неприйняття рішення по його суті, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до вірного висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов'язання Глевахівську селищну раду розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення із урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Натомість, мотиви та доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, судові витрати за наслідком апеляційного перегляду спірного рішення суду першої інстанції, розподілу не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
О.М. Ганечко