КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/9158/22
Провадження № 2-о/552/215/22
05.12.2022 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Кузіної Ж.В.
присяжних - Кужик І.Я., Лисенко А.О.
секретаря судового засідання - Мовчан В.О.
прокурора Сазонової О.В.
представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в залі суду цивільну справу за заявою завідувача 5-Б відділення Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Телюкова Олеся Станіславовича про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 ,-
Завідувач 5-Б відділення Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Телюков О.С. звернувся до суду з заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до закладу для надання психіатричної допомоги посилаючись на те, що за направленням лікаря психіатра КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування ЛМР» госпіталізована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, стадія загострення». Згідно висновку ЛКК від 25.11.2022 року встановлений діагноз «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, стадія загострення», а тому її необхідно примусово госпіталізувати до психіатричного закладу для надання психіатричної допомоги.
Судове засідання проведене у режимі відеоконференції.
У судовому засіданні заявник заяву щодо примусової госпіталізації підтримав та пояснив, що стан здоров'я ОСОБА_2 потребує негайного лікування. Остання перебуває під впливом галюцинацій, проявляє агресію до батька, мають місце маячні ідеї релігійного характеру. Це не перше загострення хвороби, третє документально підтверджене. Перебування в гострому психотичному стані і виконання материнських прав відносно новонародженої дитини не є можливим. Поведінка хворої в такому стані не є прогнозованою, як і ставлення до дитини, себе, медперсоналу чи інших осіб. Просив заяву задовольнити.
ОСОБА_2 заперечує щодо проходження лікування та пояснила, що вона здорова. Щодо народження дитини зазначила, що не виконувала рекомендації лікарів у пологовому будинку, оскільки вважала, що народжувати ще не на часі. Лікарі не можуть знати щодо терміну вагітності, розвитку дитини. З приводу кримінального провадження зазначила, що це її слідча побила, про судові засідання їй не відомо, в суді не була, судове рішення не оскаржувала. Вказувала на конфлікти з батьком щодо спадщини, в ході сварок мало місце що вона розбивала майно. Раніше вона не проходила ніякого лікування та їй не призначались медичні препарати. На даний час вона не працює, перебуває на утриманні батька - пенсіонера.
Представник ОСОБА_1 вважає заяву не обґрунтованою та пояснила, що її довірителька потребує спілкування з новонародженою дитиною. У судовому засіданні не доведено, що стан ОСОБА_2 є критичним, що потребує примусової госпіталізації. Тому заява є недоведеною та просила відмовити в її задоволенні.
Прокурор у судовому засіданні заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу підтримала та пояснила, що зазначена особа не критична до свого стану, заперечує обставини, що встановлені судовими рішеннями. Допитані в судовому засіданні ряд свідків підтвердили обставини, що викладені в заяві. Крім того, просила прийняти до уваги, що лише завдяки медичним працівникам та втручанням поліції вдалося прийняти пологи у ОСОБА_2 . Остання перебувала на 42 тижні вагітності, дитина народилася з ознаками гіпоксії, а тому поведінка ОСОБА_2 , яка вважала, що народжувати ще рано, ставила під загрозу життя дитини..
Суд, заслухавши пояснення заявника, ОСОБА_2 та її представника, думку прокурора, пояснення свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Нормою ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлюються підстави діагностики психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад. Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово- психіатричної експертизи посмертно.
У судовому засіданні встановлено, що 25 листопада 2022 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_2 за направленням лікаря психіатра КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування ЛМР» госпіталізована з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, стадія загострення».
З наданих до суду документів убачається, що зазначена особа страждає на шизофренію з 2019 року, двічі лікувалась у КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» , отримувала медикаментозну терапію антипсихотичними препаратами. Протягом останніх 2 - 3 тижнів погіршився психічний стан, мало місце загострення психічної патології. 23.11.2022 року самостійно з'явилась до пологового будинку, де народила дівчинку. 25.11.2022 року оглянута лікарем-психіатром, в бесіді легко дратувалася, продуктувала маячні ідеї політематичного, релігійного змісту, мали місце підозри на галюцинаторні порушення . До власного стану була вкрай не критична. Медперсоналом пологового будинку характеризувалась як збуджена, відмовлялась виконувати вимоги режиму стаціонару. Психіатром прийнято рішення про госпіталізацію до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що працює лікарем неонатологом КП «ЛЛІЛ» ЛМР. 23.11.2022 року о 4 год. по швидкій допомозі ОСОБА_2 була доставлена до пологового будинку, у якої почалася пологова діяльність. Спочатку вона була контактна, потім заперечувала пологи, не давала себе оглянути, постійно виходила на вулицю палити. У неї були слухові галюцинації, розмови з ОСОБА_4 . О 18 год. вона останній раз дала послухати серцебиття дитини. О 22 год. почала наростати пологова діяльність, ОСОБА_2 відмовлялась від огляду медичних працівників, у палаті розмовляла з якимсь голосом ОСОБА_5 , говорила, що вона не народжує. Вимушені буди викликати працівників поліції та лише з їх допомогою оглянули породіллю. Поведінка останньої становила загрозу для дитини, оскільки термін вагітності був 42 неділі, дитина народилася з ознаками гіпоксії, навколоплідні води були з фекаліями, що становило загрозу для дитини. ОСОБА_2 не цікавилась дитиною, агресивно ставилась до лікаря-психіатра. Вона постійно була у своїй палаті та медперсонал намагався не суперечити їй.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що працює лікарем-психіатром. ОСОБА_2 хворіє з 2019 року, їй рекомендовано приймати підтримуюче лікування, проте вона відмовилась. Остання нанесла тілесні ушкодження працівнику поліції та їй за рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру від яких вона відмовилась. У пологову будинку ОСОБА_2 відмовилась від спілкування зі свідком, інструкції медичних працівників не виконувала. 23.11.2022 року її поведінка несла ризик як для неї так і для дитини. У неї мали місце слухові галюцинації імперативного характеру, який нею керував. У палаті вона лежала у хворобливих роздумах. Це все несло загрозу для неї та дитини, як і не визнання себе хворою та потребу в лікуванні. Психомоторне збудження - це пряма небезпека для життя дитини та оточуючим. 24 та 25.11.2022 року свідок оглядала ОСОБА_2 , її стан був незадовільний , під впливом слухових галюцинацій, стан психозу.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що є дільничним інспектором. Рік тому ОСОБА_2 зверталась до нього щодо конфлікту з батьком ОСОБА_8 . Працівники поліції виїжджали за їх місцем проживання, ОСОБА_2 вела себе агресивно. Знає, що рішенням суду їй призначено примусове амбулаторне лікування, оскільки вона завдала тілесних ушкоджень слідчій. ОСОБА_8 може охарактеризувати як спокійного чоловіка, який бажає допомогти доньці, не заперечує щодо її проживання з ним у будинку. ОСОБА_2 конфліктна, конфліктувала з мешканцями. При виїзді жодних тілесних ушкоджень у неї візуально не бачив, вона не зверталась з зафіксованими такими ушкодженнями. Були зафіксовані тілесні ушкодження у батька.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що ОСОБА_2 є його донькою. У будинку де вони проживають безлад, вона перебила меблі, двері, дзеркала, посуд. Дочка погрожує йому вбивством. ЇЇ поведінка неадекватна, кинула оверлок та розбила двері. Додому приходили лікарі: гінеколог та психіатр, проте вона відмовилась з ними розмовляти. У книжках править текст, виправляє помилки. Захворювання має спадковий характер. Коли хвороба не прогресує, донька гарна господиня, готує, вибачається за свої дії. Вона є єдиною його дитиною, а тому все майно залишиться їй.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що є начальником СВ та в складі СОГ виїжджав 23 листопада 2022 року на виклик до пологового будинку. ОСОБА_2 вела себе неадекватно, нецензурно лаялась, намагалась нанести тілесні ушкодження оточуючим, ледь не розбила медичний апарат великої вартості. Вона не виконувала рекомендації лікарів, якби втратили час, то мали б мертву дитину. ОСОБА_2 є суспільно-небезпечною особою, могла завдати тілесні ушкодження дитині. Зі слів останньої, батько дитини є ОСОБА_10 , який неодноразово судимий, наркозалежний, на даний час перебуває в СІЗО.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року залишено без змін ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_2 , апеляційні скарги її та захисника Чабаненка Валерія Олексійовича - без задоволення.
Ухвалою суду встановлено, що стосовно ОСОБА_2 застосовані примусові заходи медичного характеру за вчинення нею суспільно небезпечного діяння за таких обставин.
26 грудня 2018 року близько 09 год. ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області , під час спілкування з старшим слідчим СВ ст. лейтенантом Дяденко В.Ю., яка виконувала свої службові обов'язки, будучи незадоволеною розглядом її заяви, вчинила сварку, під час якою умисно нанесла потерпілій ОСОБА_11 удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, заподіявши легкі тілесні ушкодження.
Як вбачається з висновку судово-психіатричної експертизи № 259 від 03 серпня2020 року, ОСОБА_2 на даний час та у період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, страждала і страждає хронічним психічним захворюванням, що позбавляло і позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
У судовому засіданні ОСОБА_2 заперечувала факт нанесення тілесних ушкоджень працівнику поліції, звернення до апеляційного сулу з апеляційною скаргою та посилалась, що її підпис їй не належить, стверджувала про необізнаність як з рішенням першої інстанції так і другої.
Згідно епікрізу № 1435 , ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» з 28 травня по 10 червня 2020 року. Встановлений діагноз : «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром ( при загостренні). Епізодичний тип перебігу хвороби. Стан становлення медикаментозної ремісії. Проходила лікування в добровільному порядку. При виписці рекомендовано, у тому числі прийом підтримуючого лікування з подальшою корекцією лікування за місцем проживання згідно психічного стану пацієнтки. Також остання надала розписку, що вона ознайомлена з необхідністю прийому профілактичного лікування.
Зазначені обставини, ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала.
Згідно ст. 14 Закону України “Про психіатричну допомогу ” особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Тобто, відповідно до даної норми Закону, примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу» перебування особи в закладі з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження такої госпіталізації.
ОСОБА_12 , який є батьком ОСОБА_2 звернувся з заявою на адресу заявника щодо лікування його дочки у зв'язку з неадекватною поведінкою , постійними погрозами дочки на його адресу фізичною розправою. Дочка кидає в нього речі, розбила двері, побила посуд, телефоном розбила йому голову, у зв'язку з чим він неодноразово викликав працівників поліції.
Виклики,в саме повідомлення зареєстровані до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення та інші події Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області за № 1709 від 20.02.2022, № 2876 від 17.04.2022, № 3102 від 25.04.2022, № 3608 від 11.05.2022, № 4855 від 22.06.2022, № 8931 від 02.11.2022, № 8948 від 02.11.2022, № 9472 від 19.11.2022р.
Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.
Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.
У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об'єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.
Такі ж висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме - рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішенні від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є особою, яка страждає на тяжкий психічний розлад.
Відповідно до висновку комісії ЛКК КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» від 25 листопада 2022 року зважаючи на наявність у ОСОБА_2 , тяжкого психічного розладу внаслідок чого вона виявляє реальні наміри витини дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих (агресивна поведінка в побуті , стан психомоторного збудження під час госпіталізації) , госпіталізація ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в примусовому порядку до психіатричного стаціонару визнана доцільною. На даний час стан пацієнтки нестабільний.
ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, стадія загострення».
ОСОБА_2 вчиняє агресивні дії щодо свого батька.
Отже, дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих.
Категорична відмова ОСОБА_2 від лікування та її некритичність до свого стану фактично є діями, що являють собою безпосередню небезпеку для неї самої та новонародженої дитини, оскільки за висновком лікарів-психіатрів особа потребує такого лікування.
В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа страждає на тяжкий психічний розлад , що підтверджується висновком комісії лікарів- психіатрів КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» від 25 листопада 2022 року .
Психічний розлад ОСОБА_2 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що ОСОБА_2 може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для себе, так і для оточуючих.
Окрім того, обґрунтованість тривалості тримання у психіатричній лікарні в залежності від стійкості захворювання ОСОБА_2 може бути визначена лікарями виходячи із наступного протікання захворювання.
Посилання адвоката на ту обставину, що лікування особи можливо без примусової госпіталізації, судом оцінюється критично, оскільки ОСОБА_2 не критична до свого стану, категорично заперечує наявність у неї захворювання та не бажає лікуватися.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 263-265, 342,430 ЦПК України, суд, -
Заяву завідувача 5-Б відділення лікаря лікаря-психіатра відділення інтенсивної терапії Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» Телюкова Олеся Станіславовича про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару - задовольнити.
Госпіталізувати в примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до закладу для надання психіатричної допомоги.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: Комунальне підприємство «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» (місце знаходження: м. Полтава вул. Медична, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 01999075).
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст судового рішення виготовлений 07 грудня 2022 року.
Головуючий Ж.В. Кузіна
Присяжні І.Я. Кужик
А.О.Лисенко