Справа № 320/5354/20 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.
08 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Ключковича В.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України, про визнання протиправними та скасування вимог,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна податкова служба України (надалі - третя особа), з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому просив суд,:
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2020 р. № Ф-296111-50/2291 у розмірі 19863 грн. 19 коп.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277 у розмірі 21030 грн. 90 коп.;
- скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області № Ф-296111-50/2954 від 6 липня 2020 р. про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску ОСОБА_1 у розмірі 14 703 грн. 49 коп.;
- стягнути з ГУ ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 незаконно утриманні грошові кошти, починаючи з 1 січня 2020 р.;
- стягнути з ГУ ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000 грн. 00 коп. за завдання моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277 та від 10 квітня 2020 р. № Ф-296111-50/2291. В оскаржуваних вимогах відсутня інформація щодо рішення та акту перевірки, на підставі яких її прийнято, не враховано наявність статусу інваліда у позивача та припинення ним підприємницької діяльності.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що усі три податкові вимоги про сплату заборгованості по ЄСВ чинні і ні одна із них не відкликана податковим органом; тобто, із ОСОБА_1 при примусовому стягненні буде стягуватися податкова заборгованість у розмірі 21030 грн 90 коп., податкова заборгованість у розмірі 19863грн 19 коп. та податкова заборгованість у розмірі 14703 грн 49 коп. за один і той же період, а саме - 2017 рік - 1 квартал 2019 року. У своєму рішенні від 14.12.2021 року суд першої інстанції не провів аналіз матеріалів справи, а тому не надав належної оцінки обставинам щодо суперечності по сумах стягнення у податкових вимогах, які стосуються одного і того ж періоду.
Відповідач заперечує проти апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 - не менше 819,06 грн. за місяць. Отже, не зважаючи на те, що позивач не отримував дохід у звітному році або окремому місяці, останній як ФОП зобов'язаний сплачувати ЄСВ, не зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював підприємницьку діяльність. Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску, за ним рахується борг, в розмірі 21030 грн. 90 коп. У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-296111-50/2291 від 10 квітня 2020 р.
Так, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року № 893 (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Головне управління ДПС у Київській області).
Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом Державної податкової служби України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 30 вересня 2020 року № 529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких Головне управління ДПС у Київській області.
Наказом Державної податкової служби України "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" від 24 грудня 2020 року №755 розпочато з 1 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови №893.
Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) відповідно до частини 1 статті 52 КАС України з на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).
Перевіривши матеріали справи, суддя-доповідач встановив, що фізичною особою ОСОБА_1 подано до Державної податкової служби України подано скаргу від 19.05.2020 року №б/н (вх. №19497/6 від 25.05.2020) щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2020 №Ф-296111-50/2291 ГУ ДПС у Київській області.
Для з'ясування всіх обставин справи, судом 20 вересня 2022 року витребувано у Державної податкової служби України належним чином засвідчену копію рішення ДПС України від 15.06.2020 року №19070/6/99-00-06-03-01-06.
На адресу суду апеляційної інстанції 08 листопада 2022 року від Державної податкової служби України на виконання судового запиту надійшов лист та витребувана копія рішення ДПС.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на перебування членів колегії у відпустці (навчанні) та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивач був фізичною особою-підприємцем з 23 листопада 2007 р.
Так, 21 червня 2019 р. позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У період з 2017 р. до 1 кварталу 2019 р. включно позивачем не сплачувалися внески з ЄСВ, у зв'язку з чим у нього утворився борг.
Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10 квітня 2020 р. № Ф-296111-50/2291 на суму 19863 грн. 19 коп. Цю вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано позивачем 16 травня 2020 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною вимогою, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, рішенням від 15 червня 2020 року за №19070/6/98-00-06-03-01-06 скаргу позивача задоволено частково, вимогу скасовано та зобов'язано ГУ ДПС у Київській області сформувати нову вимогу.
Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277 на суму 21030 грн. 90 коп. Цю вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано останнім 30.08.2020 року.
ГУ ДПС у Київській області зазначає, що після виставлення вимоги позивачем частково сплачено заборгованість у розмірі 1167,71 грн, отже сума боргу по єдиному соціальному внеску станом на 31.03.2020 року становила 19863,19 грн.
В подальшому відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 06 липня 2019 р. № Ф-296111-50/2954 на суму 14703 грн 49 коп. Цю вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Не погоджуючись з вищезазначеними вимогами, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України, рішенням від 04 серпня 2020 року за №24594/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення.
Так у вищезазначеному рішенні ДПС України зазначено, що позивачем вже оскаржувалося дії відповідача по винесенню вимоги від 10 квітня 2020 р. № Ф-296111-50/2291, за результатом даного оскарження дана вимога скасована.
Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача становить станом на 30.06.2020 становить 14703,49 грн На підставі цих даних ГУ ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.07.2020 № Ф-296111-50/2954 на суму 14703 грн 49 коп., згідно вимог чинного законодавства.
Вважаючи оскаржувані дії контролюючого органу по винесенню вимог позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Надаючи оцінку доводам та аргументам позивача про наявність у нього статусу особи з інвалідністю, суд бере до уваги, що позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю 2 групи лише 27 червня 2019 р., а довідка МСЕК, на підставі якої позивачу встановлено статус інваліда 2 групи, видана 15 квітня 2019 р., тоді як нарахування внеску здійснено за останній період - 1 квартал 2919 р., період сплати - з 1 січня по 31 березня 2019 р., граничний строк сплати 19 квітня 2019 р., тобто за період до прийняття рішення про визнання позивача особою з інвалідністю та видачі йому відповідних документів щодо його статусу. Тому ці твердження позивача є необґрунтованими і безпідставними, а тому до уваги судом не беруться.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277, колегія суддів зазначає наступне.
Перевіривши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 подано до Державної податкової служби України подано скаргу від 19.05.2020 року №б/н (вх. №19497/6 від 25.05.2020) щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2020 №Ф-296111-50/2291 ГУ ДПС у Київській області.
Згідно з пункту 60.1. статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Пунктом 60.3 статті 60 ПК України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Так, колегією суддів встановлено, що Державною податковою службою Україною 15 червня 2020 року прийнято рішення №19070/6/99-00-06-03-01-06 про результат розгляду скарги позивач, яким скаргу останнього - задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2020 №Ф-296111-50/2291 ГУ ДПС у Київській області - скасовано та зобов'язано ГУ ДПС у Київській області сформувати нову вимогу.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що податкова вимога від 10.04.2020 №Ф-296111-50/2291 - скасована ДПС України, а отже не є виконавчим документом та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277 у розмірі 21030 грн. 90 коп. не підлягають задоволенню, оскільки податкова вимога скасована в порядку адміністративного оскарження та не порушує права позивача в даній частині.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пункту 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Підпунктом 56.15 ст. 56 ПК України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 10 квітня 2020 р. № Ф-296111-50/2291 на суму 19863 грн. 19 коп. Цю вимогу про сплату боргу (недоїмки) направлено на адресу позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано позивачем 16 травня 2020 року.
Отже, у позивача з 16 травня 2020 року виникло право на оскарження даної вимоги до ДПС України.
Як вже було зазначено вище, що ОСОБА_1 подано до Державної податкової служби України подано скаргу щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2020 №Ф-296111-50/2291 ГУ ДПС.
Державною податковою службою Україною 15 червня 2020 року прийнято рішення №19070/6/99-00-06-03-01-06 про результат розгляду скарги позивач, яким скаргу останнього - задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2020 №Ф-296111-50/2291 ГУ ДПС у Київській області - скасовано та зобов'язано ГУ ДПС у Київській області сформувати нову вимогу.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку податкова вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277 є передчасною, а отже в даному випадку дана вимога підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-296111-50/2954 від 6 липня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Стаття 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону N 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування -Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками. Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з частини 1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449. (надалі по тексту - Інструкція)
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Законом України від 6 грудня 2016 р. № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 р., зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI);
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21 грудня 2016 р. № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн. 00 коп., з 1 січня 2018 року - 3723 грн. 00 коп.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Ураховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 9 лютого 2018 р. за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. 00 коп. (3200 грн. 00 коп. х 12 х 22% = 8 448 грн. 00 коп.).
Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції)
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що до цих вимоги за липень 2020 увійшли суми несплачених внесків ЄСВ:
- за 2017 рік - 704 грн. х 12 = 8448 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 8448 грн. 00 коп.;
- за І квартал 2018 (граничний термін сплати 19 квітня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 = 2457 грн. 18 коп., сплачено 0 грн., сума боргу склала 10905 грн. 18 коп.;
- за II квартал 2018 (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 = 2457 грн. 18 коп., сплачено 0 грн., сума боргу склала 13362 грн. 36 коп.;
- за III квартал 2018 (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 = 2457 грн. 18 коп., сплачено 0 грн., сума боргу склала 15 819 грн. 54 коп.;
- за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21 січня 2019 р.) - 819 грн. 06 коп. х 3 = 2457 грн. 18 коп., сплачено 0 грн., сума боргу склала 18276 грн. 72 коп.;
- за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19 квітня 2019 р.) - 918 грн. 06 коп. х 3 = 2754 грн. 18 коп., сплачено 0 грн., сума боргу склала 21030 грн. 90 коп.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивачем станом на 30 червня2020 року було частково сплачено суму податкового боргу з ЄСВ (6327,41 грн), а заборгованість становить 14703,49 грн, то відповідно контролюючим органом було правомірно прийнято вимогу № Ф-296111-50/2954 від 06 липня 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-296111-50/2954 від 06 липня 2020 року не підлягають задоволенню.
Щодо посилання позивача про наявність у нього статусу особи з інвалідністю, колегія суддів не приймає до уваги дані твердження, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, що позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю 2 групи лише 27 червня 2019 р., а довідка МСЕК, на підставі якої позивачу встановлено статус інваліда 2 групи, видана 15 квітня 2019 р., тоді як нарахування внеску здійснено за останній період - 1 квартал 2919 р., період сплати - з 1 січня по 31 березня 2019 р., граничний строк сплати 19 квітня 2019 р., тобто за період до прийняття рішення про визнання позивача особою з інвалідністю та видачі йому відповідних документів щодо його статусу.
Отже, в даному випадку твердження позивача є необґрунтованими і безпідставними, а тому до уваги колегією суддів не беруться.
В частині позовних вимог щодо стягнути з ГУ ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 25000 грн. 00 коп. за завдання моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пунктах 2, 4 вказаної постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.
Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не обґрунтовано та не доведено та документально не підтверджено завдання моральної шкоди, а отже позовні вимоги в даній часті не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю частково.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Допустити заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління ДПС у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2019 р. № Ф-296111-50/4277.
В інші частині позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович