08 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/20366/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Міністерства оброни України (далі - МОУ, позивач) - Март'янової Н.В. (самопредставництво), Кузьменка С.О. (самопредставництво),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Ост" (далі - Товариство, відповідач, скаржник) - ОСОБА_1 (директор, самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 (головуючий - суддя Павленко Є.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 (головуючий - суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Хрипун О.О.)
у справі №910/20366/20
за позовом МОУ
до Товариства
про зобов?язання вчинити дії.
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для зобов'язання відповідача замінити спірне обладнання на обладнання у відповідності до умов контракту.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. МОУ звернулося до суду з позовною заявою до Товариства про зобов'язання відповідача замінити встановлені модулі оперативної пам'яті на модулі оперативної пам'яті, які передбачені укладеним сторонами державним контрактом на виконання робіт за державним оборонним замовленням.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем встановлено не передбачені контрактом модулі оперативної пам'яті.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №910/20366/20, позов задоволено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 та постанову Північного господарського суду від 20.07.2022 у справі №910/20366/20, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову МОУ відмовити у повному обсязі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Товариство із посиланням на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
4.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21, від 02.08.2022 у справі №927/347/21, від 01.08.2019 у справі №912/2635/17, від 05.02.2020 у справі №904/2082/19, від 17.08.2021 у справі №910/16308/20, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 15.04.2021 у справі №910/4517/14, від 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 15.10.2020 у справі №910/5253/19, від 14.07.2021 у справі №911/1570/18, від 15.09.2020 у справі №908/3258/19, від 12.03.2020 у справі №910/15234/18.
4.3. Товариство також зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій грубо порушили приписи частини третьої статті 310 ГПК України та необґрунтовано відхилили численні клопотання відповідача про витребування, дослідження доказів.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Позивачем (замовник) і відповідачем (виконавець) 21.12.2018 укладено державний контракт №362/5/18/36 на виконання робіт за державним контрактом (далі - Контракт), за умовами якого:
- виконавець зобов'язався виконати роботи з проектування та нового будівництва (реконструкції) об'єкту спеціального призначення за етапами, в обсягах та у терміни, що зазначені в календарному плані виконання робіт за державним оборонним замовленням згідно з додатком №1 до Контракту, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість (пункт 1 Контракту);
- МОУ приймає виконану відповідачем роботу та протягом 10 календарних днів підписує оформлені в установленому порядку акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які перевірені представниками технічного нагляду (пункт 18 Контракту);
- якість передбачених Контрактом робіт повинна відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів у галузі будівництва, проектній документації та умовам Контракту (пункт 21 Контракту);
- прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції об'єкту здійснюється робочою комісією на підставі проектно-кошторисної документації, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил (пункт 30 Контракту);
- за результатами роботи робочої комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції об'єкту, який підписується виконавцем і затверджується замовником (пункт 32 Контракту);
- недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання-передачі виконаних робіт та при введенні об'єкта в експлуатацію, які виникли з вини виконавця, повинні бути усунуті ним протягом строків, визначених робочою комісією, що приймає об'єкт (пункт 34 Контракту);
- виконавець гарантує якість виконаних робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектно-кошторисній документації, та можливість експлуатації об'єкту відповідно до Контракту протягом 10 років (пункт 43 Контракту);
- замовник має право вимагати від виконавця усунення за його рахунок всіх виявлених як при прийнятті об'єкта в експлуатацію, так і під час гарантійного строку експлуатації цього об'єкта недоліків (недоробок, порушень), якщо вони виникли саме з вини виконавця (підпункт 8 пункту 59 Контракту);
- Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (пункт 80 Контракту [у редакції додаткової угоди №5]).
6.2. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідно до завдання на проектування від 13.12.2018, копія якого наявна в матеріалах справи, державним підприємством МОУ "Центральний проектний інститут" розроблено проектну документацію по об'єкту. Вказаним завданням передбачено розміщення на об'єкті обладнання модулів оперативної пам'яті HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт. Встановлення цього ж обладнання передбачено і проектною документацією, зокрема, локальним кошторисом на придбання устаткування, меблів та інвентарю №02-01-10-О.
6.3. Судом першої інстанції враховано, що під час виконання робіт за Контрактом до його умов та до проектно-технічної документації вносились зміни. Зокрема, з додатку до експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом вбачається, що до цього проекту внесено зміни щодо технологічних, архітектурно-будівельних та інженерних проектних рішень при виконанні будівельно-монтажних робіт. Суд першої інстанції окремо відзначив, що документів вбачається, що внесені зміни не стосувалися проектної документації в частині встановлення на об'єкті спірних модулів пам'яті, оскільки такі роботи були виконані до внесення цих змін - у червні 2019 року, що враховано в цьому експертному звіті (за довідкою замовника станом на 01.12.2019).
6.4. Звертаючись до суду з даним позовом, МОУ зазначало, що відповідач допустив порушення умов Контракту, а саме: встановив модулі оперативної пам'яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit у кількості 128 шт., замість модулів оперативної пам'яті HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт., які передбачені Контрактом.
6.5. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що роботи зі встановлення спірного обладнання виконані Товариством у червні 2019 року, що підтверджується підписаними 26.06.2019 представниками обох сторін і скріпленими їх печатками документами: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, актом №1 приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, а також актом вартості устаткування, придбаного виконавцем робіт. У вказаних актах та довідці зазначено, що на об'єкті встановлено обладнання, передбачене умовами Контракту.
6.6. У той же час судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що після прийняття виконаних відповідачем робіт за Контрактом МОУ виявлено встановлення модулів оперативної пам'яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit у кількості 128 шт., що підтверджується актом перевірки фактичних витрат на придбання устаткування та виконання робіт з реконструкції по об'єкту, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.
6.6.1. На останній сторінці вказаного акту перевірки міститься власноручний напис директора Товариства ОСОБА_1 про ознайомлення його з цим документом та відсутність претензій, а також підпис вказаної посадової особи.
6.7. Однак у своїй заяві свідка ОСОБА_1 стверджував, що інформація, яка міститься в актах КБ-2в та довідках КБ-3, що складені в рамках виконання Контракту, у тому числі, і щодо встановлених модулів оперативної пам'яті, є достовірною.
6.7.1. За свідченнями директора Товариства, свій підпис та печатку відповідача на зазначеному у пункті 6.6 цієї постанови акті перевірки було ним відкликано з 05.05.2020 листом від 12.04.2021 №21/131-21. Причиною такого відкликання стало їх вчинення під тиском, за наслідками якого порушено кримінальне провадження.
6.7.2. Однак суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не приймає до уваги зазначений лист Товариства від 12.04.2021 №21/131-21, оскільки положення чинного законодавства України не передбачають можливості такого відкликання підпису та печатки. Слід також зазначити, що вказаний лист складено відповідачем майже через 3 місяці після відкриття провадження у даній справі.
6.8. На запитання суду першої інстанції, поставлені в судовому засіданні 04.11.2021, директор відповідача - ОСОБА_1, підтвердив обставини, викладені ним у заяві свідка, та стверджував, що на об'єкті позивача встановлено модулі оперативної пам'яті HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт.
6.9. Суд першої інстанції вказав, що факт замовлення, придбання, розмитнення, поставки відповідачем обладнання, передбаченого Контрактом, має бути відображений саме у відповідних документах і не може підтверджуватися показаннями свідків.
6.10. При цьому відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження факту реального придбання, ввезення на митну територію України передбаченого Контрактом обладнання - модулів оперативної пам'яті HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт.
6.11. Водночас матеріали справи містять копії інвойсів, митних декларацій та накладних, які підтверджують придбання та ввезення на митну територію України, модулів оперативної пам'яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit.
6.12. Відтак суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилив доводи відповідача про встановлення на об'єкті модулів оперативної пам'яті HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт., як такі, що суперечать матеріалам справи і встановленим судом обставинам.
6.13. Крім того, про заміну передбачених Контрактом модулів пам'яті на спірні свідчить також подана самим відповідачем копія листа постачальника цього обладнання - акціонерного товариства "Софтваре Солюшинс енд Технолоджис", до Товариства від 04.02.2019. Цим листом постачальник повідомив відповідача про те, що виробник обладнання замінив комплекти пам'яті на спірні, та вказав, що спірні модулі оперативної пам'яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit ідентичні передбаченим Контрактом за всіма характеристиками, крім об'єму пам'яті, а використання двох таких модулів повністю замінює роботу одного модуля HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21.
6.14. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав доведеними твердження і доводи позивача про те, що Товариством на об'єкті встановлено модулі оперативної пам'яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit у кількості 128 шт., замість передбачених Контрактом модулів HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21.
6.15. Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення Товариством позивача про неможливість поставки погодженого Контрактом обладнання та необхідність його заміни, а також отримання погодження замовника на таку заміну.
6.16. Відтак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що встановлення відповідачем на об'єкті модулів оперативної пам'яті HPE 8 GB 1Rx8 PC-4-26 66V-R Smart Kit замість модулів HPE 16 GB (1x16 GB) Single Rankx4 DDR4-226 CAS-19-19-19 Реестр, арт. 815098-D21 у кількості 64 шт. є порушенням умов укладеного сторонами Контракту.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.08.2022 для розгляду справи №910/20366/20 визначено колегію суддів у складі: Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.
7.2. За розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.08.2022 №29.3-02/1502 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20366/20 у зв'язку з увільненням судді Мамалуя О.О. від роботи у зв?язку із призовом на військову службу по мобілізації.
7.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022 для розгляду справи визначено склад суду: Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Вронська Г.О.
7.4. Суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Губенко Н.М. - головуючий, суддями Кролевець О.А., Вронською Г.О. 29.08.2022 подано заяву про самовідвід у розгляді справи №910/20366/20, в порядку пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України.
7.5. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2022 задоволено заяву суддів Верховного Суду Губенко Н.М., Вронської Г.О., Кролевець О.А. про самовідвід у справі №910/20366/20.
7.6. За розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31.08.2022 №29.3-02/1561 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20366/20 у зв'язку з ухвалою про самовідвід суддів Губенко Н.М., Вронської Г.О., Кролевець О.А.
7.7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 у справі №910/20366/20 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
7.8. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 у справі №910/20366/20 касаційну скаргу Товариства залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків; витребувано з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/20366/20.
7.9. За розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.10.2022 №29.3-02/1798 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20366/20 у зв'язку з відрядженням судді Кібенко О.Р. та відпусткою судді Бакуліної С.В.
7.10. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 у справі №910/20366/20 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Селіваненко В.П.
7.11. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/20366/20 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 та частини третьої статті 310 ГПК України.
7.12. Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/20366/20 заяву суддів Верховного Суду Баранця О.М. - головуючого, Стратієнко Л.В., Селіваненка В.П. про самовідвід у розгляді справи №910/20366/20 за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 задоволено; вказану касаційну скаргу передано на авторозподіл для визначення складу колегії суддів.
7.13. За розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.11.2022 №29.3-02/1977 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/20366/20 у зв'язку з ухвалою про самовідвід суддів Баранця О.М., Стратієнко Л.В., Селіваненка В.П.
7.14. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022 у справі №910/20366/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. - головуючий суддя, Колос І.Б., Бенедисюк І.М.
7.15. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №910/20366/20, зокрема, прийнято вказану справу до свого провадження та призначено розгляд касаційної скарги на 08.12.2022.
7.16. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.13. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статтей 847, 853 та 882 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №912/2635/17, 05.02.2020 у справі №904/2082/19, від 17.08.2021 у справі №910/16308/20, від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 15.04.2021 у справі №910/4517/14, від 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 15.10.2020 у справі №910/5253/19, від 14.07.2021 у справі №911/1570/18, від 15.09.2020 у справі №908/3258/19, від 12.03.2020 у справі №910/15234/18.
8.14. Предметом розгляду справи №912/2635/17 було стягнення збитків - вартості невиконаних підрядних робіт. В обґрунтування вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду на капітальний ремонт, внаслідок чого виникли дефекти по виконаним та оплаченим роботам, що завдало збитків позивачеві.
8.15. Предметом розгляду справи №904/2082/19 було стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат і пені [за первісним позовом] і визнання недійсними актів приймання виконаних будівельних робіт за договором субпідряду [за зустрічним позовом]. Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору субпідряду в частині повної і своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. У свою чергу, зустрічний позов обґрунтований тим, що спірні акти складені з перевищенням ціни договору та з відхиленням фактично виконаних робіт від узгоджених за договором, спірні акти зі сторони позивача за зустрічним позовом підписані невстановленою особою та без зазначення дати підпису.
8.16. Предметом розгляду справи №910/16308/20 було стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором підряду у частині оплати за виконані роботи.
8.17. Предметом розгляду справи №911/1981/20 було стягнення основного боргу, пені, інфляційних і 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду щодо оплати вартості виконаних будівельних робіт.
8.18. Предметом розгляду справи №910/4517/14 було усунення недоліків виконаних робіт. Так, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути недоліки робіт, виконаних згідно з договором підряду, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів на об'єкті будівництва оптового ринку, шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном упродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішенням господарського суду у цій справі законної сили. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на виконання договору підряду споруджено павільйони з інженерними мережами та під'їзними шляхами із твердим покриттям, проте, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем в процесі експлуатації виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів
8.19. Предметом розгляду справи №922/2216/18 було:
- стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат за первісним позовом, який мотивовано неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт у частині оплати вартості виконаних робіт;
- стягнення безпідставно набутих коштів і пені за зустрічним позовом, який обґрунтований тим, що позивачем за зустрічним позовом як замовником сплачено за договором підряду грошових коштів більше, ніж відповідачем за зустрічним позовом як підрядником виконано робіт.
8.20. Предметом розгляду справи №910/5253/19 було стягнення основного боргу та пені. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань за договором на виконання ремонтних робіт гідротехнічних споруд ТЕС в частині оплати за виконані роботи.
8.21. Предметом розгляду справи №911/1570/18 було стягнення сплаченого авансу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: позивач замовив відповідачу виготовлення та монтаж скляних конструкцій, про що сторонами укладено договір підряду; позивач перерахував аванс в розмірі 80% від загальної вартості робіт; відповідач не завершив роботи у встановлений строк та виконував їх з недоліками, у зв'язку з чим позивач відмовився від договору підряду та вимагав повернути сплачений аванс з тих підстав, що роботи виконані неякісно та з порушенням встановленого строку.
8.22. Предметом розгляду справи №908/3258/19 було зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати відповідача замінити пошкоджені листи покрівлі, збільшити кількість цвяхів для кріплення листів, почистити жолоби від сміття та прибрати цеглу з листів покрівлі, а також встановити зворотній клапан на фанову трубу (труба каналізації) на будинку. Позовні вимоги обґрунтовані виявленими позивачем недоліками робіт за договором підряду.
8.23. Предметом розгляду справи у справі №910/15234/18 було стягнення заборгованості, інфляційних і 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач виконав передбачені договором роботи, відповідач фактично погодився з результатами виконаних робіт і використовує їх у своїй господарській діяльності, проте не розрахувався за виконані роботи.
8.24. Верховний Суд виходить з того, що у даній справі предметом позову є зобов'язання відповідача замінити встановлені модулі оперативної пам'яті у кількості 128 шт. на модулі оперативної пам'яті у кількості 64 шт. (які передбачені укладеним сторонами Контрактом). Відносини виникли на підставі договору підряду як встановлено судами попередніх інстанцій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем встановлено не передбачені Контрактом модулі оперативної пам'яті, що є порушенням умов Контракту.
8.25. Таким чином, справи вказані у пункті 8.13 цієї постанови та дана справа є різними за предметом спору (стягнення заборгованості за договором підряду [справи №904/2082/19, №910/16308/20, №911/1981/20, №922/2216/18, №910/5253/19; 910/15234/18]; стягнення збитків - вартості невиконаних підрядних робіт [справа №912/2635/17]; визнання недійсним акта приймання виконаних робіт [справа №904/2082/19]; усунення недоліків виконаних робіт [справа №910/4517/14]; стягнення безпідставно набутих коштів [справа №922/2216/18]; стягнення сплаченого авансу [справа №911/1570/18]; зобов'язання вчинити дії, а саме замінити пошкоджені листи покрівлі [справа №908/3258/19]), за підставою позов, за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли між сторонами.
8.26. Також, скаржник вказував на те, що суд апеляційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми частини першої статті 76, частини першої статті 77, статті 86 ГПК України без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 і від 02.08.2022 у справі №927/347/21.
8.27. Предметом розгляду справи №903/522/21 було стягнення вартості частини майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства, у зв'язку з його виходом із складу учасників товариства. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач протягом одного року з дня, коли він дізнався про вихід учасника, не виплатив йому як учаснику вартість його частки, а лише повернув внесок учасника до статутного капіталу.
8.28. Предметом розгляду справи №927/347/21 було визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме - права постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинення вказаного права. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України, спірні земельні ділянки передані в комунальну власність сільської територіальної громади та було зареєстровано право комунальної власності на ці земельні ділянки за сільською радою.
8.29. Застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти, об'єктивності, безпосередності дослідження та оцінки доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
8.30. Верховний Суд, вважає за необхідне зазначити, що процесуальні норми, у тому числі, щодо доказів і доказування (глава 5 "Докази та доказування" ГПК України), є універсальними під час розгляду господарських справ, водночас у кожній конкретній справі подаються (стаття 80 ГПК України), досліджуються (стаття 210 ГПК України) та оцінюються (стаття 86 ГПК України) докази щодо їх належності (стаття 76 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України) з урахуванням предмету та підстав позову, аргументів і доводів сторін.
8.31. Справи №903/522/21, №927/347/21 і №910/20366/20 не є подібними ні за предметом спору, ані за підставою позову та за нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли на підставі, у тому числі, різних правочинів (договір підряду [справа №910/20366/20], заява про вихід учасника з товариства [справа №903/522/21], заява щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою [справа №927/347/21]).
8.32. Також, різними в означених Товариством справах (пункт 4.2 цієї постанови) та даної справи є як докази, якими учасники процесу підтверджували свої вимоги та заперечення, і які суди в силу приписів статті 86 ГПК України оцінювали за своїм внутрішнім переконанням, так і предмет доказування.
8.33. Отже, проаналізувавши постанови Верховного Суду, на які як на підставу подання касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, послався скаржник (пункт 4.1 цієї постанови), Верховний Суд дійшов в цілому висновку, що зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм матеріального (щодо договорів підряду) та процесуального права (щодо статтей 7, 86 ГПК України) у правовідносинах, які є універсальними для правовідносин у цих справах, водночас які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки названі справи суттєво відрізняються за предметом і підставою позову, за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, так і за правовим регулюванням, яке застосовуються під час вирішення спору судом, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.
8.34. З огляду на викладене, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду, визначених у пункті 4.2 цієї постанови, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.
8.35. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.36. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної скаржником на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.
8.37. Верховний Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.38. За змістом пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
8.39. Товариство зазначає, що ним у справі заявлялась низка клопотань про витребування доказів, зокрема, щодо:
- у пункті 9 відзиву на позов- будівельна документація та ін;
- у вигляді окремого документа від 09.02.2021 №ФО/197 - інші документи, необхідні для розгляду справи;
- у вигляді окремого документа від 09.02.2021 №ФО/198 - про виклик свідків;
- у запереченні на відповідь на відзив від 19.03.2021 №ФО/291 - про виклик свідків та витребування від МОУ надати письмові відповіді, що постановлені відповідачу у відзиві у відповідності до статті 90 ГПК України (відповіді не було надано);
- у вигляді окремого документа від 31.03.2021 №ФО/353 - будівельні та розпорядчі документи;
- у вигляді окремого документа від 31.03.2021 №ФО/353 - узагальнене клопотання;
- у вигляді окремого документа від 14.04.2021 №ФО/369 - про витребування документів та виклик експерта;
- у вигляді окремого документа від 11.05.2021 №ФО/405 - про витребування документів;
- у вигляді окремого документа від 06.10.2021 №ФО/704 - про виклик та допит експерта;
- у вигляді окремого документа від 02.11.2021 №ФО/758 - про витребування та дослідження оригіналу акту перевірки витрат - оригінал не надано.
8.40. Однак, як зазначає скаржник, жодне із зазначених вище клопотань суд першої інстанції належним чином не розглянув і відмовив без жодного мотивування.
8.41. Разом тим, відповідно до протоколів судового засідання від 15.04.2021 та від 04.11.2021 судом першої інстанції постановлені ухвали, не виходячи до нарадчої кімнати, якими розглянуті клопотання відповідача та відмовлено у їх задоволенні.
8.42. Зі змісту частин четвертої та п'ятої статті 233 ГПК України вбачається, що ухвали суду за формою є двох видів: (1) ті, що оформлюються окремим документом; (2) ті, що постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, та занесені до протоколу судового засідання.
8.43. Ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати; ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи; ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (частини четверта та п'ята статті 233 ГПК України).
8.44. В силу приписів пункту 1 частини першої статті 232 ГПК України ухвали (без конкретизації їх форми) є судовими рішеннями.
8.45. Відповідно до частини першої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
8.46. Отже, протокольна ухвала, як судове рішення, в силу приписів частини першої статті 236 ГПК України має містити відповідні обґрунтування. Верховний Суд з огляду на сталу та послідовну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) [зокрема, рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", рішення від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", рішення від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України"] відзначає, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування судового рішення, може бути різною залежно від його характеру, суті, тощо.
8.47. Оскільки ГПК України не містить конкретизації, де саме суд має вказувати свої обґрунтування за результатами розгляду клопотань про відмову у витребуванні доказів та/або викликів свідків, зважаючи на відсутність обов'язку суду викладати у такому випадку окремий документ, як це визначено у статті 234 ГПК України, то мотиви, з яких виходив суд і відповідні обґрунтування можуть бути відображені у наступних судових рішеннях, що оформлюються окремим документом та/або оголошені судом у судовому засіданні, зафіксовані та міститися на технічному записі судового засідання, який є додатком до протоколу судового засідання.
8.48. Відповідно до частини першої статті 222 ГПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
8.49. Згідно із частиною четвертою статті 222 ГПК України повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання здійснюється на вимогу учасника справи або за ініціативою суду.
8.50. Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. Порядок зберігання технічного запису судового засідання визначається Положенням про Єдину інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) [частина п'ята статті 222 ГПК України].
8.51. Під час дослідження зазначеного доводу касаційної скарги (дивись пункти 8.36, 8.39 та 8.40 цієї постанови), Судом з метою з'ясування наявності/відсутності відповідних обґрунтувань відхилення клопотань відповідача, відзначено, що матеріали справи №910/20366/20 містять відповідні технічні записи судових засідань від 15.04.2021 від 04.11.2021.
8.52. Слід зазначити, що на вказаних технічних записах містяться оголошені судом першої інстанції мотиви, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні клопотань відповідача, та відповідні обґрунтування.
8.53. Щодо твердження відповідача про те, що позивач не надав відповіді на питання поставлені у відзиві, то слід зазначити, що матеріали справи містять відповіді на письмове опитування та докази направлення його на адресу Товариства (а.с. 208-215, 221 том X справи).
8.54. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, визначеної скаржником на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та частини третьої статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
8.55. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
8.56. У справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.57. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
8.58. Отже, відповідачем не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема, отримання доказів та/або дослідження доказів, з огляду на статі 76 - 79 ГПК України
8.59. З огляду на викладене доводи касаційної скарги, в частині підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, та підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову відсутні.
8.60. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.61. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
8.62. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.63. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.64. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.65. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, визначальні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу Товариства залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Ост" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №910/20366/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-Ост" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №910/20366/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №910/20366/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос