справа №755/11349/21 Головуючий у 1 інстанції: Марфіна Н.В.
провадження №22-ц/824/8874/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І
Іменем України
30 листопада 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Сушко Л.П., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Панчошній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києву від 23 червня 2022 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, в якій просила розстрочити виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2021 року у справі №755/11349/21 про стягнення з неї на користь Київського міського центру зайнятості грошових коштів у сумі 66 527 грн 59 коп. та судового збору в сумі 2 270 грн на один рік рівними частинами з моменту закінчення дії введення воєнного стану на території України, а саме: 5 733 грн щомісячно до повної виплати 68 797 грн.
Свою заяву обгрунтовувала тим, що рішенням Дніпровського районного суду
м. Києва від 18 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2022 року, стягнуто з неї ( ОСОБА_2 ) на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 66 527 грн 59 коп. та судовий збір в сумі 2 270 грн.
Зазначала, що має намір найближчим часом здійснити добровільне погашення частини суми і станом на 17 травня 2022 року стосовно заявниці виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду не відкрито.
Посилаючись на положення ст.435 ЦПК України заявниця вказувала, що рішення суду набрало законної сили під час збройної агресії росії на території України та введеного на території України воєнного стану, отже на момент подачі заяви існує певний правовий режим у державі, що серед іншого, породжує певні обмеження, зокрема на даний час у заявниці склалися обставини, що ускладнюють виконання рішення суду у зв'язку із війною в країні.
Враховуючи передбачені ст.435 ЦПК України порядок та умови виконання рішення, заявниця просила відстрочити та розстрочити виконання рішення суду, оскільки в країні на даний час введено воєнний стан.
Також заявниця вказувала, що кошти у сумі 66 527 грн 59 коп. та 2 270 грн судового збору, які вона хоче сплатити добровільно, враховуючи сьогоденні реалії життя, є надмірними для її родини, на теперішній час сім'я є тимчасово переміщеними особами, на утриманні заявниці перебуває двоє малолітніх дітей, при цьому заявниця працює, але виплата заробітної плати у зв'язку із дистанційною роботою здійснюється у значно меншому розмірі, крім того, заявниця вимушено переїхала та несе у зв'язку з цим витрати, а її чоловік втратив частину доходів.
Заперечуючи проти заяви, позивач просив відмовити у задоволенні заяви посилаючись на те, що згідно з ч.4 ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, матеріальний стан особи. При цьому, згідно інформації, розміщеної в Єдиній інформаційно-аналітичній системі, встановлено, що починаючи від 21 січня 2021 року ОСОБА_3 безперервно працює в Міністерстві фінансів України та отримує стабільний дохід, отже остання має фінансову можливість сплатити заборгованість і лише умисно відтягує виконання рішення суду.
Крім того, позивач вказував, що в результаті несплати коштів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти, що мають спрямовуватись на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, не надходять, що зачіпає інтереси держави.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києву від 23 червня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким заяву задовольнити.
Скаргу обгрунтовує тим, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, та залишив поза увагою загальновідомі обставини щодо запровадження на території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Вказує, що необхідність розстрочки виконання рішення суду не є спробою уникнути відповідальності, а спрямована на недопущення погіршення її майнового стану. Проте, суд першої інстанції не надав оцінки співмірності наслідків розстрочки виконання рішення щодо неї ( ОСОБА_3 ), як громадянина та держави, на території якої іде війна.
Зазначає, що має двох малолітніх дітей на утриманні, і змушена піклуватись про них.
Просить апеляційний суд переглянути ухвалу суду першої інстанції про відмову у розстрочці виконання судового рішення, враховуючи вищенаведені обставини. Вважає ці обставини такими, які утруднюють виконання рішення суду та можуть бути взяті до уваги апеляційним судом.
Суд першої інстанції вказує на належне матеріальне забезпечення ОСОБА_1 , і що вона не надала доказів зворотного, але при цьому вказує що вона є державним службовцем, тобто має роботу, при цьому, суд не врахував або не хотів врахувати, що заробітна плата в України будь-якого службовця на місяць в середньому становить 15 000-20 000 гривень, а отже, щоб принаймні зібрати суму боргу, їй та дітям щонайменше потрібно 4 місяці бути без їжі. При цьому звертає увагу суду що сума боргу становить 68 797 грн. є для неї не малою сумою у зв'язку з військовим станом, непередбачуваності отримання заробітної плати, та не можливістю спрогнозувати завтрашній день, що суд також не врахував при постановленні ухвали.
Також вважає, що суд не надав належну оцінку доказу того, що вона знаходиться у скрутному матеріальному становищу, той факт, що вона перебувала на території західної частини України, адже вважає, що так безпечніше їй та дітям, і що перебування там не є безкоштовним, що теж поставило її у скрутне матеріальне становище, а тому виплатити водночас таку суму буде складно.
Щодо військового стану, як надзвичайну обставину, взагалі суд не вважав підставою для задоволення заяви, що напряму суперечить вимогам статті 435 ЦПК України. При цьому зазначає у своєму рішення про ракетні удари, які відбуваються по всій території України, а тому на думку суду, це не є тією обставиною, яка може перешкоджати здійснити виплату.
Щодо заперечення позивача, то їх, всупереч нормам процесуального права, ОСОБА_1 теж не отримувала, що є грубим порушенням законодавства та підставою для перегляду рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу Київський міський центр зайнятості просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Позивач вказує, що відповідачем до апеляційної скарги, як і до заяви про розстрочення виконання рішення суду, не долучено жодного доказу, який би підтверджував розмір доходу та матеріальний стан заявниці.
Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиній інформаційно-аналітичній системі, встановлено, що починаючи від 21.01.2021 року відповідачка безперервно працює в Міністерстві фінансів України та отримує стабільний дохід.
Вважає, що відповідачка фінансово має можливість сплатити заборгованість і лише свідомо відтягує виконання рішення суду.
В результаті несплати вказаних коштів до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не надходять кошти, спрямовані на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що зачіпає інтереси держави.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України значно зросла кількість безробітних, які звертаються з питань працевлаштування та потребують у соціальних виплатах.
Враховуючи вищезазначене, Київський міський центр зайнятості не погоджується з доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, і вважає, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року у справі №755/11349/21 ґрунтується на засадах верховенства права, є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження наявності обставин, які мають винятковий характер, а незадовільний майновий стан не є підставою для відстрочки/розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання. Крім того, боржником не доведено, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви він зможе добровільно виконати судове рішення, адже відсутні дані, які б об'єктивно свідчили про розмір доходу та матеріальний стан заявниці, та з яких можливо дійти висновку, що запропонований заявницею період розстрочення і суми щомісячних виплат дійсно знаходяться в межах її доходів.
Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2022 року, задоволено позовні вимоги Київського міського центру зайнятості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості 66 527 грн 59 коп. і судовий збір в сумі 2 270 грн.
На підтвердження своїх вимог заявниця додала до заяви про розстрочення виконання рішення суду копії свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також копії довідок від 05.04.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стосовно самої заявниці та двох її дітей.
Згідено з положеннями ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси осіб і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Виходячи зі змісту вимог ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення та розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і у порядку, передбаченому чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим для виконання.
Отже, підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Узагальнюючи підстави наведені заявником у своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду, вбачається, що вони ґрунтуються на наявності введеного на території України воєнного стану та матеріальному становищі відповідачки.
Як вірно вважав суд, сам по собі факт введення воєнного стану на території України не є безумовною підставою для здійснення судом відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, адже мають враховуватись конкретні обставини введення такого правового режиму у відношенні до певної особи.
Також вірно відмічено, що як станом на час звернення заявниці із відповідною заявою до суду, так і станом на час її розгляду, ні у місті реєстрації відповідачки - м. Київ, ні у місці реєстрації відповідачки та її дітей як внутрішньо переміщених осіб у Львівській області бойові дії не ведуться.
Небезпека завдання ракетних ударів залишається на всій території України, однак такий стан не свідчить про те, що виконання рішень судів на всій території України підлягають відстроченню або розстроченню.
При розгляді заяв щодо відстрочення/розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення і наявність підстави для відстрочення/розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого відстрочення/розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Суд вірно виходив з того, що за рішенням суду з відповідача стягнуто кошти, на отримання яких вона права не мала, при цьому користувалась державними коштами на власний розсуд, безпідставно отримуючи матеріальні блага від використання таких грошей.
Будь-якими належними, достатніми та достовірними доказами відповідачка не довела наявності у неї такого матеріального стану, що об'єктивно вказує на неможливість чи ускладнення виконання рішення суду.
Посилаючись на дистанційність своєї роботи та зменшення у зв'язку із цим заробітної плати, заявниця не надала суду належні дані, з яких можна встановити розмір її заробітної плати у різні періоди та наявність фактичного його зменшення.
Також, як вірно зазначив суд, і сам лише факт зменшення розміру заробітної плати не є належним підтвердженням тяжкого матеріального стану, який об'єктивно не дозволяє виконати рішення суду, оскільки матеріальний стан не оцінюється виключно поточними доходами у вигляді заробітної плати, адже до характеристики матеріального стану належать також наявність у відповідача на праві власності нерухомого та рухомого майна за рахунок якого можна виконати рішення суду, банківських заощаджень тощо. Однак таких даних відповідач суду не надав, хоча не був позбавлений можливості надати суду витяги із державних реєстрів щодо відсутності у нього нерухомого майна, земельних ділянок, автомобілів тощо.
Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.2010 року, відповідачка є власницею частини нерухомого майна, загальною площею 249,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка не надала суду доказів на підтвердження наявності обставин, які мають винятковий характер. Незадовільний майновий стан не є підставою для відстрочки/розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.
Крім того, боржником не доведено, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви він зможе добровільно виконати судове рішення, адже відсутні дані, які б об'єктивно свідчили про розмір доходу та матеріальний стан заявниці, та з яких можливо дійти висновку, що запропонований заявницею період розстрочення і суми щомісячних виплат дійсно знаходяться в межах її доходів.
За таких обставин суд прийшов до вірного висновку, що у задоволенні заяви відповідачки про розстрочку виконання рішення слід відмовити, так як вона не є обґрунтованою вимогами діючого законодавства та не знайшла свого підтвердження доказами у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Дніпровського районного суду м. Києву від 23 червня 2022 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києву від 23 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2022 року.
Головуючий:
Судді: