Справа № 640/8419/22 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
07 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,
при секретарі - Поляновській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, -
У червні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Кузьменко О.С. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51714551 від 08 лютого 2022 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. про відкриття виконавчого провадження №69053087 від 19 травня 2022 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року позов задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Кузьменко О.С. про стягнення виконавчого збору у ВП №51714551 від 08 лютого 2022 року;
- визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Солом'янського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. про відкриття виконавчого провадження №69053087 від 19 травня 2022 року.
- стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1984, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не надано належної оцінки усім обставинам справи, що мають значення для розгляду справи.
Додатково зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що стягнення виконавчого збору можливо лише у разі фактичного виконання виконавчого документа є помилковими, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору виноситься в рамках виконавчого провадження та надалі у встановлених випадках після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, водночас в разі наступних пред'явлень державному виконавцю виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не був стягнутий під час попереднього виконання, що визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Представником позивача подано до суду письмові пояснення відповідно до яких, останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги оскільки відсутнє фактичне стягнення суми заборгованості позивача внаслідок вчинення дій державного виконавця в межах виконавчого провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що Солом'янським районним судом міста Києва 01 квітня 2016 року у справі №760/18594/15-ц (провадження №2/760/331/16) видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором позики у розмірі 1 381 807,40 грн., 3% річних у розмірі 28 094,27 грн. (в загальній сумі 1 409 901,67 грн.).
Постановою старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гуріною Є.П. від 30 червня 2016 року закінчено виконавче провадження №50713367 з примусового виконання виконачого листа від 01 квітня 2016 року №760/18594/15-ц.
Постановою заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І. від 20 липня 2016 року відкрито виконавче провадження №51714551 з примусового виконання виконавчого листа від 01 квітня 2016 року у справі №760/18594/15-ц.
Постановою заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І. від 21 грудня 2016 року накладено арешт на майно боржника в межах суми звернення стягнення та оголошено заборону на його відчуження.
Постановою заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізова В.І. від 01 вересня 2017 року передано виконавчий лист та матеріали виконавчого провадження №51714551 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.П. від 01 вересня 2017 року прийнято виконавче провадження №51714551, яке в подальшому приєднано до зведеного виконавчого провадження №53725336.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.П. від 27 вересня 2017 року зупинено виконавче провадження №51714551 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року року у справі №760/18594/15-ц стягувача ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики замінено на ОСОБА_3 .
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.П. від 24 грудня 2021 року у виконавчому провадженні №51714551 замінено стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_3
ОСОБА_3 07 лютого .2022 року подано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву (вх.№1712) про повернення виконавчого документа без виконання.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.П. від 08 лютого 2022 року повернуто виконавчий документ стягувачу; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.П. від 08 лютого 2022 року визначено до стягнення виконавчий збір у розмірі 140 990,16 грн., яка розрахована, згідно з мотивувальної частини постанови, у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню - 1 409 901,67 грн.
Постановою головного державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Я.Є. від 19 травня 2022 року відкрито виконавче провадження №69052087 з примусового виконання постанови від 08 лютого 2022 року про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні №51714551.
Вважаючи постанови від 08 лютого 2022 року про стягнення виконавчого збору та від 19 травня 2022 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 08 лютого 2022 року про стягнення виконавчого збору протиправними позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що хоча й відповідачем формально дотримано порядок винесення постанови від 08 лютого 2022 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51714551, водночас з огляду на встановлені судом обставини неправильного розрахунку виконавчого збору, оскільки державним виконавцем не вчинено дій з фактичного стягнення такої суми під час здійснення виконавчого провадження №51714551, що також може спричинити наслідки подвійного стягнення з позивача суми у розмірі 10% від передбаченої у виконавчому листі, у разі його повторного пред'явлення, остання, як така, що пред'явлені до примусового виконання в межах виконавчого провадження №69052087, підлягає визнанню протиправною та скасуванню з метою подальшого ефективного захисту прав позивача.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулював Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV в редакції на момент відкриття спірного виконавчого провадження).
Статтею 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1).
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2).
Згідно з ст. 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (ч. 1).
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (ч. 2).
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 3).
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (ч. 4).
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові (ч. 5).
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII в редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ст. 27 Закону № 1404-VIII (в редакції після 28 серпня 2018 року) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як встановлено судом виконавче провадження №51714551 відкрито постановою заступника начальника відділу Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прізовим В.І. від 20 липня 2016 року. Водночас оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 08 лютого 2022 року.
Колегія суддів звертає увагу, що до 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, а з 05 жовтня 2016 року вступив у силу Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Отже, з моменту виникнення заборгованості позивача до прийняття постанови про стягнення виконавчого збору змінювалось законодавство відповідно до якого здійснювався обрахунок виконавчого збору.
Враховуючи, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями ст. 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Зазначені положення, передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 300/3260/20 та від 23 червня 2022 року у справі №640/9792/20.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 08 лютого 2022 року, винесену у межах виконавчого провадження №51714551.
Посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 є помилковими, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. У справі №2540/3203/18 постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору були винесені в один період, а саме - до внесення змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання".
Крім того колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо невірного розрахунку суми виконавчого збору, оскільки відповідно до постанови від 08 лютого 2022 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51714551 сума виконавчого збору становить 140 990,16 грн. (1 409 901,67 х 10%), що відповідає зазначеним вище положенням Закону України "Про виконавче провадження".
Також враховуючи той факт, що постанова від 19 травня 2022 року про відкриття виконавчого провадження №69052087 прийнята на підставі постанови від 08 лютого 2022 року №51714551, то підстави для її скасування відсутні.
Отже з урахуванням викладеного доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, що свідчить про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді І.В. Федотов
Є.В. Чаку