справа №761/18059/2022 Головуючий у І інстанції - Ковтуненко В.О.
апеляційне провадження №33/824/3082/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
18 листопада 2022 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Мозгового Олександра Олександровича, переглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку
України, яка проживає за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на яку накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
встановив:
25 червня 2022 року о 02 годині 45 хвилин ОСОБА_1 керувала автомобілем «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Бакинська, 2А в м. Києві. Зважаючи на те, що у працівників патрульної поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебувала у стані сп'яніння згідно із ознаками такого стану, їй було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Однак ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовилася.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №139160 від 25 червня 2022 року у ОСОБА_1 , були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовилася, саме тому на неї був складений даний протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, в протоколі зазначено дату, час та місце вчинення правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, як того вимагає ст.256 КУпАП.
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн та позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження відносно неї закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що насправді вона не керувала транспортним засобом, яким в дійсності керував її співмешканець, що підтверджується її письмовими поясненнями, наданими нею і що мало б бути зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського з яким вона спілкувалася.
Також, мало б бути зафіксовано, що вона дійсно відмовлялась від проходження огляду на прилад Драгер на місці зупинки, а про огляд її в медичному закладі навіть розмови не було.
Реальною претензією патрульного поліцейського було порушення нею та її співмешканцем встановленого комендантського часу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Мозговий О.О. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Мозгового О.О., перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останньої підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №139160 від 25 червня 2022 року. Посилається на те, що відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте з таким висновком погодитися не можна з таких підстав.
За приписами статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, в зв'язку з чим, постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.
Відеозапис з нагрудної камери поліцейського однозначно не свідчить, що апелянт відмовилася від проходження тесту на місці зупинки, а про можливість проходження огляду у закладі охорони здоров'я не повідомлялася.
Суд першої інстанції керувався тим, що сам по собі факт відмови від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння чи перебування у такому стані, є визначальним для кваліфікації діяння за ст.130 КУпАП.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Відповідно до ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме не доведений факт керування транспортним засобом, що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч.1 ст.130 КУпАП, висновок суду першої інстанції про необхідність притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ААД №139160 є безпідставним.
Суд першої інстанції не виконав вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин даної справи.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керувала автомобілем в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими, постанова судді районного суду є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько