07 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 902/1078/16
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.
перевіривши касаційну скаргу Ліквідатора ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 року
у справі №902/1078/16
за заявою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області
до Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
про банкрутство,-
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10 червня 2022 року заяву, зокрема, арбітражної керуючої було задоволено та покладено субсидіарну відповідальність по кредиторським вимогам до боржника в сумі 1 572 761,54 грн. на власника ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", а також стягнуто ці кошти з ПрАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" на користь боржника.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10 червня 2022 року в частині задоволення заяви арбітражної керуючої Белінської Н.О. №02-01/260 від 30 листопада 2021 року про накладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на власника Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в сумі 1 572 761,54 грн., у зв'язку з доведенням до банкрутства (п.п.1-4 резолютивної частини ухвали), скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даної заяви арбітражної керуючої - відмовлено. В решті ухвалу залишено без змін.
18.11.2022 року на електронну адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Ліквідатора ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни, з доданими до неї матеріалами на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 року у справі №902/1078/16, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції; залишити в силі ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10 червня 2022 року.
Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Судом встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 року тобто останнім днем подання касаційної скарги є 20.10.2022 року.
Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 18.11.2022 року, що свідчить про пропуск процесуального строку.
Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
При цьому згідно із пунктом 7 частини другої, пунктом 1 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується. Крім того, до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.
Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Клопотання Ліквідатора ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражного керуючого Белінської Н.О. про поновлення строку на подання касаційної скарги мотивовано тим, що 30.09.2022 року Північно-західним апеляційним господарським судом було проголошено вступну та резолютивну частину судового рішення. Оскаржуване судове рішення скаржницею було отримано на електронну пошту 31.10.2022 року.
Однак з інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що 30.09.2022 року було оголошено повний текст постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №902/1078/16.
На підтвердження дати отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, скаржницею до касаційної скарги додано скріншот з якого неможливо встановити, що судове рішення надійшло на електронну пошту саме 31.10.2022 року.
Отже, вказаний доказ не підтверджує отримання електронного листа 31.10.2022 року, а отже не може вважатися належним доказом звернення скаржника з касаційною скаргою в межах двадцятиденного строку з дня отримання оскаржуваного судового рішення з можливістю поновлення строку на касаційне оскарження, на підставі частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, Суд звертає увагу скаржниці, що касаційна скарга надійшла безпосередньо до Верховного Суду без матеріалів справи №902/1078/16, що позбавляє можливості перевірити доводи щодо направлення чи не направлення Північно-західним апеляційним господарським судом копії оскаржуваного рішення скаржнику засобами поштового зв'язку та/або на електронну адресу останнього.
З огляду на викладене, Суд вважає, що підстави наведені у клопотанні Ліквідатора ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" Белінської Н.О. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 року, слід визнати неповажними.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Під час оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції судових рішень, які прийняті за результатом розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду, який становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в незалежності від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу або рішення (постанова Верховного Суду судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.10.2022 року у справі 911/3554/17 (911/401/21).
Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 2 481 грн.
Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Крім того, статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов'язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушено принципу «правової визначеності».
Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження на неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, а саме в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).
Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу Ліквідатора ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 року у справі №902/1078/16 - залишити без руху.
2.Надати Ліквідатору ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" арбітражному керуючому Белінській Наталії Олександрівні строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати суду докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2022 року у справі №902/1078/16 з відміткою про отримання або навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску; сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 481 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3.Роз'яснити скаржнику у справі №902/1078/16, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Банаська О.О.
Жуков С.В.