Справа № 145/999/22
Провадження №1-кп/145/182/2022
Іменем України
"07" грудня 2022 р. смт. Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020020000000414 від 02.12.2020 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Івонівці Тиврівського р-ну Вінницької обл., жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого водієм в СФГ "Беркут", раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
02.12.2020, близько 17 годин 20 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «Renault Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку смт. Тиврів на перехресті вулиць Соборної та площі Перемоги в смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області з перевищенням допустимої швидкості руху для руху в межах населеного пункту, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину автодороги зліва на право по напрямку руху автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих травм загинула на місці події.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30.12.2020 № 76 у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: садна, рана голови, кільцевидний перелом кісток основи черепа; закрита травма грудей: перелом правої ключиці, крововиливи в ділянку коренів обох легень; закрита тупа травма живота; розриви печінки; перелом правої плечової кістки, синці садна правої верхньої кінцівки; перелом правої тазової кістки, переломо-вивих в правому колінному суглобі, перелом в правому гомілково-ступневому суглобі, перелом лівої великогомілкової кістки у верхній третині, синці, садна, рана нижніх кінцівок.
Вищезазначені тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і стоять у причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_6 настала від сполучної травми тіла. Між смертю та сполучною травмою тіла прямий причинний зв'язок.
Згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу від 01.03.2021 №СЕ-19/102-21/1839-ІТ у деталях та вузлах робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля «Renault Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено.
Відповідно до висновку комісійної транспортно-трасолого-автотехнічної експертизи від 05.07.2022 №СЕ-19-22/15258-ІТ; 16678/16679/22-52 місце наїзду на пішохода ОСОБА_6 у поперечному напрямку розташоване на смузі руху автомобіля «Renault Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 правіше від місця початку сліду гальмування лівого колеса, а у повздовжньому напрямку на відстані не менше ніж 5.8 м до початку осипу, тобто до місця початку згаданого сліду гальмування.
У даній дорожній обстановці мінімальна швидкість руху автомобіля «Renault Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 , що відповідає зафіксованим слідам гальмування становить не менше 101 км/год.
У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Renault Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами п. п. 12.2, 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху.
У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Renault Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 шляхом виконання вимог п. п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху.
У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Renault Megane Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. п. 12.2, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, а невідповідності вимогам п. п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, водій ОСОБА_4 за вищевикладених обставин порушив вимоги п. п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:
п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;
п. 12.9 (б) - «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну
швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7».
Порушення ОСОБА_4 вимог п. п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху перебуває у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - настанням смерті пішохода ОСОБА_6 .
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю та підтвердив викладене в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся. Просив суд суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засіданя не з'явилась, подала суду заяву, в якій просить судовий розгляд проводити у її відсутності. Питання матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 не має та не буде мати в подальшому.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показами обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене обвинувачення, а тому, суд, при дослідженні доказів, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого і процесуальних документів щодо арештованого майна та проведених експертиз.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин, з'ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Дії ОСОБА_4 , які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.
У відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Стаття 50 КК України передбачає, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні виду та міри покарання, суд, виходячи з вимог ст.ст.65,50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових правопорушень враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суб'єктивна сторона якого характеризується необережною формою вини, враховуючи характер відношення обвинуваченого до наслідків вчиненого.
В якості обставин, які пом'якшують покарання, у відповідності до положень ст.66 КК України суд враховує визнання вини, щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, встановлені судом обставини кримінального провадження, досліджені судом дані про особу обвинуваченого, з урахуванням його відношення до наслідків вчинення злочину та поведінки під час судового розгляду, враховуючи думку потерпілої та прокурора, свідчить про наміри виправитися та не становлять суттєвої небезпеки для суспільства.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» роз'яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України, крім наведених вище обставин, приймає до уваги наслідки вчинення злочину, хоча і з недбалості, але у виді смерті людини ( ОСОБА_6 ), повне визнання винуватості, відсутність даних про його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, думку потерпілої, яка не має майнових претензій до обвинуваченого, а також думку прокурора, який просив суд призначити ОСОБА_4 покарання передбачене ч.2 ст.286 КК України у виді позавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами та застосувати ст.ст.75, 76 КК України, а тому вважає необхідним призначити йому покарання в цій частині у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб.
При цьому, згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи особу обвинуваченого, який будучи пенсіонером та отримуючи пенсію (з його слів 2300грн.) вимушений працювати водієм, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, думку прокурора, який також просив суд не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд приходить до висновку про відсутність необхідністі застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Отже, враховуючи характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, наведені дані про особу обвинуваченого, його відношення до наслідків, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілої та прокурора, суд доходить висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України щодо основного покарання, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню покласти на обвинуваченого.
Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395, 532 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України засудженого звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не обиралася.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз в розмірі 21234 (Двадцять одну тисячу двісті тридцять чотири) гривні 86 копійок.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2020 року на вилучене майно в ході проведення огляду місця події 02.12.2020 після набранням вироку законної сили - скасувати.
Речовими доказами по справі після набрання вироком законної сили розпорядитись наступним чином: автомобіль "Renault Megan Scenik", д.н.з. НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль "Renault Megan Scenik", д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 видане 29.09.2020; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_4 № НОМЕР_3 , видане 12.08.2000 центром ДАІ МВС УВС у Вінницькій області повернути власнику ОСОБА_4 .. Візок - "кравчучка" та три мішки білого кольору, які заповненні металобрухтом, котрі перебували у користуванні загиблої ОСОБА_6 та поміщені на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.
Вирок може бути оскаржений сторонами виключно з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_8