08 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6950/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та скасувати рішення про відмову в підтвердженні періодів роботи від 30.06.2022 № 60.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти рішення про підтвердження ОСОБА_1 періоду роботи, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 05.10.1994 по 29.12.1994 на посаді водія третього класу на автомобілі всіх типів і марок з різними умовами праці для роботи на міських маршрутах та з 30.12.1994 по 26.05.2008 на посаді водія другого класу на автомобілі всіх типів і марок з різними умовами праці для роботи на міських маршрутах в ВАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 15327".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період трудової діяльності позивач набув стаж, достатній для призначення пенсії на пільгових умовах. Однак, відповідач відмовив у підтвердженні позивачу періоду роботи водієм з 09.09.1994 по 26.05.2008 Полтавського АТП-15327 (ВАТ "Полтавське АТП-15327").
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6950/22, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.
06.09.2022 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача звертав увагу на те, що прийняте рішення №60 від 30.06.2022 про відмову позивачу в підтвердженні періодів роботи, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону №1058. у зв'язку з відсутністю відомостей про постійну зайнятість водієм на міському пасажирському транспорті, відповідає чинному законодавству України, зазначив, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №60 від 30.06.2022 відмовлено в підтвердженні роботи, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.09.1994 по 26.05.2008 з підстав відсутності відомостей про постійну зайнятість водієм на міському пасажирському транспорті.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV).
За Преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 підтверджено, що позивач з 09.09.1994 прийнятий водієм третього класу на автобус Ікарус-360 у відділ МТП у підприємстві "Полтавське АТП-15327"; з 05.10.1994 переведений водієм третього класу на автомобілі всіх типів і марок з різними умовами праці для роботи на міських маршрутах; з 30.12.1994 рішенням кваліфікаційної комісії присвоєний другий клас водія; згідно з наказом ФДМ України по Полтавській області від 16.07.1997 №302 "Полтавське АТП-15327" перетворене у ВАТ "Полтавське АТП-15327"; з 26.05.2008 позивач звільнений за згодою сторін.
Відповідно до архівної довідки виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.02.2022 №3-05.7-13/3 (221173) ОСОБА_1 зарахований на посаду водія третього класу на автобус Ікарус-360 у відділ постачання Полтавського державного автотранспортного підприємства 15327 Полтавського територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту з 09.09.1994 (наказ №165 від 09.09.1994); з 05.10.1994 переведений на посаду водія третього класу на автомобілі всіх типів і марок з різними умовами праці для роботи на міських маршрутах з проходженням стажування (наказ №183 від 05.10.1994); згідно з рішенням правління колгоспу від 14.02.1994, протокол №1, водію а/к №1 ОСОБА_1 присвоєно другий клас водія (наказ №235 від 30.12.1994); ОСОБА_1 звільнений з посади водія Відкритого акціонерного товариства "Полтавське автотранспортне підприємство 15327" з 26.05.2008 за згодою сторін (наказ №61 від 26.05.2008).
Крім того, архівною довідкою виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.02.2022 №3-05.7-13/3 (221170) повідомлено, що відповідно до наказів з особового складу ВАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 15327" за період роботи ОСОБА_1 на посаді водія інформація про переведення на інші роботи, на роботи з неповним робочим днем та про надання відпусток без збереження заробітної плати відсутня.
Згідно з частиною першою статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у підтвердженні періодів роботи позивача.
Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 у справі № 750/11115/16-а, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17 та у справі № 127/16245/17, обставини яких є подібними, дійшов висновку про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що архівні довідки та трудова книжка є документами, що обов'язкові до урахування для підтвердження пільгового стажу.
З урахуванням наведеного, доводи відповідача щодо непідтвердження стажу роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період з 09.09.1994 по 26.05.2008, є протиправними та безпідставними, здійснені без повного з'ясування обставин та відповідних доказів.
Водночас, судом встановлено, що позивач не звертався до пенсійного органу із заявою про призначення пільгової пенсії, рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії позивачу не приймалося.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки право позивача на підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за віком порушено, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №60 від 30.06.2022, яким порушені права позивача, а саме: у частині відмови в підтвердженні періоду роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період з 09.09.1994 по 26.05.2008, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.06.2022 та зарахувати до пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період з 09.09.1994 по 26.05.2008.
Суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, приймає рішення про захист порушеного права позивача у наведений спосіб.
Отже, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дії відповідача, оскільки належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача №60 від 30.06.2022.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення відповідача, яке підлягає скасуванню, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача зі сплати судового збору в повному розмірі.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №60 від 30.06.2022 в частині відмови ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період з 09.09.1994 по 26.05.2008.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.06.2022 та зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченої пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період з 09.09.1994 по 26.05.2008.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.С. Канигіна