Рішення від 29.11.2022 по справі 927/712/22

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2022 року м. Чернігівсправа № 927/712/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Фізична особа-підприємець Галагуз Сергій Володимирович,

РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Володан»,

код ЄДРПОУ 41594272, вул. Центральна, 24, с. Виповзів, Козелецький район, Чернігівська область, 17024

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 .

ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

2) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша»,

код ЄДРПОУ 31681672, 03150, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 11

Предмет спору: про стягнення 863 242,88 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Махиніч Н. В., адвокат;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Галагуз Сергій Володимирович звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Володан», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 863 242,88 грн, заподіяні внаслідок пошкодження вантажу під час здійснення його перевезення. Разом з позовом позивач подав клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Лукасяка Гжегоша .

Процесуальні дії у справі.

У зв'язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 15.09.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.10.2022 о 10:00 та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

У зв'язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копія вказаної вище ухвали суду засобами поштового зв'язку учасникам справи не направлялась.

26.09.2022 копія ухвали від 26.09.2022 була направлена на електронну адресу позивача, зазначену в позовній заяві, з якої у цей же день надійшло повідомлення про її отримання.

29.09.2022 відповідач через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (отримана судом 30.09.2022), з якими він фактично й ознайомився, отримавши доступ до матеріалів справи в електронному кабінеті користувача.

04.10.2022 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 06.10.2022 було задоволено та постановлено підготовче засідання, призначене на 20.10.2022 на 10:00, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua.).

04.10.2022 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії меморіального ордеру №М0905FCQ3D від 05.09.2022, у якому просить поновити строк для її подання.

12.10.2022 від представника відповідача на електронну пошту суду надійшло підписане ЕЦП клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 13.10.2022 повернуто без розгляду заявнику у зв'язку з ненаданням доказів направлення такого клопотання іншим учасникам справи.

12.10.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу.

14.10.2022 від представника відповідача на електронну пошту суду надійшло підписане ЕЦП клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 06.10.2022 було задоволено та постановлено підготовче засідання, призначене на 20.10.2022 на 10:00, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua.).

У підготовчому засіданні представник позивача заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки та подання відповіді на відзив.

Суд зазначив, що заяви по суті повинні бути подані завчасно до розгляду справи по суті, а не виключно у підготовчому засіданні, а тому необхідність подання відповіді на відзив не може бути поважною причиною для відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 20.10.2022 суд розглянув заяви та клопотання сторін, які надійшли до його початку.

Щодо клопотання позивача про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Лукасяка Гжегоша .

Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21, яке набрало законної сили, стягнуто з ФОП Галагуза С. В. на користь Лукасяка Гжегоша понесені останнім збитки внаслідок пошкодження ТОВ «Володан» товару при його перевезенні.

Позивач вважає, що оскільки ТОВ «Володан» пошкодив товар, що встановлено рішенням суду у справі 918/1129/21, а стягнення коштів відбувається саме з позивача на користь Лукасяка Гжегоша, який замовляв відповідне перевезення, існують підстави для залучення останнього у справі як третьої особи на стороні позивача.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, необхідною умовою для залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є вплив рішення у справі на її права або обов'язки.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку, що рішення суду у цій справі жодним чином не змінить ані умови, ані порядок, ані обов'язок виконання позивачем рішення суду в іншій справі № 918/1129/21, за яким позивач зобов'язаний сплатити кошти ФОП Лукасяку Гжегошу. Таким чином, рішення у цій справі не вплине на права та обов'язки Лукасяка Гжегоша, а відтак підстави для залучення його для участі у цій справі як третьої особи та задоволення клопотання позивача відсутні.

Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії меморіального ордеру №М0905FCQ3D від 05.09.2022 та поновлення строку для її подання.

Як зазначає позивач у поданому клопотанні, згідно з меморіальним ордером №М0905FCQ3D від 05.09.2022 з позивача списані коштів у розмірі 217 940,94 грн на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21, проте на момент підготовки позовної заяви він не знав про їх списання. Позивач вважає, що вказаний меморіальний ордер може підтвердити фактичне понесення грошових втрат позивачем.

Згідно з п. 2, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У підготовчому засіданні 20.10.2022 суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував неможливість подання вказаного меморіального ордеру у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, оскільки вказаний доказ існував до складання та направлення позовної заяви до суду і позивач, проявляючи відповідну обачливість, мав слідкувати за станом свого рахунку та своєчасністю і повнотою подання доказів.

Отже, неподання зазначеного доказу пояснюється лише суб'єктивною поведінкою позивача, а не об'єктивними причинами, що не відповідає принципу змагальності сторін.

У підготовчому засіданні 20.10.2022 суд не прийняв до розгляду подану позивачем копію меморіального ордеру №М0905FCQ3D від 05.09.2022.

Щодо поданого відповідачем відзиву на позов та клопотання про поновлення строку для його подання.

За приписами ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд встановив, що 29.09.2022 відповідач через систему «Електронний суд» надіслав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (отримана судом 30.09.2022), тобто з 30.09.2022 відповідач вже був підключений до системи «Електронний суд» і мав змогу ознайомитись, у тому числі з ухвалою суду про відкриття провадження у справі 26.09.2022.

Відповідач направив до суду відзив на позов 12.10.2022, тобто у встановлений судом строк.

У підготовчому засіданні 20.10.2022 суд відмовив представнику відповідача у поновленні пропущеного строку для подання відзиву, оскільки такий строк не пропущено, а відтак взагалі відсутній предмет звернення.

Суд долучив до матеріалів справи відзив відповідача з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Перша».

Ухвалою суду від 20.10.2022:

- залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа-1) та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» (далі - третя особа-2);

- зобов'язано відповідача не пізніше наступного дня з моменту проголошення цієї ухвали надати суду та позивачу докази реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

- зобов'язано позивача та відповідача надіслати копії своїх заяв по суті третім особам у встановлені у цій ухвалі строки з наданням відповідних доказів;

- встановлено учасникам справи строки для подання зав по суті;

- продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів;

- відкладено підготовче засідання на 15.11.2022 на 10:00.

Явка учасників справи у це підготовче засідання обов'язковою не визнавалась.

22.10.2022 відповідач на електрону пошту суду надіслав докази реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , з яких вбачається, що третя особа-1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

За клопотаннями позивача та відповідача, які були задоволені ухвалами суду від 31.10.2022 та 03.11.2022, відповідно, постановлено підготовче засідання, призначене на 15.11.2022 на 10:00, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.

Ухвали суду від 20.10.2022, направлені на адреси третіх осіб, повернулись неврученими на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Днем проставлення такої відмітки для відправлення третій особі-1 є 04.11.2022, третій особі-2 - 31.10.2022.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення ухвали суду від 20.10.2022 третій особі-1 є 04.11.2022, а третій особі-2 - 31.10.2022.

Крім того, ухвала суду про проведення підготовчого засідання 15.11.2022 в режимі відеоконференції була направлена на електронну адресу третьої особи - 2, яка міститься в матеріалах справи, з якої на електронну адресу суду надійшло повідомлення про її отримання.

Отже, треті особи були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у підготовче засідання 15.11.2022 не з'явились та про причини неявки суду не повідомили.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 15.11.2022 проводилось за відсутності третіх осіб (їх представників).

До початку підготовчого засідання від позивача та відповідача надійшли докази направлення позовної заяви та відзиву на позов третім особам, які суд долучив до матеріалів справи.

До початку підготовчого засідання від позивача надійшла відповідь на відзив, а від відповідача - заперечення з доказами їх направлення іншим учасникам справи, які суд у підготовчому засіданні 15.11.2022 долучив до матеріалів справи, як такі, що подані у порядку та строк встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 15.11.2022 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.11.2022 на 12:00.

Ухвалою суду від 15.11.2022 викликано учасників справи у судове засідання з розгляду справи по суті 29.11.2022.

За клопотаннями позивача та відповідача, які були задоволені ухвалами суду від 21.11.2022 та 25.11.2022, відповідно, постановлено судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 29.11.2022 на 12:00, провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.

Відповідач ухвалу суду від 15.11.2022 отримав 18.11.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Ухвали суду від 15.11.2022, направлені на адреси третіх осіб, повернулись неврученими на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Днем проставлення такої відмітки для відправлення третім особам є 23.11.2022.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення ухвали суду від 15.11.2022 третім особам є 23.11.2022.

Крім того, ухвала суду про проведення судового засідання 15.11.2022 в режимі відеоконференції була направлена на електронну адресу третьої особи - 2, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, відповідач та треті особи були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, але у судове засідання 29.11.2022 не з'явились.

У призначений час проведення судового засідання 29.11.2022 треті особи не з'явились, а відповідач до відеоконференції не приєднався, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв та клопотань від них не надходило.

Суд відтермінував початок судового засідання з очікуванням реєстрації відповідача у системі відеоконференцзв'язку та виходу його на зв'язок із судом.

Судове засідання було розпочато о 14:49, проте до цього часу відповідач у системі відеоконференцзв'язку не зареєструвався.

На час проведення судового засідання ані через канцелярію, ані безпосередньо до головуючого у судовому засіданні, відповідач з будь-якими клопотаннями, у тому числі щодо відкладення розгляду справи, не звертався, про причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні 29.11.2022 суд з'ясував думку представника позивача щодо необхідності проведення судового засідання за відсутності відповідача або відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечила проти відкладення розгляду справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення цього судового засідання, підстави для його відкладення відсутні.

Суд погоджується з думкою представника позивача щодо відсутності підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач офіційно до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи із зазначенням відповідних причин не звертався.

Навіть, зважаючи на ситуацію в країні щодо відключення електроенергії, суд зазначає, що таке відключення має періодичний характер, а ситуація з перебоями в електропостачанні триває вже значний час, учасники справи це усвідомлювали і мали завчасно вжити необхідних заходів або пошуку місця зі сталим інтернет-зв'язком для приєднання до системи відеоконференцзв'язку із судом, або завчасно повідомити, як це обачливо зробив позивач, або хоча б офіційно повідомити суд в день проведення судового засідання про неможливість участі у судовому засіданні через відсутність електропостачання та інтернету і необхідність відкладення судового засідання.

Проте відповідач відповідних належних заходів не вжив, не повідомив суд про такі причини як станом на запланований час проведення судового засідання, так і на час фактичного проведення цього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 29.11.2022 проводилось за відсутності відповідача та третіх осіб (їх представників).

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у разі виникнення у неї перебоїв з електропостачання та комунікаціями і неможливо буде проводити відеоконференцію, яке суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.11.2022 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.09.2020 №346. Позивач отримав від ФОП Лукасяка Гжегоша, з яким у нього також існують договірні відносини, заявку на перевезення вантажу, яку у подальшому передоручив виконати відповідачу. Проте під час перевезення відповідачем вантажу частину товару було пошкоджено, що стало наслідком неприйняття його замовником - ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів». ФОП Лукасяк Гжегош відшкодував замовнику матеріальну шкоду, завдану пошкодженням товару, у розмірі 682 205,00 грн та звернувся до суду із позовом про стягнення цих коштів, а також інших витрат, з позивача як особи, відповідальної за збитки. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2022, позов задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Лукасяка Гжегоша 712 855,90 грн, з яких: 682 205, 00 грн - матеріальна шкода, заподіяна внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи, 12 500,00 грн - за перевезення товару, 2 706,00 грн - за переклад документів, 10 692,84 грн - судовий збір та 18 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №918/1129/21 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Лукасяка Гжегоша 4000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 стягнуто 2000,00 грн витрат на правову допомогу. Усього вказаними судовими рішеннями стягнуто з Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Лукасяка Гжегоша 747 548,74 грн.

Оскільки саме відповідач фактично здійснював перевезення вантажу, який був пошкоджений, позивач вважає, що ТОВ «Володан» як перевізник має відшкодувати йому понесені збитки у розмірі 863 242,88 грн, з яких 747 548,74 грн - стягнуті судовими рішеннями у справі №918/1129/21 кошти; 74 154,87 грн - сума виконавчого збору у межах ВП №69636738; 16 039,27 грн - судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022; 500,00 грн - витрати на переклад інвойсу, доданого до позову; 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/1129/21.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у їх задоволенні з таких підстав:

- висновок експерта ТОВ «Судове-експертне бюро України» №56 від 22.10.2021, складений на замовлення ФОП Лукасяка Г., на який посилається позивач, не є належним доказом визначення вартості товару (соусів), розміру збитків та недотримання відповідних умов при транспортуванні, оскільки експертиза проводилась через п'ять місяців після нібито пошкодження товару і з нього не вбачається яку кількість банок оглянув експерт;

- в акті обстеження вантажу відсутні жодні посилання на той факт, що при доставці соусів та їх вивантаженні представниками вантажоотримувача та/чи перевізника були виявлені факти пошкодження причепу/кузову автомобіля чи його секції або пломб, маркувань, упаковки чи встановлено, що кількість товару не відповідає документам; за якість та стан товару, що запакований, перевізник відповідальності не несе, якщо вантаж прибув у непошкодженому кузові автомобіля (причепу, контейнері тощо) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника; відсутні жодні фото, які б свідчили про те, що товар був закріплений неналежним чином чи є сліди пошкодження або переміщення товару;

- позивач не надав доказів, які б засвідчували факт настання відповідальності перевізника, та суми, на яку зменшилась вартість вантажу; доказів перерахування коштів у розмірі 863 242,88 грн, які заявлено до стягнення;

- посилаючись на ч. 1 ст. 1191 ЦК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17, відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту;

- витрати позивача, пов'язані зі сплатою виконавчого збору, судового збору за подання апеляційного скарги, на переклад інвойсу, доданого до позову, на професійну правничу допомогу у справі №918/1129/21 не є збитками, які виникли внаслідок неналежного виконання чи невиконання відповідачем послуг з перевезення вантажу та не можуть бути стягнуті з останнього, враховуючи відсутність складу цивільного правопорушення в діях відповідача.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає:

- доводи відповідача про незгоду з висновком експертизи №56 від 22.10.2021 є безпідставними, оскільки цей висновок досліджувався Господарським судом Рівненської області у межах справи №918/1129/21 та слугував доказом факту пошкодження ТОВ «Володан» товару та розміру такого пошкодження; незгоду з таким висновком відповідач міг подавати у межах справи №918/1129/21, учасником у якій він був;

- твердження відповідача про відсутність його вини та неможливість належно перевірити упаковку вантажу не відповідають дійсності та суперечать встановленим фактам у рішенні Господарського суду Рівненської області у справі №918/1129/21; положенням п. 6.11 договору №646, укладеного між сторонами; положенням Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах; висновкам Верховного Суду у справах №907/603/17, №905/96/17 щодо принципу презумпції вини перевізника;

- факт пошкодження товару вже встановлений судовим рішенням у справі №911/11291/21, яке набрало законної сили;

- доводи відповідача про неналежність обраного способу захисту є необґрунтованими, оскільки наведені відповідачем норми та судова практика жодного відношення до правильності вирішення цього спору не мають та стосуються зобов'язань, що носять позадоговірний характер;

- такі збитки як виконавчий збір, судовий збір за подання апеляційної скарги, витрати на професійну правничу допомогу у справі №918/1129/21 виникли у позивача внаслідок пошкодження відповідачем вантажу, а тому мають бути відшкодовані останнім.

Заперечення відповідача містять аналогічні доводи, які викладені ним у відзиві на позов.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Господарський суд Рівненської області розглядав справу №918/1129/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Лукасяка Гжегоша до Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича про відшкодування заподіяної майнової шкоди та додатково понесених збитків в загальному розмірі 712 855,90 грн, з яких: 682 205,00 грн відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи - 15 444,90 грн, на перевезення товару - 12 500,00 грн та на переклад документів - 2 706,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2022, позов задоволено повністю та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Лукасяка Гжегоша 712 855,90 грн, з яких: 682 205, 00 грн - матеріальна шкода заподіяна внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи, 12 500,00 грн - за перевезення товару, 2 706,00 грн - за переклад документів, 10 692,84 грн - судовий збір та 18 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №918/1129/21 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №918/1129/21 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

З урахуванням встановлених у вказаних судових рішеннях обставин, а також на підставі наявних у цій справі документів, суд встановив, що 01 жовтня 2018 року між ФОП Лукасяк Гжегош (Контрагент) та ТОВ «Вінницька птахофабрика», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» (надалі кожен окремо іменується МХП) було укладено Договір транспортного експедирування та перевезення вантажів №01/10/18 (далі Договір експедирування).

У відповідності до предмету вказаного Договору експедирування (п. 1.1), Контрагент (позивач), зобов'язався перевозити належним йому транспортом вантажі МХП та /або надавати МХП від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок Контрагента послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів транспортом Контрагента у внутрішньому та міжнародному сполученні, а МХП зобов'язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору експедирування цей договір є змішаним і правовідносини Сторін за ним регулюються: 1.2.1. в разі виконання перевезення вантажів належним Контрагенту транспортом - положеннями про договір перевезення вантажів; 1.2.2. в разі залучення до перевезення вантажів належного третім особам транспорту та/або надання пов'язаних з перевезенням додаткових послуг з виконання та організації виконання перевезення вантажів - положеннями про договір транспортного експедирування (комісії, послуг).

Невід'ємними частинами Договору, які визначають зобов'язання Сторін та регулюють його окремі положення, відповідно до п. 1.3 Договору експедирування, є: 1.3.1. Додаток № 1 - Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов'язання і які обов'язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень, крім п. 1.6; 1.3.2. Додаток № 2- строки та порядок оплати Послуг, інші умови; 1.3.3. Додаток № 3 «ЗАЯВКА НА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ», в якому визначаються конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу (надалі по тексту - Замовлення).

Перевезення вантажів виконуються відповідно до діючих норм українського законодавства та положень міжнародних правових актів у частині, що стосується міжнародних перевезень, а також відповідно до вимог діючих на території України нормативних актів (п. 1.4 Договору експедирування).

У відповідності до пунктів 2.2.9, 2.2.13 Договору експедирування контрагент зобов'язався забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту здачі в пункті розвантаження уповноваженій особі вантажоодержувача; нести повну відповідальність за дії своїх співробітників та співробітників, залучених третіх осіб, що здійснюють перевезення вантажів.

У відповідності до пункту 4.1. Договору експедирування Контрагент несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі завданих збитків з моменту отримання вантажу і до моменту доставки вантажу до місця призначення (розвантаження) і передачі його Одержувачу, зазначеному у відповідних заявках (замовленнях). Розмір вартості втраченого, пошкодженого чи зіпсованого вантажу визначається виходячи з цін та вартості вантажу, зазначених у товаросупровідних документах (товарних накладених, рахунках - фактурах, актах, тощо). МХП має право відмовитися від всього або частини вантажу у випадку, якщо його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, і вимагати відшкодування його вартості. У разі якщо факт зміни якості вантажу не може бути встановлений одразу після його отримання, МХП має право перевірити його в порядку, прийнятному для вантажу відповідного виду, письмово попередивши Контрагенту про таку перевірку. В цьому випадку претензії щодо якості вантажу заявляються після закінчення такої перевірки.

Договір експедирування підписаний представниками всіх сторін договору та скріплений відбитками їх печаток.

Додатком №3 до Договору експедирування є заявка на транспортно-експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 11.05.2021, відповідно до якої МХП в особі ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» просить Контрагента провести транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, згідно з такими параметрами: перевізником є ФОП Лукасяк Гжегош, маршрут: DE, Бельм - Україна, Миронівка; вантажовідправник AVO Werke August Beisse GmbH; адреса завантаження: Бельм, Indastriestrase, 7 вантажоотримувачем є МПЗ Легко: особа, відповідальна за завантаження: Чукін Тимур, 491635080107; дата та час завантаження: 11.05.2021 року о 08 год. 00 хв.; адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; дата розвантаження, адреса розвантаження: 14.05.2021, 11:00, Миронівка, Гетьманська, 16; найменування вантажу: соуси (20 т); вага та габарити: 20 000 кг. Додаткові умови, зокрема: окремий автомобіль з термореєстратором, 33 європалети по 450 кг, дотримання температурного режиму від 0 до 6 C.

Вказаний додаток №3 до Договору експедирування долучений до матеріалів справи без підписів уповноважених представників сторін, однак останні не заперечили своїх зобов'язань за ним.

16 вересня 2019 року ФОП Лукасяк Г. уклав з ФОП Галагуз С.В. Договір щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 та 06.05.2021 ФОП Лукасяк Г. надіслав ФОП Галагузу С.В. заявку №097/05 від 06.05.2021 на перевезення сполученням AVO Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) - ПАТ «Миронівський хлібопродукт», (Україна) адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, найменування вантажу: соуси на палетах; вага, габарити: 33 європалети, дотримання температурного режиму від 0 до 6 С.

Згідно з Положенням про «Миронівський м'ясопереробний завод «Легко» останній є відокремленим підрозділом ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та не є юридичною особою.

В заявці, надісланій 06.05.2021 ФОП Лукасяк Г. ФОП Галагузу С. В., вантажоотримувачем є ПАТ «Миронівський хлібопродукт», однак, адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, що співпадає із даними заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 11.05.2021, вантажоотримувачем за якою є МЗП Легко, а ПАТ «Миронівський хлібопродукт» в свою чергу також є стороною Договору експедирування, іменоване МХП.

Отже, із пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що МХП в особі ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» на виконання Договору експедирування доручив Контрагенту (позивачу) провести транспортно-експедиторське обслуговування вантажу: перевезення соусів в кількості 33 європалети за маршрутом DE, Бельм - Україна, Миронівка; вантажовідправник AVO Werke August Beisse GmbH, а позивач в подальшому передоручив проведення даного вантажного перевезення ФОП Галагузу С.В. згідно укладеного Договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019 року. Належних доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Обставини укладення Договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019, а також надіслання заявки №097/05 від 06.05.2021 саме на його виконання підтверджуються поясненнями сторін, наявними у справі доказами, а також долученим позивачем до матеріалів справи DVD диском електронної переписки між сторонами справи. Судом також враховується, що позивачем надано оригінал Договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019. Відповідачем такі обставини не спростовані.

Відповідно до умов Договору №160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 16.09.2019 року, укладеним між ФОП Лукасяк Г. (Експедитор 1) та ФОП Галагуз С.В. (Експедитор 2) цей договір регламентує взаємовідносини сторін стосовно організації та виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученнях. Конкретні умови здійснення перевезення та доставки вантажу обумовлюються в письмових заявках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Експедитор 2 відповідно до розділу 2 Договору №160201 від 16.09.2019 зобов'язався, зокрема направити у розпорядження «Експедитора 1» автомобілі в технічно справному стані (що мають усі необхідні для здійснення перевезення документи встановлених форм), придатні для перевезення вантажів у відповідному повідомленні і в строки, узгоджені з «Експедитором 1»; здійснювати страхування відповідальності «Експедитора 2» за доставку вантажу (страховка CMR); інформувати «Експедитора 1» про вимушені затримки транспорту в дорозі, аварії та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці та здачі вантажу; приймати на себе відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу та здійснювати своєчасну його доставку, а у випадках псування, втрати або нестачі вантажу в тому числі в результаті ДТП відшкодовувати завдану шкоду; доставляти ввірений «Експедитором 1» вантаж до пункту призначення і видати його вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортної накладній (CMR); приймати і перевіряти всі необхідні документи для безперешкодного перевезення та митного оформлення вантажу, і, у разі неправильного оформлення, Інформувати про це «Експедитора 1», а також контролювати кількість місць вантажу, що приймається та здається, якість упаковки і правильність розміщення вантажу на платформі і заносити всі зауваження в товарно-транспортну накладну (CMR).

Експедитор 1, відповідно до розділу 3 Договору №160201 від 16.09.2019, в свою чергу зобов'язався: передати до перевезення вантажі в обсягах згідно даних, указаних у заявці; забезпечувати підготовку вантажу для перевезення до погодженого терміну подачі автомобілів; забезпечити з боку «Замовника» виконання вантажно-розвантажувальних робіт і митне оформлення вантажу у терміни зазначені в заявці на перевезення; забезпечувати належне оформлення всіх супровідних документів на вантаж з боку «Замовника».

Відповідно до розділу 5 Договору №160201 від 16.09.2019 «Експедитор 2» і «Експедитор 1» у разі невиконання або неналежного виконання «Сторонами» зобов'язань і умов виконання перевезення, розрахунків за перевезення несуть взаємну відповідальність у відповідності з: Положеннями і правилами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ / CMR) 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року; Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП (Конвенція МДП / TIR) 1975 року; Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) 1957 року; Європейською угодою про перевезення вантажів, що швидко псуються; Конвенцією про спільну транзитну процедуру 1987 року; Європейською угодою згідно роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні транспортні перевезення (ESTR) 1970 року; іншими міждержавними угодами; цим договором.

Згідно з пунктом 9.5 Договору №160201 від 16.09.2019 заявки, зміни і доповнення до договору, отримані за допомогою факсимільної, електронної чи іншої зручної форми зв'язку мають юридичну силу, при цьому «Сторони» зобов'язуються обмінятися оригінальними екземплярами цих документів.

Так, як встановлено судом, 06.05.2021 ФОП Лукасяк Г. надіслав ФОП Галагузу С.В. Заявку №097/05 від 06.05.2021 на перевезення сполученням AVO Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) - ПАТ «Миронівський хлібопродукт», (Україна) адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, найменування вантажу: соуси на палетах; вага, габарити: 33 європалети, дотримання температурного режиму від 0 до 6 С.

Поряд з цим, судом встановлено, що 25.09.2020 між ТОВ «Володан» (перевізник) та ФОП Галагузом С.В. (експедитор) було укладено договір №346 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі Договір №346), за умовами якого Перевізник зобов'язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів, отриманих від замовника, відповідно до умов цього договору. Експедитор надає Перевізнику в оригіналі або за допомогою факсимільного, або електронного зв'язку, реквізити яких вказана в цьому договорі, заявку (договір-заявку) на перевезення за підписом уповноваженої особи та завіреної печаткою.

Відповідно до п. 2.6. Договору №346 вантаж вважається доставленим вантажоодержувачу за наявності друку інспектора митниці і печатки вантажоодержувача вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR).

Експедитор відповідно до розділу 3 Договору №346 зобов'язався, зокрема, підготувати вантаж до перевезення у строки, вказані в цьому договорі або заявці; використовувати транспортний засіб Перевізника виключно відповідно до заявки (договір-заявки).

Перевізник (ТОВ «Володан») в свою чергу відповідно до розділу 3 Договору №346 зобов'язався, зокрема: приймати вантаж до перевезення, якщо вантаж і документи, на нього відповідають встановленим чинним законодавством вимогам. Стежити за правильністю завантаження, приймаючи вантаж до перевезення в цілісній упаковці і по кількості місць. Стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу, навантаження і транспортування. Стежити за розміщенням вантажу відповідно до навантаження на вісь, в разі виникнення претензій щодо будь яких ситуацій, що до не правильного розміщення вантажу, пошкодження товару, перевантаження, негайно повідомити експедитора. При навантаженні (розвантаженні) звірити кількість і стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб з кількість станом вантажу, занесеним у міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR); перевіряти правильність зроблених в провізних товарно-транспортних документах записів щодо числа вантажних місць, їх маркування і нумерації; забезпечити перевезення вантажу у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку та визначеними сторонами транспортними засобами; приймати вантажі на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних документів, забезпечувати належну охорону та належне зберігання вантажу при перевезенні, забезпечувати доставку вантажу в узгоджені терміни (строки), здавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу) на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних документів; Забезпечити збереження вантажу та нести повну матеріальну відповідальність, з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу. Повністю відшкодувати Експедитору усі збитки, що виникли, внаслідок втрати чи пошкодження вантажу та/або внаслідок безпідставної відмови Перевізника від прийняття вантажу до перевезення та/або внаслідок прострочення доставки вантажу. При необхідності забезпечити наявність CMR-страхування вантажу у Перевізника.

У відповідності до п. 6.10 Договору №346 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в CMR. У разі пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу Перевізник несе відповідальність в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в інвойсі, що супроводжує вантаж, а так само вартість його митного очищення і інших витрат згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.) та сплачує Експедитору усі збитки, що виникли у Експедитора внаслідок пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу.

Згідно з пунктом 6.12 Договору №346 у разі пошкодження вантажу при його транспортуванні, пошкоджений вантаж надається вантажоодержувачу. Якщо вантаж був пошкоджений в момент транспортування, Перевізник повинен відшкодувати всі завдані цим пошкодженням збитки та вартості вантажу протягом 10 (десяти) календарних днів від дня направлення вимоги (претензії). Перевізник у будь-якому випадку позбавлений права вимагати повернення йому пошкодженого вантажу.

Сторони домовились, що при пошкодженні вантажу відшкодовується не сума, на яку зменшується вартість товару згідно рахунку-фактури (invoice), а ринкова вартість самого товару, який пошкоджено. Пошкодженням в даному випадку вважається навіть втрата товарного виду (п. 6.14 Договору №346).

Перевізник особисто несе відповідальність за свої дії та дії третіх осіб, які залучаються ним до виконання цього договору, як за свої власні у розмірі та на умовах, передбачених чинним законодавством та міжнародними договорами (конвенціями) в т.ч. за втрату та/або пошкодження вантажу (п. 6.16 Договору №346).

Договір підписано зі сторони експедитора та перевізника та скріплений відбитками печаток вказаних осіб.

Отже, саме ТОВ «Володан», як перевізнику, ФОП Галагузом С.В. було доручено виконати Заявку №097/05 від 06.05.2021 на перевезення вантажу (соуси на палетах; вага, габарити: 33 європалети) сполученням AVO Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) - ПАТ «Миронівський хлібопродукт», (Україна) адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, на підставі Договору №346 від 25.09.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг, що вбачається також з наступного.

Відповідно до міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) та митної декларації UA100490/2021/364014, ТОВ «Володан» було здійснено перевезення:12 950 кг соусу Каррі Діп вартістю 34 965,00 Євро та 1 800 кг соусу Пірі Пірі Діп вартістю 5 760,00 Євро.

Одержувачем згідно міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) є ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Київська обл., Україна. Товар було доставлено на митницю 14.05.2021 року, про що свідчить штамп Волинської митниці ДФС у графі 24 CMR.

При цьому, у міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) вздовж граф «відправник піддонів», «отримувач піддонів» міститься напис: «Прийнято по факту: Соус Пірі-Пірі - 450,0 кг, соус Карі Діп - 2 275,0 кг. Комірник ОСОБА_2.».

В матеріалах справи наявні також документи видані вантажовідправником AVO Werke August Beisse GmbH, а саме: рахунок на замовлення 12 950 кг соусу Каррі Діп вартістю 34 965,00 Євро та 1 800 кг соусу Пірі Пірі Діп вартістю 5 760,00 Євро, а також пакувальний лист на всі одиниці товару та накладна на упакування 33 європіддони, з яких не вбачається будь яких застережень щодо наявності в партії пошкодженого товару.

18 та 19 травня 2021 року працівниками Миронівського м'ясопереробного заводу «Легко», який є відокремленим підрозділом ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», тобто вантажоодержувача, були виявлені ознаки пошкодження упакування товару, про що складені Акти виявлення невідповідності під час розвантаження №6 від 18.05.2021 та №7 від 19.05.2021, відповідно до яких під час перевірки доставленого вантажу було виявлено пошкодження: 10 675 кг соусу Каррі Діп та 1 350 кг соусу Пірі Пірі Діп, а саме: пошкодження упаковки (пластикове відро відкрите, пошкоджене). У актах також зазначено, що дані ТМЦ не можливо використовувати на виробництві. Акти підписані членами комісії: відповідальною особою вантажоодержувача ОСОБА_2., інспектором з якості ОСОБА_3 , а також водієм ОСОБА_1 .

Отже, із вищевикладеного вбачається, що ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» фактично прийняло: Соус Каррі Діп - 2 275 кг, Соус Пірі Пірі Діп - 450 кг. Решта 10 675 кг Соусу Каррі Діп та 1 350 кг Соусу Пірі Пірі Діп ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» відмовилося прийняти.

У відповідності до претензії МХП від 15.06.2021 Л-ВИХ-00015, через загрозу забруднення та потрапляння до вмісту соусів сторонніх речовин, ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» позбавлене можливості використовувати всю партію доставленого товару на виробництві. У вказаній претензії ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» просило ФОП Лукасяка Г. протягом 15 днів з моменту отримання вимоги перерахувати на банківський рахунок «Миронівський м'ясопереробний завод «Легко» відокремлений підрозділ ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» грошові кошти в розмірі 1 363 390,55 грн, отримати неприйняту частину товару у власність, та зазначило, що в разі невиконання вимоги, Агроіндустріальний холдинг МХП припинить співпрацю із ФОП Лукасяк Г. та звернеться до суду із позовом про відшкодування завданих збитків.

З метою позасудового врегулювання правовідносин що склались між Лукасяком Г. та ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», що вбачається із пропозиції щодо позасудового врегулювання спору від 02.07.2021, 02.08.2021 між МХП, а саме ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» в особі «Миронівський м'ясопереробний завод «Легко» та ФОП Лукасяком Г. було укладено додаткову угоду до Договору експедирування, відповідно до умов якої Контрагент (позивач) підписанням даної Угоди визнає факт неналежного виконання залученого ним перевізника/експедитора зобов'язань, за які Контрагент відповідає як за свої дії, (перевезення за заявкою МХП на транспортно-експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 11.05.2021) та у зв'язку з цим зобов'язується за пошкодження вантажу згідно п. 4.3. Договору та у відповідності до ст. 924 Цивільного кодексу України компенсувати МХП нанесену шкоду в сумі 1 363 390,55 грн шляхом оплати щомісячно протягом 12 місяців починаючи з серпня 2021 року і до моменту повного погашення вищевказаної суми рівними частинами по 113 615,88 грн не пізніше останнього числа місяця для оплати кожної окремої частини, на банківський рахунок МХП. Контрагент має право достроково погасити заборгованість або сплачувати періодичні платежі у більшому розмірі.

Крім того, відповідно до п. п. 1.3, 2 Додаткової угоди №4 до Договору експедирування МХП зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди передати Контрагенту у власність пошкоджений та неприйнятий товар, а саме: 10 675 кг Соусу Каррі Діп та 1 350 кг Соусу Пірі Пірі Діп. До Контрагента переходить право вимоги до перевізника/експедитора, залученого Контрагентом, на відшкодування завданого збитку.

Відповідно до акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021, діючи на підставі Договору експедирування та додаткової угоди №4 до нього, МХП передало, а контрагент отримав 10 675 кг Соусу Каррі Діп та 1 350 кг Соусу Пірі Пірі Діп.

У відповідності до преамбули Договору експедирування, останній був укладений між ФОП Лукасяк Гжегош (Контрагент) та ТОВ «Вінницька птахофабрика», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», які надалі кожен окремо іменується «МХП», з іншої сторони («Контрагент» із кожною, що іменується «МХП», та кожна сторона, що іменується «МХП», з «Контрагентом»). Із означеного вбачається, що ТОВ «Вінницька птахофабрика», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ПрАТ «Миронівський хлібопродукт» можуть взаємодіяти з «Контрагентом» кожна окремо.

ФОП Лукасяк Г. звертався до ФОП Галагуза С. В. із претензією від 20.09.2021 щодо досудового врегулювання даного спору із пропозицією укласти з ФОП Лукасяк Г. договір про зарахування зустрічних вимог, перерахувати на рахунок позивача кошти в розмірі 1 163 655,63 грн та прибути за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 272, для отримання пошкодженого товару. Однак, у задоволенні претензії ФОП Галагузом С. В. було відмовлено.

Судом встановлено, що ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» внаслідок ушкодження вантажу, перевезення якого організоване ФОП Лукасяком Г. та ФОП Галагузом С. В. та безпосередньо проведене ТОВ «Володан», а саме 10 675 кг соусу Каррі Діп 1 350 кг соусу Пірі Пірі Діп, завдано матеріальну шкоду, розмір якої встановлено у висновку експерта №56 ТОВ «Судово-експертне бюро України», складеного 22.10.2021 на замовлення ФОП Лукасяка Г, а саме 1 363 386,25 грн.

В означеному експертному висновку вказано, зокрема, таке:

« 22 вересня 2021 року до ТОВ «Судово-експертне бюро України» надійшла заява ФОП Лукасяк Гжегош від 22.09.2021 про залучення експертів для проведення комплексного товарознавчого та економічного експертного дослідження, а також копії наступних документів: договору транспортного експедирування та перевезення вантажів №01/10/18 від 01.10.2018 з додатковою угодою; акту прийому передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021 ; вимоги про відшкодування шкоди від 15.06.2021. 12.10.2021 на дослідження додатково надано копії та нотаріально завірений переклад рахунку від 03.05.2021, міжнародної товарно-транспортної накладної, вантажно-митної декларації ІМ40 ДЕ UA100490/2021/364014. На вирішення товарознавчого та економічного експертного дослідження поставлено наступні питання: 1. На яку суму підтверджується документально здійснення ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» господарських операцій із придбання у травні 2021 року соусів у AVO Werke August Beisse Gmbh, організація перевезення яких проводилась ФОП Лукасяк Гжегош? 2. Яка сума збитку, заподіяного ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», а в подальшому у зв'язку із укладенням Додаткової угоди № 4 від 02.08.2021 та Акту прийому передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021 - збитку ФОП Лукасяк Г., в результаті пошкодження продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908), організація перевезення якої здійснювалась ФОП Лукасяк? 3. Яка вартість пошкодженої продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908), яка зберігається в складському приміщенні за адресою: вул. Городоцька, 242, у м. Львові?

Відповідно до актів №6 від 18.05.2021 та №7 від 19.05.2021 під час перевірки доставленого вантажу були виявлені наступні недоліки у вигляді пошкодження частини партії а саме: Соус Каррі Діп загальною вагою 12950,00 кг з яких пошкоджено 10675,00 кг., Соус Пірі Пірі Діп загальною вагою 1800,00 кг з яких пошкоджено 1350,00 кг. Враховуючи вищевказане, об'єктами дослідження є майно (соуси), яке втратило свою якість, внаслідок транспортування та зберігається в складському приміщенні по вул. Городоцька, 242 у м. Львові.

За результатами проведеного огляду встановлено, що партія соусу перевозилась у пластиковій тарі у вигляді банок вмістом 25 кг. Кожна банка, яка зберігається у складському приміщенні по вул. Городоцька, 242 у м. Львові має видимі пошкодження тари, що можуть вплинути на якісні характеристики і хімічний склад самого товару, до яких, зокрема, належить: деформація тари, пошкодження у вигляді тріщин та зломів, в результаті яких відбулось витікання продукту та розгерметизація.

Враховуючи вимоги законодавства, подальше введення в обіг продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908), яка зберігається у складському приміщенні за адресою: вул. Городоцька, 242 у м. Львові, та містить видимі пошкодження тари, що свідчить про порушення герметичності, не допускається.

В результаті недотримання умов транспортування було пошкоджено тару продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908). Видимі пошкодження тари такі як здуття кришки, відкриті кришки, перекоси тари, розтікання соусів по тарі свідчать про порушення герметичності, в результаті чого їх подальше введення в обіг згідно вимог чинного законодавства не допускається. Визначити ринкову вартість продуктів харчування, транспортування яких здійснювалось із недотриманням відповідних умов, не надається за можливе».

За результатами експертизи зроблені такі висновки: 1. В результаті проведених досліджень підтверджується документально здійснення ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» господарських операцій із придбання у травні 2021 року соусів у AVO Werke August Beisse Gmbh, організація перевезення яких проводилась ФОП Лукасяк Гжегош, на загальну суму 50387,46 євро, що станом на дату перетину митного кордону України еквівалентно 1 685 203,57 грн. 2. Сума збитку, заподіяного ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», а в подальшому у зв'язку із укладенням Додаткової угоди № 4 від 02.08.2021 та Акту прийому передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021 - збитку ФОП Лукасяк Г., в результаті пошкодження продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Дій артикул 1000908), організація перевезення якої здійснювалась ФОП Лукасяк Гжегош, становить 1 363 386,25 грн. 3. Пошкодження тари, які виникли під час транспортування соусів Каррі Діп артикул 1000802 та Пірі Пірі Діп артикул 1000908, не допускають їх подальше введення в обіг. Визначити ринкову вартість продуктів харчування, транспортування яких здійснювалось із недотриманням відповідних умов, не надається за можливе.

Як ФОП Галагуз С. В., так і ТОВ «Володан» були повідомлені про проведення 29.09.2021 за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 272, експертного огляду товару, що був пошкоджений під час перевезення.

Розмір завданої ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» шкоди ФОП Галагуз С. В. не спростовано.

Згідно банківської виписки з рахунку ФОП Лукасяка Г., останній перерахував на розрахунковий рахунок «Миронівський м'ясопереробний завод «Легко» Відокремлений підрозділ ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» зазначений в Додатковій угоді №4 до Договору експедирування 682 205,00 грн із призначенням платежу, часткова сплата згідно додаткової угоди 4 від 26.05.2021. В подальшому ФОП Лукасяк Г. та «Миронівський м'ясопереробний завод «Легко» Відокремлений підрозділ ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» врегулювали зміну призначення платежу та погодились, що такі платежі проведені на виконання додаткової угоди №4 до Договору експедирування, відповідні докази надані до матеріалів справи.

Окрім цього, ФОП Лукасяк Г. додатково поніс витрати у розмірі:

1. 12 500,00 грн - за перевезення пошкодженого товару з місцезнаходження вантажоотримувача в с. Миронівка до складських приміщень, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 272, що підтверджується: Договором № ЛГ 160574 перевезення вантажу, укладеним з ТОВ «Транспортне Підприємство Інтерфрахт Ужгород», заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування №188/08 від 27.08.2021, рахунком на оплату №2917 від 27.08.2021, актом №2914 надання послуг від 28.08.2021, платіжним дорученням №121 від 27.08.2021 про сплату 12 500,00 грн на рахунок ТОВ «Транспортне Підприємство Інтерфрахт Ужгород»;

2. 2 706,00 грн - за здійснення нотаріально засвідченого офіційного перекладу транспортних документів для проведення комплексного експертного дослідження ТОВ «Судово-експертне бюро» та подальшого подання до суду, що підтверджується: рахунком №01/2-10/21 від 01.10.2021, актом приймання-передачі виконаних робіт №01/2-10/21 від 01.10.2021, платіжним дорученням №147 від 05.10.2021.

Крім того, як встановив суд у даній справі (№927/712/22), ТОВ «Володан» зверталось до ПрАТ Страхова компанія «Перша» про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настання події - пошкодження вантажу, що перевозився відповідно до транспортної заявки №479 від 06.05.2021.

ПрАТ Страхова компанія «Перша» надало ТОВ «Володан» відповідь вих. ЦВ 21-0055 від 09.07.2021, у якій зазначено, що у своїх поясненнях водій ОСОБА_1 вказав, що 14 травня 2021 року він на автомобілі MERCEDES-BENZ державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом SCHMITZ державний номерний знак НОМЕР_4 заїхав на митний термінал Дорогуськ-Ягодин. Працівник митниці направив вантаж для огляду, під час якого було виявлено «завалення» вантажу вперед. Після цього водій викликав бригаду вантажників для перезавантаження вантажу. Крім того, водій вказує, що він не був присутнім при проведенні перезавантаження вантажу.

Про проведення перезавантаження 14.05.2021 при перетині польсько-українського кордону Страховика не було повідомлено, тобто не було надано можливості Страховику оглянути пошкоджений вантаж, його кріплення та розміщення в кузові.

Також інформація про проведення огляду вантажу на митниці не підтверджується інформацією, отриманою Страховиком від польської митниці в КПП «Дорогуськ», в якій зазначено, що огляд даного КТЗ на митниці під час перетину кордону не проводився, що свідчить про суперечності між наданими показаннями Страхувальника та зібраними доказами Страховиком і створює перешкоди для встановлення всіх обставин події, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п. 6.10.3 Загальної частини Договору.

З огляду на викладені Страхувальником обставини, Страховик зазначив, що заявлена подія від 19.05.2021 про пошкодження вантажу - готові соуси у пластикових відрах на підставі п. 2.2.1, 2.3, 6.10.3 Загальної частини Договору не може бути визнана страховим випадком та прийняв рішення про відмову в виплаті страхового відшкодування за заявленою підставою.

Згідно з платіжним дорученням №2456 від 21.06.2022 позивач сплатив судовий збір у розмірі 16 039,27 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду від 24.05.2022 у справі №918/1129/21.

18.07.2022 ФОП Галагуз С. В. та адвокат Берун Р. В. підписали акт виконаних робіт №2 до договору №20/09-2021 від 20.09.2021 «про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів», відповідно до якого адвокат надав позивачу послуги з представництво інтересів у суду у справі №918/1129/21 на загальну суму 25 000,00 грн, які були сплачені останнім, про що складено довідку до акту від 18.07.2022.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі №918/1129/21 стягнуто з ФОП Галагуза С. В. на користь ФОП Лукасяка Гжегоша 4 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/1129/21 стягнуто з ФОП Галагуза С. В. на користь ФОП Лукасяка Гжегоша 2 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до платіжних доручень №2459 від 04.08.2022 на суму 4000,00 грн та №2460 від 09.08.2022 на суму 2000,00 грн позивач перерахував ФОП Лукасяку Г. кошти на виконання додаткової постанови від 19.07.2022 та ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.08.2022 у справі №918/1129/21.

Постановою державного виконавця Рівненського міського відділу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Худовим А. В. від 15.08.2022 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 21.07.2022 у справі №918/1129/21 про стягнення з ФОП Галагуза С. В. на користь ФОП Лукасяка Гжегоша 712855,90 грн, з яких: 682 205,00 грн - матеріальна шкода заподіяна внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи, 12 500,00 грн - за перевезення товару, 2 706,00 грн - за переклад документів, 10 692,84 грн - судовий збір та 18 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Державний виконавець постановив стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 74 154,87 грн.

15.08.2022 зазначений державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника - ФОП Галагуза С. В.

Відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 29.08.2022 позивач сплатив ТОВ Агентству з міжнародного туризму «Інтурист-Рівне» кошти у розмірі 5 000,00 грн за послуги перекладу з англійської та німецької інвойсу, виконання якого підтверджується актом виконаних робіт №202 від 29.08.2022.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок пошкодження вантажу під час його перевезення відповідачем йому завдано збитки у загальному розмірі 863 242,88 грн, з яких:

- 747 548,74 грн - стягнуті судовими рішеннями у справі №918/1129/21 кошти;

- 74 154,87 грн - сума виконавчого збору у межах виконавчого провадження №69636738;

- 16 039,27 грн - судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21;

- 500,00 грн - витрати на переклад інвойсу, доданого до позову;

- 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі №918/1129/21.

Відповідач доказів сплати позивачу коштів у розмірі 863 242,88 грн суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановив суд, між сторонами виникли правовідносини з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.

За приписами частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу дії частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статтей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

За умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби (частина 4 статті 17 Конвенції).

Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

Відповідно до частин 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Предметом позову у цій справі є стягнення з перевізника збитків, завданих пошкодженням вантажу ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» під час міжнародного перевезення автомобільним транспортом.

Як встановив суд у справі №918/1129/21, ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» доручив ФОП Лукасяку Гжегошу здійснити міжнародне перевезення товару на підставі заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 11.05.2021 до Договору експедирування.

Зі свого боку ФОП Лукасяк Гжегош передоручив здійснення цього перевезення ФОП Галагузу С. В., а останній як експедитор доручив його виконання ТОВ «Володан», яке і було безпосереднім виконавцем спірного перевезення.

Оскільки під час здійснення перевезення частину товару було пошкоджено та не прийнято вантажоодержувачем, Лукасяк Г. та замовник уклали додаткову до Договору експедирування, відповідно до умов якої Контрагент зобов'язався компенсувати нанесену шкоду за пошкодження вантажу у сумі 1 363 390,55 грн.

Враховуючи те, що ФОП Галагуз С. В. як експедитор відповідно до умов договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019 взяв на себе зобов'язання з відшкодування шкоди у випадку псування вантажу, Лукасяк Г. звернувся до суду із позовом до Господарського суду Рівненської області про стягнення з ФОП Галагуза С. В. понесених ним збитків через неналежне виконання спірного перевезення.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21, яке набрало законної сили, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича на користь Фізичної особи-підприємця Лукасяка Гжегоша 712 855,90 грн, з яких: 682 205, 00 грн - матеріальна шкода заподіяна внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи, 12 500,00 грн - за перевезення товару, 2 706,00 грн - за переклад документів, 10 692,84 грн - судовий збір та 18 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Вказаним рішенням суду було встановлено, що під час розвантаження вантажу було виявлено ознаки пошкодження упакування частини товару, який був ввірений перевізникові ТОВ «Володан» та прийнятий останнім до завантаження без застережень щодо належності його стану. Зазначені пошкодження призвели до неможливості використання товару у виробництві.

Позивач вважає, що саме відповідач як безпосередній перевізник допустив порушення під час перевезення вантажу, а тому є відповідальним за пошкодження товару і повинен відшкодувати завдані внаслідок цього збитки.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №907/603/17 зазначав, що ст.924 ЦК передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Тобто відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 26.03.2018 у справі №910/5040/17).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання потрібно тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанова Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №903/846/19, від 21.02.2020 у справі №907/746/17).

В постанові від 11.06.2019 у справі №907/603/17 Верховний Суд також вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч.1 ст.924 ЦК не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Тобто відповідальність перевізника за пошкодження вантажу настає у тому випадку, якщо таке пошкодження було здійснене з моменту прийняття вантажу до перевезення та до видачі його одержувачеві. У такому разі вина перевізника презюмується і за наявності пошкоджень перевізник несе відповідальність крім випадків, якщо він доведе існування умов, за яких відповідно до договору перевезення та положень чинного законодавства він може бути звільнений від відповідальності (зокрема, супроводження вантажу іншою особою - експедитором). При цьому тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника.

З аналізу Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, глави 32 Господарського кодексу України та глави 64 Цивільного кодексу України вбачається, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Нормами вказаної Конвенції саме на перевізника покладається тягар ужиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення і відповідальності за їх невиконання.

Укладений між сторонами договір про надання транспортно-експедиційних послуг №346 від 25.09.2020 у пунктах 6.10, 6.12 також передбачає, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, а у разі його пошкодження повинен відшкодувати його вартість.

Разом з цим, пункти 3.3.2, 3.3.11 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №346 від 25.09.2020 передбачають обов'язок перевізника стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу під час навантаження і транспортування; стежити за розміщенням вантажу відповідно до навантаження на вісь, в разі виникнення проблем щодо будь-яких ситуацій щодо неправильного розміщення вантажу, пошкодження товару, перевантаження, негайно повідомити експедитора; негайно інформувати експедитора і не приступати до перевезення без його дозволу у випадку невідповідності даних про характер вантажу фактичному стану вантажу та інструкціям відправника вантажу (вантажоодержувача).

Проте матеріали справи не містять та судом не встановлено наявність зауважень перевізника щодо пошкодження упаковки товару або її міцності під час завантаження товару, підтвердження вчинення перевізником (відповідачем) дій з запобігання обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу, вжиття всіх можливих заходів з належного виконання перевезення, зокрема щодо перевірки за розміщенням та кріпленням вантажу, та, у разі сумніву у його надійності, забезпечення додаткового кріплення самостійно або звернення до експедитора з повідомленням про неможливість подальшого перевезення та для отримання відповідних інструкцій.

Крім того, як вбачається з відповіді ПрАТ Страхова компанія «Перша» вих. ЦВ 21-0055 від 09.07.2021, ТОВ «Володан» зверталось до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування та надав пояснення водія ОСОБА_1 , який повідомив про те, що 14 травня 2021 року під час огляду вантажу на митному терміналі було виявлено «завалення» вантажу вперед.

Доводи відповідача про відсутність в акті обстеження вантажу на виявлені факти пошкодження причепу/кузову автомобіля чи його секції або пломб, маркувань, упаковки чи встановлено, що кількість товару не відповідає документам відхиляються судом, оскільки цілісність причепу/кузову, пломб не може беззаперечно свідчити про неушкодженість товару, так як таке пошкодження може статися внаслідок неналежного розміщення та кріплення товару; факт виявлення пошкодження упаковки товару зазначений в актах №6 від 18.05.2021 та №7 від 19.05.2021.

Однак, як вже встановив суд, з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки перевізник не вчинив дії з запобігання обставин, що можуть спричинити пошкодження вантажу.

Щодо посилань відповідача на відсутність фото, які б свідчили про те, що товар був закріплений неналежним чином чи є сліди пошкодження або переміщення товару, суд зазначає тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника, а відповідач будь-яких доказів на спростування таких фактів суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що саме відповідач як перевізник несе відповідальність за пошкодження товару, прийнятого до перевезення, оскільки не довів, що пошкодження товару сталося не з його вини.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов'язань.

Під збитками у цьому випадку розуміються понесені позивачем (ФОП Галагузом С. В.) матеріальні витрати у ході виконання ним замовлення для ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», отриманого від ФОП Лукасяка Г., по відношенню до якого він виступив експедитором, зумовлені неналежним виконанням ТОВ «Володан» обов'язку з перевезення вантажу.

Обґрунтовуючи позов, ФОП Галагуз С. В. стверджував, що внаслідок пошкодження ТОВ «Володан» товару йому було завдано збитки у розмірі 863 242,88 грн, з яких: 682205,00 грн - матеріальна шкода, заподіяна внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи задля встановлення розміру заподіяного збитку, 12500,00 грн - витрати за перевезення пошкодженого товару з місцезнаходження вантажоодержувача, а решта суми заявлених збитків пов'язана з понесенням витрат під час розгляду справи №918/1129/21 в суді першої та апеляційної інстанцій і здійсненням виконавчого провадження.

Господарським судом Рівненської області у справі №918/1129/21 встановлено, що ПрАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» внаслідок ушкодження вантажу, перевезення якого організоване ФОП Лукасяком Г. та ФОП Галагузом С. В. та безпосередньо проведене ТОВ «Володан», а саме 10 675 кг соусу Каррі Діп, 1 350 кг соусу Пірі Пірі Діп, завдано матеріальну шкоду, розмір якої встановлено у висновку експерта №56 ТОВ «Судово-експертне бюро України», складеного 22.10.2021 на замовлення ФОП Лукасяка Г., а саме 1 363 386,25 грн.

Відповідач вважає, що зазначений висновок експерта не є належним доказом визначення вартості товару (соусів), розміру збитків та недотримання відповідних умов при транспортуванні, оскільки експертиза проводилась через п'ять місяців після нібито пошкодження товару і з нього не вбачається яку кількість банок оглянув експерт.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 904/3055/21 (з посиланням на власні висновки із постанови від 03.07.2018 у справі № 911/2961/19) в частині застосовування наведеної норми ГПК України суд касаційної інстанції зазначив, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18).

Водночас відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2022 у справі №910/1194/21 зазначив, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Господарський суд Рівненської області встановив обставину завдання матеріальної шкоди внаслідок пошкодження товару у розмірі 1 363 386,25 грн на підставі оцінки судом висновку експерта №56 ТОВ «Судово-експертне бюро України» від 22.10.2021.

Належних та допустимих доказів для спростування зазначених преюдиційних обставин відповідач суду не надав.

Доводи відповідача про неналежність висновку експерта ґрунтуються на його власній оцінці цього доказу, оціненого господарським судом у межах наданих процесуальним законом повноважень у іншій господарській справі, і суд відповідно до норм ГПК України не наділений правом здійснити переоцінку доказу, на підставі якого були встановлені відповідні обставини, які мають преюдиційне значення.

Близькі за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №910/4034/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не спростував розміру заподіяної внаслідок пошкодження товару матеріальної шкоди.

Щодо розміру збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу.

У п. 6.10 Договору №346 зазначено, що у разі пошкодження вантажу Перевізник несе відповідальність в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в інвойсі, що супроводжує вантаж, а так само вартість його митного очищення і інших витрат згідно Конвенції та сплачує Експедитору усі збитки, що виникли у нього внаслідок пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу.

При цьому у п. 6.14 Договору №346 сторони домовились, що при пошкодженні вантажу відшкодовується не сума, на яку зменшується вартість товару згідно рахунку-фактури (invoice), а ринкова вартість самого товару, який пошкоджено.

Тобто у вказаних пунктах Договору №346 сторони погодили відшкодування перевізником (відповідачем) усієї вартості пошкодженого товару, проте ці пункти містять суперечності щодо визначення вартості такого товару, оскільки у п. 6.10 йде мова про її встановлення відповідно до цін, вказаних в інвойсі, а у п. 6.14 - про ринкову вартість.

Разом з тим, при проведенні товарознавчого та економічного дослідження пошкодженого товару експертами встановлено, що в результаті недотримання умов транспортування було пошкоджено тару продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908), внаслідок чого їх подальше введення в обіг згідно вимог чинного законодавства не допускається. Визначити ринкову вартість продуктів харчування, транспортування яких здійснювалось із недотриманням відповідних умов, не надається за можливе.

Враховуючи те, що пошкоджений товар (соуси) є непридатними для подальшого їх використання, через що їх неможливо відчужити (продати), а отже і неможливо визначити їх ринкову вартість, сума збитків, завданих пошкодженням товару, підлягає визначенню відповідно до цін, зазначених в інвойсі, з урахуванням нарахованого ввізного мита та ПДВ.

Такий розмір, як вже зазначав суд, встановлений у висновку експерта №56 ТОВ «Судово-експертне бюро України» від 22.10.2021 та складає 1 363 386,25 грн.

Разом з тим, позивач заявив до стягнення збитки, завдані пошкодженням товару, у розмірі 682 205,00 грн, які стягнуті з нього на користь ФОП Лукасяка Г. рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21.

За наведених обставин, суд доходить висновку про наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення та підстав для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків за пошкодження товару у розмірі 682 205,00 грн.

Оскільки вартість пошкодженого майна встановлювалась шляхом проведення комплексної та товарознавчої експертизи, витрати з її проведення у розмірі 15 444,90 грн також є збитками, які зазнав ФОП Лукасяк Г., а у подальшому і позивач, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Окрім того, внаслідок відмови замовника від частини вантажу, який був пошкоджений при перевезенні, що передбачено п. 4.1 Договору експедирування, ФОП Лукасяк Г. був змушений вивезти цей товар з місцезнаходження вантажоодержувача, через що він поніс додаткові витрати, пов'язані з його перевезенням, у розмірі 12 500,00 грн, які потім були стягнуті рішенням суду з ФОП Галагуз С. В. на його користь.

Такі додаткові витрати за перевезення товару у розмірі 12 500,00 грн зумовлені (є наслідком) пошкодженням товару, а тому також підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позивачем збитків у виді витрат, пов'язаних з розглядом судової справи №918/1129/21, та здійсненням виконавчого провадження.

Суд встановив, що підставою для звернення ФОП Лукасяка Г. до суду із позовом до ФОП Галагуза С. В. стала відмова у задоволенні претензії позивача у справі №918/1129/21 щодо досудового врегулювання спору та у відшкодуванні завданих внаслідок пошкодження товару під час його перевезення збитків.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ФОП Галагуз С. В. заперечував проти заявленого до нього позову, оскаржував прийняте судове рішення щодо цього спору та добровільно не виконав рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21.

Така поведінка позивача, яка виявилась у його незгоді з добровільним відшкодуванням збитків ФОП Лукасяку Г., у тому числі і порядку досудового врегулювання спору, а у подальшому із добровільним виконанням рішення суду від 24.05.2022, призвела до понесення ним додаткових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи №918/1129/21, та здійсненням виконавчого провадження.

Отже, позивач міг вчинити дії, спрямовані на запобігання таких збитків, проте це не зробив.

Відтак суд доходить висновку, що заявлені до стягнення збитки, які складаються зі стягнутих з позивача судовими рішеннями у справі №918/1129/21 коштів, а саме: 2 706,00 грн за переклад документів, 10 692,84 грн судового збору, 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також суми виконавчого збору у межах виконавчого провадження №69636738 у розмірі 74 154,87 грн, судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 у справі №918/1129/21, у розмірі 16 039,27 грн; витрат ФОП Галагуза С. В. на професійну правничу допомогу у справі №918/1129/21 у розмірі 25 000,00 грн, виникли не з вини відповідача, що виключає задоволення позовних вимог у цій частині через відсутність усіх елементів цивільного правопорушення, і зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою перевізника і збитками, оскільки такі втрати стали об'єктивним наслідком поведінки позивача.

Щодо заявлених позивачем збитків у виді витрат на переклад інвойсу, доданого позову, у розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані із залученням перекладача, є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді цієї справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в судовому провадженні. Такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.

Отже, витрати позивача, пов'язані із залученням перекладача (оплата послуг перекладача) у розмірі 500,00 грн не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення), а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки зобов'язання зворотної вимоги (регресу) відноситься до деліктних зобов'язань і стягнення збитків в порядку зворотної вимоги (регресу) ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, натомість спірні правовідносини виникли на підставі правочину, а отже не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватися саме як понесені витрати.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положення ч. 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як відшкодування збитків.

Таким чином, спосіб захисту, обраний позивачем, прямо передбачений ст.20 ГК України та ст.16 ЦК України.

При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зі змісту заперечень відповідача вбачається його незгода з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин.

Проте позивач на обґрунтування своїх вимог не посилався на норми ст. 1191 ЦК України, про які зазначає відповідач, або на інші норми, що регулюють деліктні правовідносини, а правовою підставою позову є ст. 22 ЦК України.

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд відхиляє зазначені доводи відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 12 948,64 грн

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 10 652,25 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України у позовній заяві заявив про подання доказів витрат професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позов зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого розмір витрат на надання правової допомоги адвокатом становить 20 000,00 грн. Відповідач зазначив, що детальний розрахунок витрат та докази на підтвердження їх розміру будуть надані суду до закінчення судового розгляду, однак до закінчення судових дебатів таких доказів не надав. Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат відповідача цим рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Володан» (код ЄДРПОУ 41594272, вул. Центральна, 24, с. Виповзів, Козелецький район, Чернігівська область, 17024) на користь Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) збитки у розмірі 710 149,90 грн, з яких: 682 205, 00 грн - матеріальна шкода, заподіяна внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи, 12 500,00 грн - витрати за перевезення пошкодженого товару, а також 10 652,25 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу призначити на 13.12.2022 о 10:00, яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань №306.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 08.12.2022.

Суддя В. В. Шморгун