Справа № 320/15475/21 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.
07 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
при секретарі - Масловській К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на проголошене о 10 годині 36 хвилині рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, повний текст якого складено 20 липня 2022 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коронахім» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коронахім» (далі - Позивач, ТОВ «Коронахім») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2021 №4219/0901 та №4223/0901.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що фактична перевірка призначена протиправно, оскільки в наказі не конкретизовано підстави її проведення, а додаток до нього не містить обов'язкових для оформлення такого наказу реквізитів. Крім того, суд підкреслив, що й сама перевірка проведена протиправно, позаяк не було вчинено будь-яких дій щодо здійснення контролюючого заходу за місцем безпосередньої виробничої діяльності підприємства, а оцінка надавалася виключно відомостям Єдиного реєстру податкових накладних та висновку експерта. Суд наголосив, що аналіз змісту наданих Позивачем документів, які отримані Відповідачем після складання акту перевірки, не дає можливості встановити вміст спирту етилового у розчиннику «Роухім», а висновок експертизи, наданий ГУ ДПС у Київській області, відомостей про такий розчинник не містить та взагалі не є допустимим доказом.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що перевірка була призначена у відповідності до вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у зв'язку з отриманням листа Державної митної служби України, у ході якої встановлено факт придбання та реалізації ТОВ «Коронахім» розчинника «Роухім» за відсутності діючої ліцензії, що є порушенням вимог чинного законодавства. Наголошує, що суд помилково вказав на наявність у пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України двох окремих підстав для призначення фактичної перевірки. Підкреслює, що Податковим кодексом України не передбачено вимог до оформлення витягу з додатку до наказу, а відтак відсутність на такому витягу печатки та підпису керівника контролюючого органу не свідчить про його протиправність. Окремо зауважує, що певні недоліки оформлення наказу про призначення перевірки не можуть бути беззаперечним та безумовним наслідком скасування її результатів.
Звертає увагу, що працівниками ГУ ДПС у Рівненській області у лютому 2020 року проведено фактичну перевірки ТОВ «Рівне-Етил», під час якої відібрані проби розчинника універсального «Роухім» та висновком експертизи встановлено у ньому вміст спирту більше 90%, що дає підстави стверджувати про можливість торгівлі останнім виключно за наявності відповідної ліцензії.
Поряд з іншим наголошує, що всупереч вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України Позивачем не було виконано обов'язок з надання Відповідачу документів на його обов'язковий запит.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 20.10.2022.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коронахім» просить відхилити її. Свою позицію обґрунтовує тим, що доказів, що перевірка Позивача призначена у зв'язку з надходженням до Відповідача листа Державної митної служби України, матеріали справи не містять. Наголошує, що суд правильно вказав на відсутності у висновку експертизи будь-якої згадки про розчинник «Роухім» чи його виробника - ТОВ «Рівне Етил». Звертає увагу, що відсутність доказів наявності підстав для призначення фактичної перевірки згідно пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України має своїм наслідком скасування наказу про її призначення, що підтверджується практикою Верховного Суду. Підкреслює, що окремі недоліки наказу про призначення перевірки можуть бути визнані формальними лише за умови можливої ідентифікації підстав її призначення. Стверджує, що неоформлення додатку до наказу за таким ж правилами, що й наказ, свідчить про невідповідність останніх вимогам Податкового кодексу України та інструкції з діловодства в органах ДПС України.
Окремо зауважує, що висновки фактичної перевірки ТОВ «Рівне Етил», на які посилається ГУ ДПС у Київській області, у матеріалах справи відсутні, апеляційна скарга не містить обґрунтувань незгоди Відповідача з висновками суду про непроведення фактичної перевірки взагалі, як і посилань на неправильність позиції суду щодо неналежності в якості доказу висновку експерта у кримінальному провадженні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.11.2022, в якому було оголошено перерву до 07.12.2022.
У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у лютому 2021 року посадовими особами ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу від 01.02.2021 №167-п (т. 1 а.с. 56-57), направлень від 01.02.2021 №371/10-36-09-00 та №372/10-36-09-00 (т. 1 а.с. 58) була проведена фактична перевірка офісу, що розташований за адресою: м. Бровари, вул. Залізнична, 12, що належить ТОВ «Коронахім», щодо дотримання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, висновки якої викладені в акті від 10.02.2021 №1534/10-36-09-00-10/40318815 (т. 1 а.с. 59-62).
У ході перевірки Відповідачем встановлено, що згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Коронахім» 25.08.202 отримано від ТОВ «Рівне-Етил» розчинних органічний універсальний «Роухім» в обсязі 24 000 кг на суму 792 000,00 грн. Вищевказану продукцію реалізовано ТОВ «Сілкор» в обсязі 15 500 кг на суму 614 916 грн (податкова накладна від 01.09.2020 №9 згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних).
Згідно висновку комплексної судової експертизи матеріалів, речовин і виробів та судової товарознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 22.12.2020 №КСЕ-19/111-20/61529, зразки розчинника органічного універсального «Роухім» є розчинниками на основі спирту етилового, об'ємний вміст якого становить більше 90%. За результатами розгляду висновку експерта листом ДМС України визначено, що класифікацію вказаного розчиннику слід здійснювати за кодом 2207200090 згідно УКТ ЗЕД.
Таким чином, у ході перевірки встановлено факт реалізації ТОВ «Коронахім» розчинника органічного універсального на основі спирту етилового, об'ємний вміст якого становить більше 90% за відсутності діючої ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, чим порушено ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон).
За результатами проведеної перевірки Відповідачем 15.03.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- форми «ПС» №4223/0901, яким до Позивача за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 121.1 ст. 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн (т. 1 а.с. 22-13);
- форми «С» №4219/0901, яким за порушення ст. 14 Закону та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз. 7 ч. 2 ст. 17 Закону застосовано до Позивача штраф у розмірі 1 584 000,00 грн (т. 1 а.с. 20-21).
Указані індивідуальні акти за наслідками адміністративного оскарження (т. 1 а.с. 24-25) були залишені без змін рішенням ДПС України від 22.10.2021 №23893/6/99-00-06-03-02-06 (т. 1 а.с. 26-29).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 75, 80, 81, 84 Податкового кодексу України, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на призначення фактичної перевірки без наявних на те правових підстав, порушення порядку її проведення, а також відсутність документально підтверджених фактів допущення Позивачем вимог Закону.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно абз. абз. 1-2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Приписами пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У постановах від 01.06.2022 (справа №520/7331/21), від 17.05.2022 (справа №520/592/21), від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У свою чергу, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №320/8042/21, від 19.10.2022 у справі №560/4883/21, від 06.07.2022 у справі № 420/1242/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16.
Колегія суддів зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що фактична перевірка ТОВ «Коронахім» проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області 01.02.2021 №167-п «Про проведення фактичних перевірок», в якому зазначено, що відповідно до вимог ст. ст. 20, 75, 80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального приписано в.о. начальника управління контролю за підакцизними товарами у лютому 2021 року організувати проведення фактичних перевірок. Працівникам управління контролю за підакцизними товарами на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання (об'єктів) згідно з додатком №1 (т. 1 а.с. 13).
Відповідно до витягу з додатку № 1 до зазначеного наказу у переліку суб'єктів, які підлягають фактичним перевіркам у лютому 2021 року, зазначено ТОВ «Коронахім» (код ЄДРПОУ 40318815), адреса об'єкта перевірки: Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 12, дата початку і тривалість перевірки 01.02.2021 - 10 діб, посада та П.І.Б. перевіряючих - заступник сектору Савченко О.Ф., ГДРІ Костюк В.В. (т. 1 а.с. 14).
Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідно до направлень на перевірку від 01.02.2021 №371/10-36-09-00 та №372/10-36-09-00 розпочалася фактична перевірка Позивача та у зазначених направленнях директор ТОВ «Коронахім» - Русаков Д.С. зазначив про те, що йому пред'явлено службове посвідчення та відповідні направлення й вручено йому копію наказу на проведення фактичної перевірки від 01.02.2021 № 167-п, а в акті перевірки від 10.02.2021 зазначено, що перевірку здійснено у присутності представника Русаков Д.С. (директор). Тобто, контролюючим органом було дотримано вимог щодо призначення і проведення перевірки Позивача, встановлених положеннями чинного податкового законодавства.
Указані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у вже згаданих вище постановах від 03.11.2022 у справі №320/8042/21 та від 19.10.2022 у справі №560/4883/21.
При цьому, зважаючи на те, що наказ від 01.02.2021 №167-п підписано начальником ГУ ДПС у Київській області Ольгою Виноградовою, тобто уповноваженою особою, й скріплено печаткою контролюючого органу, а в тексті наказу є посилання на додаток №1, а в додатку - на наказ, то такий додаток є невід'ємною частиною оформленого у відповідності до вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України наказу, а відтак є таким, що відповідає нормативно визначеним вимогам.
Таку ж за змістом позицію навів у своїй постанові від 20.05.2022 Верховний Суд у справі № 826/8284/17.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковою позицію Київського окружного адміністративного суду про порушення контролюючим органом порядку призначення та початку проведення фактичної перевірки платника податків.
Судом апеляційної інстанції враховується, що Верховний Суд, у випадку встановлення обставин проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, висловлював і протилежні висновки, але за обставин, коли перевірка призначалася у зв'язку із наявністю та/або отриманням в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства (зокрема, постанови від 18.04.2022 у справі № 440/6887/20, від 10.11.2022 у справі № 440/1074/21). Поряд з цим, указані позиції суду касаційної інстанції не є релевантними до спірних правовідносин, позаяк у згаданих справах перевірялися виробники спиртовмісної продукції, у той час ТОВ «Коронахім» до таких не належить. Відтак посилання ГУ ДПС у Київській області на лист ДМС України від 29.12.2020 №08-15/15-04/8.16/17840 про класифікацію розчинника органічного універсального «Роухім» за кодом УКТ ЗЕД 2207200090, у зв'язку з чим у подальшому була призначена фактична перевірка Позивача, не може мати наслідком висновок про її протиправність з огляду на зміст наказу від 01.02.2021 №167-п «Про призначення фактичних перевірок».
Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав відсутності належних і допустимих доказів вчинення платником податків правопорушень, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги та аргументів відзиву на неї, вважає за необхідне зазначити таке.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.03.2021 форми «ПС» №4223/0901, яким до Позивача за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 121.1 ст. 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020,00 грн.
Відповідно до абз. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Такому обов'язку платника податків кореспондує право посадових (службових) осіб контролюючого органу право отримувати належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 85.4 ст. 85 ПК України).
Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що доказом ненадання платником податків або його уповноваженою особою запитуваних посадовою особою контролюючого органу у ході перевірки документів є складений у довільній формі акт, що засвідчує факт відмови, за правилами, визначеними п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.
У свою чергу положеннями статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1 п. 44.1).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (абз. 1 п. 44.3).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6).
При цьому пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Матеріали справи свідчать, що запит про надання документів із терміном виконання до 05.02.2021 було складено працівниками ГУ ДПС у Київській області 01.02.2021 і в цей же день отримано директором ТОВ «Коронахім» ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 63). Запитувані у ньому документи за своєю суттю є первинними.
У зв'язку з ненаданням цих документів посадовими (службовими) особами контролюючого органу складено 05.02.2021 відповідний акт (т. 1 а.с. 64), що передбачено згаданими вище положеннями п. 85.6 ст. 85 ПК України.
У подальшому, листом від 09.02.2021 №08-19, який отриманий ГУ ДПС у Київській області 12.02.2021 за вх. №9974/6, ТОВ «Коронахім» на виконання вимог запиту від 01.02.2021 направило контролюючому органу запитувані первинні документи (т. 1 а.с. 66-82), додавши, що листом від 02.02.2021 №08-17 повідомляло Відповідача про відсутність у відкритих джерелах будь-якої інформації щодо порушень Позивачем вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування підакцизних товарів.
Викладене, на переконання судової колегії свідчить, що Позивачем хоча і поза межами визначених у запиті Відповідача строків, однак до моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ТОВ «Коронахім» були надані ГУ ДПС у Київській області запитувані документи, що не дає безумовних підстав стверджувати про наявність у діях платника податків складу правопорушення, передбаченого п. 121.1 ст. 121 ПК України. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, у судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що контролюючим органом враховувалися надані Позивачем документи щодо господарських операцій з придбання у ТОВ «Рівне-Етил» та подальшої реалізації ТОВ «Сілкор» розчинника «Роухім». Відтак спірний індивідуальний акт від 15.03.2021 №4223/0901 підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.03.2021 форми «С» №4219/0901, яким за порушення ст. 14 Закону та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз. 7 ч. 2 ст. 17 Закону застосовано до Позивача штраф у розмірі 1 584 000,00 грн.
Як було встановлено раніше, із змісту акта перевірки вбачається, що підставою для висновку про порушення ТОВ «Коронахім» вимог ст. 14 Закону стало те, що згідно висновку комплексної судової експертизи матеріалів, речовин і виробів та судової товарознавчої експертизи Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 22.12.2020 №КСЕ-19/111-20/61529 розчинник органічний універсальний «Роухім» є розчинником на основі спирту етилового, об'ємний вміст якого становить більше 90%, класифікацію вказаного розчиннику слід здійснювати за кодом 2207200090 згідно УКТ ЗЕД, а відтак за оптова торгівля останнім ТОВ «Коронахім» має здійснюватися виключно за наявності відповідної діючої ліцензії.
Разом з тим, аналіз змісту висновку експерта від 22.12.2020 №КСЕ-19/111-20/61529 (т. 1 а.с. 86-97) не дає підстав стверджувати, що предметом його дослідження були, зокрема, зразки розчинника органічного універсального «Роухім». Крім того, як правильно підкреслив суд першої інстанції, надані Позивачем первинні документи також не містять відомостей щодо вмісту спирту в указаному розчиннику, а доказів, що під час проведення фактичної перевірки відбиралися саме зразки розчинника у підприємства, у матеріалах справи відсутні.
До того ж, неодноразово згаданий вище висновок експерта складений на виконання постанови старшого слідчого ГУ ДФС у Рівненській області у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32020180000000049 від 16.12.2020, а відтак ні в силу приписів ст. ст. 101-104 КАС України, ні в силу положень ст. 84 ПК України не може вважатися належним і допустимим доказом факту порушення ТОВ «Коронахім» вимог ст. 14 Закону, оскільки не вважається таким, що складений на виконання вимог ухвали суду, на замовлення учасника справи або контролюючим органом під час здійснення податкового контролю.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2021 №4219/0901, оскільки факт порушення ТОВ «Коронахім» приписів ст. 14 Закону належними і допустимими доказами не підтверджено.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, однак обґрунтував його з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування всіх фактичних обставин цієї справи. Наведене вище є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено та підписано 07 грудня 2022 року.